План

Вступ

1. Проблема походження релігії .

2. Особливості “міфологічного мислення”.

3. Основні форми первісних культів: Анімізм,

фетишизм, магія.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

На світанку зародження суспільства людина відо-бражала дійсність у міфах — оповіданнях про богів, героїв, демонів, духів тощо. В цих творах, які переда-валися з покоління у покоління, відбивалися фантас-тичні уявлення людей докласового і ранньокласового суспільства про світ, природу, буття. Міфи, фольклор, загальновизнані звичаї та норми поведінки людей стали головними джерелами, з яких почалася релігія.

Важливим є питання: коли і як виникла релігія?

Богослови стверджують, що релігія має надприро-дне, божественне походження, існує споконвічне і що історія суспільства зобов'язана релігії.

Сучасною наукою доведено, що становлення лю-дини і суспільства охоплює величезний історичний період, який тривав понад 2,5 млн років (за новими Даними — 3,5 млн років). Деякі археологи та антро-пологи засвідчують, що в історії людства існував три-валий безрелігійний період, а перші релігійні уявлен-ня в сучасному розумінні склалися у верхньому палео-літі приблизно 40—20 тис. років до н. е., коли жили люди сучасного антропологічного типу (кроманьйонці).

1. Проблема походження релігії

Слово “релігія” походить від латинського "religio" і означає "зв'язок". У тлумаченні богословів релігія — це все те, що зв'язує, з'єднує людину з бо-жественністю ("Святе Письмо", культ тощо). Отже, богословське визначення релігії виходить з віри в іс-нування Бога. Але воно, так би мовити, конфесійне, однобічне.

Релігія – одна з найдревніших форм суспільної свідомості ,це одна з форм своєрідного відображення світу. Час виникнення і становлення релігійних вірувань охоплює величезний період в сотні тисяч років.

Датування – виникнення тих , чи інших форм релігії ускладнюється також і нерівномірністю розвитку матеріальної і духовної культури в різних областях ойкумени. Тому датування виникнення релігії не може бути витримане в єдиній часовій системі .

Релігія - є однією з найбільш давніх форм духовного освоєння світу, яка випливає з властивостей процесу пізнання.

У свідомості первісної людини панували міфологічні та магічні уявлення.

З часом магію змінює релігія , як нова панівна форма суспільної свідомості.

Дані археології та антропології засвідчують , що в історії людства існував тривалий безрелігійний період , а перші релігійні уявлення в сучасному розумінні склалися у верхньому палеоліті приблизно 40-20 тис. років до н.е., коли жили кроманьйонці - це люди сучасного антропологічного типу.

Джерела та корені релігії :

- умови суспільного буття ,

- труднощі пізнавального процесу,

- емоційне відношення людини до дійсності.

Міфи , фольклор , загальновизнані звичаї та норми поведінки людей стали головними джерелами , з яких почалася релігія.

Теологи стверджують , що релігія має надприродне , божественне походження , існує споконвічно і що історія суспільства зобов’язана релігії.

І міфологія, і релігія відіграли важливу роль в історії людства. Це були перші форми людської свідомості, які передували філософії (науковому мисленні).

Виникнення світових релігій – повторний пункт в історії релігії. Вони сприяли поширенню релігійних вірувань по всій планеті.

2. Особливості “міфологічного мислення”.

В історії первісних вірувань якнайрізніших племен і народів, можна виділити три історичні типи уявлень про надприродне – “чуттєво-надчуттєвий”, демоністичний і теїстичний. Перший з цих типів репрезентує найдавніші вірування, що складалися ще в епоху ранньородового суспільства й відомі у формах фетишизму, тотемізму, анімізму, первісної магії.

Для них характерними були уявлення про зрощеність надприродного з тілесним, його індивідуальність, зооморфність, обмеженість сфери впливу на довкілля та притаманність йому орудної функції (здатності не творити, а лише орудувати готовим).

Продуктом подальшого релігієтворення став другий тип вірувань в надприродне – демоністичний, які полягали у вірі в духів (від грецьк. daimon – “дух”). Ці вірування, сформовані в умовах розвинутого родоплем’яного суспільства, були уявленнями про існування безплотних надприродних істот – духів, які вже мають досить широку сферу впливу на довкілля, можуть переселятися з речі в річ або в людину і виявляють деякі ознаки творильності щодо природного. Демоністичні вірування були найважливішою і найпоширенішою формою релігійного освоєння древнього світу.

В умовах суспільства, що ставало на шлях соціально диференційованого розвитку, поступово зароджується історично третій тип уявлення про надприродне – теїстичний, пов’язаний з вірою в богів. Для цього типу, що існує спершу у вигляді політеїзму, а потім набирає й монотеїстичного змісту, характерними є уявлення про надприродне як могутню, всевладну істоту – Бога з іманентною йому деміургічною функцією щодо природних і суспільних явищ, щодо світу в цілому.

Історичні дані щодо найдавніших вірувань, на жаль, дуже обмежені, все ж дають підстави вважати, що серед них мали поширення фетишистські вірування (від португ. fetiko – “зачарована річ”).

Ці вірування репрезентують, зокрема, камінці-фетиші та стулки річкових черепашок. Люди гадали, що фетишизовані предмети – камінці, кістки, панцирі черепах і т. ін. є живими істотами і можуть мати для них охоронне значення (амулети, талісмани), завдавати ворогові шкоди, викликати чи притягати дощ, лікувати від пропасниці тощо.

Що ж до тотемістичних вірувань (від індіанськ. ot-totem – “його рід”), то вони полягали в уявленнях про кровні зв’язки даного роду чи племені з певним тваринним чи рослинним “співродичем”.

Тотем видавався реальною істотою, котра, проте, має особливі, “надчуттєві” якості, завдяки яким вона може надавати людям як своїм братам і сестрам певної помочі. Зокрема, люди орла або ведмедя, вовка і т. п. вірили, що їхні спів родичі-тотеми можуть передавати їх цінні риси – гостроту зору, силу, прудкість ніг тощо.

Але особливо поширеними серед залишків найдавніших уявлень були