Третя причина — це смерть батьків. До цієї групи можуть бути включені й ті діти, які втратили батьків у період хаотичної міграції або військових дій.

У кожному випадку держава передусім піклується про те, щоб зберегти для дитини сім'ю і запобігти її передачі на вихо-вання в державні заклади. Дитина, котра втратила батьків — це особливий трагічний світ. Потреба мати батька і матір — най-сильніша природна потреба. Тому, якщо збереження для ди-тини сім'ї є неможливим, то перевага надається пошуку для неї нової сім'ї.

Піклування про дітей-сиріт здійснюється двома шляхами: усиновленням або передачею на державне утримання. Дитина може бути направлена в дитячий притулок, будинок дитини, в тимчасову сім'ю, що прийняла дитину, дитячий будинок, шко-лу-інтернат.

Усиновлення можебути вопікунській сім'ї абовсім'ї того, хто всиновлює. Відмінність між ними втому, що в першому ви-падку дитина перебуває серед людей, з якими її пов'язують ро-динні зв'язки; а в другому роль сім'ї виконують зовсім чужі люди.

Опікунська сім'я, таким чином, передбачає родинні зв'яз-ки. Визначають опікуна органи опіки і піклування на основі рішення суду. Завданням опікуна є піклування про виховання і розвиток дитини, захистїї прав. Опікун здійснює контроль за збереженням і використанням наявного у неповнолітньої ди-тини майна, але сам не має права розпоряджатися ним.

Сім'я усиновлення є новою юридичною і фактичною сім'єю дитини. Дитина може отримати нове прізвище і навіть ім'я. Всі

права і обов'язки з моменту усиновлення прирівнюються до прав і обов'язків рідних дітей.

Тимчасове усиновлення можливе за наявності у батьків, шо всиновлюють дитину, психолого-педагогічної підготовки. Послуги оплачуються державою. Термін перебування дитини в такій сім'ї зараховуються батькам як стаж роботи. Дитина проживає в будинку тимчасових батьків від кількох місяців до кількох років.

Незважаючи нарізнітипи прийомних сімей, можна визна-чити функції соціального педагога під час взаємодії з ними. Це, зокрема, підбір сімейних пар, навчання батьків, патронування їх діяльності з питань навчання і виховання дітей. При цьому соціальний педагог має узгоджувати свої дії з лікарями, психо-логами, дефектологами та іншими спеціалістами.

Під час підбору подружніх пар потрібно враховувати тип сім'ї: з дітьми, без дітей, неповна, самітні люди. Враховується вік людей, що прийняли рішення усиновити дитину, їх мате-ріальне забезпечення, а також мотиви. Виділяють цілий ком-плекс мотивів:

- бажання мати дитину у випадку неможливості народжен-ня власної;

- смерть власноїдитини;

- загибель близьких родичів; . - бажання мати дітей в той час, як власні стали дорослими;

- почуття милосердя до дітей, які потребують підтримки;

- почуття самостійності;

- релігійні мотиви тощо.

Як правило, проявляється не один, а кілька мотивів одно-часно. Однак поряд з позитивними, можуть проявлятись і не-гативні мотиви, такі, як матеріальна вигода, можливість фізич-ної експлуатації дітей тощо.

Об'єктом діяльності є сім'я, дитина в сім'ї. Всю соціально-педагогічну діяльність можна поділити на кілька етапів. Пер-ший пов'язаний з пошуком батьків, які бажали б усиновити ди-тину. Вони подають заяву, в якій вказують прізвище, ім'я, по-батькові, адресу проживання, домашній телефон, наявність своїх дітей, стать і вік дитини, яку хочуть усиновити, можливо, дефекти здоров'я дитини, термін контракту з дитиною. На цьо-му етапі соціальний педагог виконує інформаційну функцію.

Разом з іншими спеціалістами розробляє анкету опитування, бере участь у створен н і банку дан их.

На другому етапі претенденти заповнюють анкету, в якій формулюють особистісну самооцінку, описують історію сім'ї, характеризують власний стиль життя, релігійну приналежність, стан здоров'я подружжя, матеріальні умови, мотиви прийому дитини тощо. Таким чином, розпочинається попередня діаг-ностика майбутньої опікунської сім'ї.

На третьому етапі відбувається перше відвідання сім'ї, при-тулку, дитячого будинку або іншого закладу, де перебуває ди-тина, якумають усиновити. На цьому етапі соціальний педагог виконує посередницьку роль між дитиною і його майбутньою сім'єю. Він спостерігає за дитиною, проводить бесіди з тими, хто її виховує.

Четвертий етап передбачає поглиблене вивчення сім'ї та найближчого оточення, тобто проводиться поглиблена діагно-стика. Соціальний педагог виявляє педагогічний клімат сім'ї, наявність шкідливих звичок та інші характеристики. Потім со-ціальний педагог обстежує найближче оточення: сусіди, коле-ги по роботі, друзі. Для цього може бути використана бесіда або ж анкетне опитування, запит в органи громадського правопо-рядку та поліклініку (для об'єктивної^ оцінювання стану здо-ров'я батьків).

П'ятий етап — це попередній вступний курс навчання май-бутніх батьків. З цією метою проводяться теоретичні заняття, на яких батьків знайомлять з правовими основами усинов-лення, психологічними особливостями дітей відповідного віку, педагогічними чинники сімейного впливу тощо. Практичне стажування впродовж 2-3 днів передбачає знайомство з тим зак-ладом, в якому перебуває дитина. При цьому соціальний педа-гог виконує навчальну функцію, оскільки він розробляє і реа-лізує програму такого курсу.

Шостий етап пов'язаний з передачею дитини в нову сім'ю. З цього моменту соціальний педагог виконує функцію патронату. Розпочинається етап адаптації дитини в нових умовах, а це пе-редбачає проблеми як для дитини, так і для батьків та найближ-чого оточення. Соціальний педагог допомагає виявити причи-ни кризових явиш, намітити програму дій з метою їх подолання і запобігає можливій відмові батьків від прийнятої дитини.

Робота соціального педагога з сім 'ями віруючих

- Для організації роботи з такою сім'єю соціальному педа-гогу необхідно насамперед знати світоглядні основи віруван-ня, заповіді, виховне значення освітніх програм недільної шко-ли. При цьому важливо не образити віруючих батьків власною позицією невірування. Важливо зрозуміти стиль і характер сімейних стосунків, роль дитини, вплив на розвиток дитини відвідання недільної школи.

Мета християнського виховання — виховання серця, розу-му