і волі. Волю дитини можна спрямовувати, якщо спонукати віру, надію і любов. Поштовхом у вихованні є виховання слух-няності, подолання надмірності, схильності до капризувань, пустощів. Слухняність має бути вільним волевиявленням, що вибудовується на любові та через страх втратити прихильність коханої людини. Однак ні в якому разі такі вияви моральності не мають бути примусовими.
Принципами православної педагогіки є:
- принцип свободи вірування, шо можливий за умови вільного вибору людини;
- визнання Христа і визнання цінності людської особис-тості.
Православна церква організовує літургійне життя дітей, їх релігійну освіту. В процесі християнського виховання дітям допомагають зрозуміти присутність Бога, а не дізнатися все про Бога(КуломзинаС.С. Наша церковь и наши дети. — М., 1994).
Працюючи з сім'єю, соціальний педагог має усвідомлюва-ти, що сім'я для дитини — це маленька церква. Батьки навча-ють дітей молитов, пояснюють таїнство святого причащання, розповідають про вірування і суєвір'я, про значення посту в житті людини тощо.
Соціальний педагог доповнює домашнє виховання, кон-сультуючи батьків із різних проблем психології та педагогіки. Можна рекомендувати такі теми для бесід з віруючими батька-ми: "Про ставлення батьків до вчинків дітей", "Особливості підліткового віку", "Болючі питання юнацького періоду", "Про дитячу самобутність", "Дитячі ігри" тощо.
Підвищення світоглядної культури дітей та молоді, вироб-лення в них уміння розбиратися в складних релігійних проце-сах минулого і сучасності, визначення місця релігії як соціаль-
ного явища в історії розвитку суспільства — завдання сучасно-го соціального виховання. Релігія у сучасному світі впливає на свідомість і поведінку широких верств населення, особливо підростаючого покоління. Невміння відрізнити од ну конфесію від іншої, незнання суті їх віровчення призводить до того, шо в духовне життя дитини входить релігія асоціальної скерованості (Велике біле братство тощо.).
У системах релігійного характеру є чимало засобів і форм здійснення духовного насилля над дитячою особистістю. Ха-рактерним для релігійного виховання є те, що його вплив по-чинає формувати свідомість дитини у віруючих сім'ях з дуже раннього віку. Система релігійного переживання і поведінки розвивається на засадах підсвідомого і позасвідомого. Дитині подають Біблію та Євангеліє як найвищу істину, залучають її до системи навіювання та пригнічення. Вона стає часто не про-сто віруючою, а духовним рабом релігійної психології. Під впливом навіюваних релігійних дій, почуттів, уявних образів молода людина відчуває майже органічну потребу в молитві — медитації, слуханні проповідей, сповіді та покаянні, дотриманні релігійних обрядів.
Ефективність соціально-педагогічної допомоги у подо-ланні руйнівного впливу на особистість, що здійснюють асо-ціальні релігійні течії, об'єднання і громади, залежить відви-бору форм, методів і засобів корекційно-профілактичної ро-боти. У нинішніх умовах становлення і розвитку методичних засад соціально-педагогічної роботи з молоддю необхідно звернутися до фундаментального положення класика украї-нської психологічної науки Г.Костюка: виховання - це керу-вання індивідуальним становленням людської особистості. Виховувати - означає проектувати поступове становлення якостей майбутньої особистості, керувати здійсненням на-креслених проектів.
Соціально-педагогічне виховання молоді, що знаходиться під асоціальним релігійним впливом, має грунтуватися на «мо-ралі співробітництва». Тобто на зміну механізмам зовнішнього підкріплення повинні прийти механізми співпереживання, співдії, рефлексивно-вольові механізми, які насамперед звер-нені до самосвідомості, до розумового, творчого ставлення до суспільних норм і цінностей.
исооистість починається j смицт І оав^ш.,^—,. ........_.
Саме на цьому робить свій головний акцент психологія і пси-хотехніка релігійного впливу на особистість, уся система релі-гійного виховання. Визначення та використання психологіч-них і психотехнічних методів протидії, корекції та профілак-тики в діяльності соціального педагога є основою його роботи з людьми, які зазнали асоціального релігійною впливу.
Профілактична робота соціального педагога зосереджуєть-ся на інтелектуальному розвитку особистості, незалежності мислення, самостійності оцінок, вільному вибору життєвих по-зицій. У процесі'зацікавленого обміну думками, доказами, ар- * гументами і фактами, за допомогою наукової освіти, мистецт-ва, наукового аналізу церковно-релігійної культури, без тіні примусу, навіювання і насилля слід формувати погляди молоді
на життя.
Особливого значення у роботі з сім'єю набуває завдання нейтралізації асоціального релігійного впливу. Релігійний вплив у сімейному вихованні грунтується на довірі до дорос-лих, наслідуванні їм. Тому соціальний педагог має бути делі-катним, тактовним, обізнаним із віковими психологічними особливостями учасників діалогу та психологи сімейного спілкування. Успіх роботи залежить від майстерності педаго-га, вмілого поєднання індивідуальних і колективних форм.
Головним у корекційній роботі з суб'єктами із зміненим станом свідомості й тими, хто щойно почав відчувати асоціаль-ний релігійний вплив, є створення в них нових морально-ціннісних переживань, пов'язаних з істиною, добром, красою. Суб'єкти зі зміненим станом свідомості найбільше протидіють' виховному впливу, через що важливо не давати їм моральну норму в готовому вигляді. Вона має бути результатом складної спільної діяльності соціального педагога та особистості.
Дитина в сім "І алкоголіків
Народження дитини в такій сім'ї часто пов'язане з психіч-ними відхиленнями. Головна відповідальність за народження здорової дитини покладається на матір, алкоголізм якої є при-чиною алкогольного отруєння і враження нервової системи, мозку дитини. Часто це призводить до олігофренії.
Під час знайомства із сім'єю необхідно виявити, хто в сім'ї схильний до алкоголізму — батько, мати чи обидва. Ставлення
до дітей у батьків-алкоголіків різне. Батько, як правило, заяв-ляє, що діти йому перешкоджають у житті. Тому він часто вдаєть-ся до фізичних покарань. Хлопчик у такій сім'ї доволі рано за-своює стиль взаємин, що базується на фізичному і психологіч-ному пригніченні іншого. Це в майбутньому може бути причиною не вмотивованої агресивності. Інколи батько-алко-голік просто відкуповується від дітей. Але в будь-якому випадку вони є свідками сімейних скандалів, чвар, з'ясування стосунків. Вони рано звикають до того, що їх життя різко по-діляється на дві смуги: коли батьки тверезі і коли вони п'яні. Дитячі жахи по-в'язані з