Утворення умовних рефлексів дає надзвичайні вигоди живій істоті. Воно робить можливим завчасне пристосування її до змі-нюваних умов існування, певний активний її вплив на ці умови.

Візьмемо для прикладу захисний рефлекс тварини. Сильний звір викори-стовує як їжу слабших тварин. Пізно слабшій тварині захищатися, коли звір діткнеться до неї своїми кігтями і зубами. Зовсім інша справа, коли захисна реакція виникає при одному вигляді звіра, сприйманні його на відстані, роз-пізнаванні його за звуками, запахом і т. п. Адже вигляд і звук сильного зві-ра, зазначає Павлов, не руйнують маленьку тварину, це роблять його зуби і кігті. Сигналізуючи про небезпеку, вигляд, звуки, запах дають змогу тварині уникнути цієї небезпеки, втекти, сховатися, тобто уціліти, зберегти своє існу-вання 3 другого боку, сигналізуючи про наявність їжі, питва, Індивіда Іншої статі тощо, вони допомагають їй знайти ці необхідні для її життя об'єкти.

В утворенні умовних рефлексів виявляється життєва роль кори великих півкуль головного мозку. Ця роль кори великих півкуль, з одного боку, замикальна (за механізмом), з другого — сигналізаційна (за значенням), притому з перемінною сигналі-зацією, в точній відповідності з зовнішніми умовами (Павлов). Замикальна функція кори полягає в утворенні тимчасових нервових зв'язків, які є основою всього того нового, що виникає в діяльності організму протягом його індивідуального розвитку. Тим самим забезпечується і життєве значення умовнорефлектор-ної діяльності. Вона являє собою складну відображальну діяль-ність організму, в якій діють незчисленні сигнальні подразники, що за певних умов змінюють своє біологічне значення. Через неї реалізуються змінні відношення організму до зовнішнього світу. Отже, основна і найзагальніша діяльність великих півкуль є сиг-нальна, з незчисленною кількістю сигналів та із змінною сигналі-зацією (Павлов).

В основі умовнорефлекторної діяльності лежать нервові процеси збудження і гальмування. Збу-дження, що викликається впливами зовнішніх і внутрішніх подразників, приводить мозкові клітини і зв'язані з ними робочі апарати організму в діяльний стан. Гальмування, що викликається тими ж агента-ми, затримує цю діяльність.

Процеси збудження і гальмування мають свою фізико-хімічну основу. Зокрема, важливу роль у них відіграють електричні явища, які можна спостерігати, посилювати і з допомогою спе-ціальних приладів (осцилографів) реєструвати, записувати на фотоплівці або звичайному папері.

При утворенні умовного рефлексу в корі великих півкуль го-ловного мозку виникає одночасно два осередки збудження: силь-ніший (наприклад від харчового подразника) і слабший (від умовного подразника). Осередок сильнішого збудження притя-гає до себе енергію осередку слабшого збудження. Внаслідок кількаразового повторення між цими збудженими ділянками «проторюється шлях», замикається тимчасовий нервовий зв'язок. Він вироблюється з різною швидкістю залежно від сили подраз-ників, індивідуальних особливостей нервової системи, стану орга-нізму та інших умов, про які говорилось вище. Спочатку цей зв'язок буває слабкий, неміцний. Внаслідок багаторазового по-вторення і підкріплення він зміцнюється, набуваючи певної сталості.

Викликане в корі великих півкуль тим чи іншим подразником збудження не залишається на місці. Воно, як і гальмування, має тенденцію поширюватися і іррадіювати по корі. Іррадіація збу-дження в корі великих півкуль, при її складній конструкції, ре-активності, вразливості, і веде до утворення тимчасового нерво-вого зв'язку. Внаслідок іррадіації збудження умовний рефлекс на початку свого утворення має узагальнений, генералізований характер.

За цими закономірностями утворюються і умовні рефлекси на внутрішні подразники, тільки процес цей відбувається повіль-ніше, самі рефлекси мають більш генералізований характер, ди-ференціюються з великими труднощами.

В диференціації, спеціалізації умовного рефлексу діє і процес гальмування. Кожний умовний подразник, на який вироблено умовний рефлекс, стає поступово гальмівним, якщо його певний час не підкріплювати безумовним подразником. Умовний ре-флекс на нього згасає. Це згасання є не випадкове явище, а зако-номірний прояв основних властивостей коркових клітин. Харак-терною їх рисою є те, що вони, як найреактивніші клітини на-шого організму, під впливом непідкріплюваного умовного по-дразника більш чи менш швидко переходять у гальмівний стан. Останній, очевидно, сприяє їх відпочинку і відновленню їх сил. Зразково пильний сигнальник виконав свою відповідальну роль, образно зазначає Павлов, і його відпочинок, відновлення повин-ні йому бути зараз же забезпечені заради такої ж справності

його майбутньої роботи.

Коркові клітини поступово переходять у гальмівний стан і тоді, коли їх збудження підкріплюється безумовним подразни-ком. Однак останній затримує цей перехід. Гальмування, як і збудження, буває різної сили і глибини. Воно виявляється в секреторних, рухових та інших реакціях організму. Як і збуджен-ня, воно підлягає іррадіації і концентрації. Дослідженнями вста-новлено, що при слабкому напруженні процеси збудження і гальмування іррадіюють, при досить сильному — концентру-ються, при надзвичайній силі — знов Іррадіюють.

Іррадіація і концентрація збудження і гальмування й має місце і в нижчих відділах нервової системи. Вона є однією з основних закономірностей руху цих процесів, що діє, як ми далі побачи-мо, у всіх актах психічної діяльності.

Експериментальними дослідженнями виявлено наявність різ-них видів гальмування. Павлов поділяє їх на дві групи: безумов-не (зовнішнє, пасивне) і умовне (внутрішнє, активне).

До першої групи належать такі два види гальмування. Якщо під час дії умовного подразника, що викликає слиновиділення, раптом починає діяти сильний побічний подразник, умовний ре-флекс гальмується (зовнішнє гальмування). Це гальмування є виразом конкуренції різних як зовнішніх, так і внутрішніх подразників за переважний вплив на організм у даний момент його життя. Воно має місце і в нижчих відділах центральної нервової системи. Якщо надто збільшувати силу умовного подразника, ефект від нього не тільки не збільшується, а, навпаки, змен-шується і навіть зовсім зникає (позамежне гальмування). Воно може мати місце і у