був однозначним. Характер цього впливу може суттє-во змінюватися, набувати специфічних особливостей. Соціальні функції релігійних організацій не тото-жні функціям релігії, тому що релігійні організації включаються до загальної системи економічних, по-літичних та інших суспільних відносин і виконують безліч нерелігійиих функцій.
У середні віки церква не тільки володіла монопо-лією у сфері ідеології, а й виконувала економічні й політичні функції. У капіталістичному суспільстві ре-лігійні організації активно втручаються в політичне життя, мають власну систему навчальних закладів, займаються благодійницькою діяльністю.
Релігійні організації можуть дотримуватися й про-гресивних позицій з деяких соціальних і політичних питань. У деяких країнах Східної Європи христи-янські церкви сприяли боротьбі мас проти іноземних загарбників. Монастирі в Європі протягом тривалого часу були майже єдиними культурними центрами. Ба-гато релігійних організацій і в наш час активно ви-ступають за мир, за ядерне роззброєння.
В пострадянських суспільствах релігійні організа-ції сприяють національній ідеї. Так, в Україні відро-дження національних церков йде поруч з процесами національного відродження. Таким чином, релігія — явище багатопланове і багатозначне. Вона виникла як результат специфічних закономірностей розвитку су-спільства, і саме суспільні процеси визначать в кінце-вому підсумку її долю.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Біблія. - К., 1992. - 1220 с.
Дулуман Є. К. Релігія як соціально-історичний феномен. — К., 1974.
Енгельс Ф. Анти-Дюрінг // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. — Т. 20.
Косуха ЇЇ. І, Наука про походження релігії. — К., 1976.
Ленін В. /. Соціалізм і релігія // Повне зібр. творів. — Т. 12.
Лобовик Б. А. Религия как социальное явление. — К., 1982.
Сухов А. Д. Религия как общественннй феномен. — М., 1973.
Танчер В. К. Проблеми теории научного атеизма. — К., 1985.