Реферат

на тему:

“Вчитись – справжнє мистецтво”

Вчитись справжнє мистецтво

Серцевина самовдосконалення

Самостійна робота над собою для кожної людини, яка претендує на пристойний рівень освіченості, має бути серцевиною навчальної діяльності. І лише постійне самостійне навчання дасть можливість якомога ближче підійти до вершини знань певної галузі, сформує потужний інтелект особистості.

Виховання такої здатності в особі потребує чіткого узгодження цього процесу з цілями навчання та виховання.

Навчання – це перш за все самоосвіта.

Студент, який хоче якомога краще оволодіти професією, має добре розуміти: на занятті викладач подає основи знань, навчає, як учити, виділяє ті ключові істини дисципліни, які пробуджують у молодої людини потяг до поглиблення й удосконалення усіх знань.

Навчання – безперервний процес. Він не закінчується на лекції чи на практичному занятті, а має спільні методи і прийоми, і цей процес не завершується лише організаційними формами.

В основі самостійної навчальної діяльності студента повинні бути глибокі мотиваційні сили, які змушують особистість безперервно домагатися вдосконалення знань.

Постановка чи формування мотивів навчальної діяльності носить особистісний підхід. Адже кожна людина сама чітко визначає і усвідомлює для чого ї й потрібний певний рівень знань.

Мотивація навчання в студента передусім формується за потребами здобуття певної професії. Тобто особа має оволодіти такою сумою знань і вмінь, які б дали змогу заявити про себе як про непоганого професіонала. Це і є мотивація навчання через потребу оволодіння майбутньою професією. Оскільки опанувавши професією, можна буде реалізувати себе через власну діяльність, що принесе певний реальний статок.

Можуть бути мотиви, що спонукають до активної навчальної діяльності. Це і збагачення загальною сумою знань, накопичених людством розширення загального світогляду, усвідомлення наявної перспективи щодо реалізації певних знань тощо.

Якщо навчальна діяльність за мотивована особистим інтересом, то така діяльність буде результативною. В іншому випадку все зведеться лише до даремної трати часу.

Тому молодій людині перш за все потрібно поставити перед собою запитання: “Для чого потрібне навчання?”, “Що матимеш з набутих знань?”.

Якщо відповідь знайдена, можна приступати до найтяжчої праці – навчання.

Самостійна навчальна діяльність студента буде лише тоді результативною, коли вона ґрунтуватиметься на внутрішній потребі. Звичайно, спочатку доводиться себе примушувати працювати самостійно – і на занятті, і після нього. В особи, у якої є чітко визначені цілі само спонукання, виробляються певні навики, і врешті-решт, навчальна діяльність стає внутрішньою потребою, без якої особистість не відчуватиме душевного комфорту.

Самостійна навчальна діяльність студента може здійснюватись через:

заучування певної інформації;

опрацювання літературних джерел (конспектування, рефератування);

підготовку тез (для доповіді, виступу) за літературними джерелами та іншими шляхами надходження інформації (постановка дослідів, робота з аудіовізуальними засобами тощо);

дослідницьку і пошукову діяльність;

участь в іграх (навчальних, розвиваючих та ін.);

тестування і самотестування;

алгоритмування.

Але кожна людина, крім загальноприйнятих методів, виробляє власні, притаманні лише їй.

Тому самостійну навчальну діяльність доцільно розглядати як особисту творчу працю, що має приносити плоди від певних розумових і психічних дій.

Ефективний вид навчальної діяльності

Самостійна робота студентів – спланована, пізнавальна, організаційно і методично спрямована особиста діяльність без прямої допомоги викладача.

Цей вид навчальної діяльності студентів умовно можна розділити на три рівні:

до аудиторну самостійну роботу;

аудиторну самостійну роботу;

після аудиторну самостійну роботу.

Самостійна роботи як вид навчальної діяльності матиме ефективність якщо:

чітка організація із сторони навчального закладу, викладача;

така робота є складовою навчально-виховного процесу, а не епізодичним явищем;

здійснюється постійний педагогічний контроль.

Успішність самостійної роботи студентів визначає передусім рівень підготовленості їх до такої навчальної діяльності.

Мета викладання окремих дисциплін зводиться до того, щоб на меншому обсязі теоретичних знань дати більше можливості самостійно працювати для засвоєння певного матеріалу. При цьому, чим вища якість (а не кількість) самостійної праці студента, тим ефективніше засвоєння.

Самостійна робота – це не тільки виконання домашнього завдання; це і самостійна робота в аудиторії під керівництвом викладача та організація самостійної навчальної діяльності студента поза аудиторією.

Плануючи самостійну роботу студента, викладач зобов’язаний створити відповідні умови для її виконання.

Для цього потрібен підвищений рівень мотивації виконання тієї чи іншої роботи, чітке визначення зв’язку цих робіт із майбутньою практичною діяльністю, тому що студенти засвоюють лише те, чого хочуть навчитися.

Методичне мистецтво викладача полягає в умінні правильно організувати навчальний процес як в аудиторії, так і поза нею.

Самостійна навчальна діяльність студентів повинна мати певні елементи на занятті і продовжуватися після цього. Таку роботу педагог ретельно сплановує методично і продумує організаційно. Її складовими є навчально-методичний пакет для студента з опанування конкретною дисципліною;

програма з чітким визначенням змісту та об’єму аудиторної й поза аудиторної навчальної роботи;

основні поради студентам щодо вивчення конкретної дисципліни (у письмовій формі);

добірка контрольних задач, запитань і тестів для самоперевірки;

перелік літературних джерел та їх окремі примірники, що сприяють вивченню дисципліни;

методичні рекомендації щодо вивчення окремих тем чи напрацювання практичних навиків;

перелік питань, що виносяться на семінарські заняття;

перелік тем рефератів;

вимоги до оцінки знань із дисципліни.

Велике значення в самостійній навчальній діяльності студентів відіграє вільний вибір теми, форми і часу виконання роботи. Тому в системі самостійного навчання важливе місце займають творчі завдання: доповіді, огляди тощо. Ці завдання спонукають студента досліджувати, оскільки охоплюють широкий діапазон матеріалів від огляду літератури, преси до власних роздумів з приводу досліджуваної теми.

У педагогічній практиці використовуються різноманітні прийоми організації самостійної діяльності студентів:

організація роботи з навчальними матеріалами;

збір (накопичення) матеріалу досліджуваної теми;

організація студентів на підготовку і написання реферату з дисципліни;

спрямування роботи студентів із конспектом-схемою, розробленим викладачем;

аналіз порівняльного і досліджуваного матеріалу;

організація виконання індивідуальних завдань;

розв’язування завдань за темами;

організація і проведення виступів студентів з рефератом на лекції