Передова педагогіка довгий час працює над вирішенням питання про естетизацію викладання музики, щоб “дослідження взаємозв’язку мистецтв були не випадковими і забезпечували порівнянність результатів” [11, с.105]. Тому мета сучасних уроків музики в 5-8-их класах – організація комплексної дії музики на школярів, “при якій музика викликала б душевний відгук, кликала до роздумів…щоб кожен міг знайти співзвучне своїй індивідуальності” [12, c.252]. На наш погляд, в основу музично-педагогічної науки повинні лягти такі філософсько-методологічні принципи, як культуровідповідність, природовідповідність, діяльність, відображення і цілісний розвиток особистості, оскільки виховання – це, насамперед, цілісний процес. “Людина, на думку М.І Болдирева, виховується як цільна особистість. Не можна спочатку формувати музичні якості, а потім привчати до праці, спочатку займатися естетичним вихованням, а потім переходити до фізичного…Особистість розвивається не частинами, а цілісно” [13, c.11]. Тому, як слушно стверджує Д.Б.Кабалевський, завданням музичного виховання в загальноосвітній школі є “не тільки вивчення музики само по собі, а вплив через музику на весь духовний світ учнів, перш за все на їх моральність” [14, с.2]. Отже, уроки музики, позакласна музично-виховна робота виступають складовою частиною загальної системи національного виховання.

Мистецтво, що відображає людське життя, в усій його красі й розмаїтті, викликає в нас естетичні переживання, котрі мають свої особливості. Адже ми розуміємо, що в творах мистецтва сприймається не саме реальне життя, а його відображення. Складність естетичного почуття пояснюється і його більш пізньою, у порівнянні з іншими почуттями появою, у дітей. Чим старшою стає дитина, тим складніші її естетичні судження, тим сильніше її бажання пізнати сутність краси. Перед педагогом постає завдання поетапного розвитку естетичних інтересів та потреб, активізації учнів, їх тенденції до самостійності, виховання здатності до узагальнення та підвищення рівня самосвідомості. Тому важливо створювати сприятливі умови для формування у підростаючого покоління високих естетичних ідеалів, повноцінних критеріїв оцінки музичного твору, вміння узагальнювати естетичні судження, виробляти ціннісне ставлення та високі ціннісні орієнтації, а також для створення можливостей національної ідентифікації особистості, яка здійснюється в процесі емоційного спілкування з національним музичним мистецтвом, стимулює особистість кожного учня в емоційному вдосконаленні внутрішнього світу, активному ставленні до творчої діяльності.

Важливим засобом розвитку в підлітка естетичних почуттів є література та мистецтво. Твори живопису, поезія, музика захоплюють підлітка, викликають почуття радості. В літературі та мистецтві поєднується духовне та естетичне, моральне і красиве. В.О.Сухомлинський теоретично й практично довів, що добре нерозривно пов’язане з красою.

З педагогічного погляду важливо відмітити не лише значення естетичних переживань та усвідомлення вражень від них, а й здатності проникати у світ почуттів, образів, асоціацій, що, власне кажучи, і робить людину людиною. К.Г.Стеценко твердив: “Почуття прекрасного, прагнення до нього – це моральна потреба людини – може бути розвинене й виховане музикою і поезією, які годні досягти вищої краси, роблячи з художніх творів модель-зразок… абсолюта – бо художні твори дійсно уявляють з себе ті продукти людської діяльності, які найбільш наближаються до цього абсолюта“ [15, c.302]. Музика, з одного боку, знаходиться над людиною, з іншого, людина сама відкриває себе музичному світові. Такий спосіб рефлексивного пізнання стає надзвичайно актуальним у процесі подальшого розвитку педагогічної теорії і практики. В мистецтві суспільні ідеали зливаються з естетичними – вони являють собою цілісну єдність і входять у діяльну структуру особистості. В цьому плані мистецтво виконує тільки йому притаманні та нічим не замінні функції. Тому не можна допустити втрати довіри учнів до пізнавальної цінності мистецтва, його духовного багатства. Крім того, музичне мистецтво служить своєрідною зв’язуючою ланкою між минулим і сучасним, воно виховує здатність не тільки до сприйняття нових творів, але й до сприйняття та усвідомлення історичного минулого свого народу, його звичаїв, традицій тощо. Виступаючи основою духовного життя суспільства, національне мистецтво виражає потреби цього суспільства, його домагання в сфері матеріального і духовного виробництва, політики, науки релігії. Воно служить джерелом:

виховання історичної пам’яті;

знання про народ, життєвий уклад українців, його культуру;

формування національних ідеалів і сподівань (національна ідея);

непереможного прагнення до волі й ненависті до рабства й неволі;

щирого патріотизму й любові до України;

любові й пошани до батьків, родини, роду, народу;

чистоти й щирості почуттів, людяності, працьовитості.

Тому використання в педагогічному процесі творчої спадщини народу та його яскравих представників сприяє втіленню в життя національної ідеї, основних ідеалів добра та краси, гармонійному розвитку особистості.

Література:

Проект програм з музики середньої загальноосвітньої школи та позакласна робота з музики: 1-4 класи. – К.: Освіта, 1991. – 72 с.

Петрушин В.И., Махмудова А.М. Музыкально-эстетическое сознание и уровни его развития у старших школьников // Сб. научн. трудов. – М.: АПН СССР, 1989. – С. 65-87.

Дряпіка В.І. Орієнтація студентської молоді на цінності музичної культури (соціально-педагогічний аспект).