ПРОБЛЕМНЕ НАВЧАННЯ

У 50-х роках ХХ століття з*явився новий вид навчання, який дістав назву проблемного. Ця концепція, на думку її авторів, має компенсувати недоліки традийійного або пояснювально-ілюстративного виду навчання. Один із авторів, - В Окунь – так визначає сутність цієї концепції: «Проблемне викладання грунтується не на перредаванні готової інформації, а на отриманні учнями певних знань та вмінь шляхом вирішення теоретичних та практичних проблем. Суттевою характеристикою цього викладання є дослідницька діяльність учня, яка з*являється в певній ситуації і змушує його ставити питання-проблеми, формулювати гіпотези та перевіряти їх під час розумових і прктичних дій». (Оконь В. Введение в общую дидактику пер. С польск. Л. Г. Кашкуревича, Н.Г. Горина М.,1990. с222.).

Перші ідеї проблемного навчання подибуємо в методах навчання Дж. Дьюї – навчання через роблення, Дж. Бруннера – навчання через дослідження. У колишньому Радянському Союзі цю концепцію розвивали І.Я. Лернер, А.М. Матюшкін, М.І. Махмутов, М. М. Скаткін.

Безумовно, ця концепція не вирішує всіх проблем, які виникають у навчальному процесі, але вона має суттеві переваги порівняно з пояснювально-ілюстративним типом навчання.

Основні достоїнства проблемного навчання полягають у тому, що воно розвиває розумові здібності учнів як суб*єктів учіння; викликає у них інтерес до учіння і відповідно сприяє виробленню мотивів і мотивації навчально-пізнавальної діяльності; пробуджує їхні творчі нахили; має різнобічний характер; виховує самостійніст, активність і креативність учнів; сприяє формуванню всебічно розвинутої особистості, спроможної вирішувати майбутні професійні та життеві проблеми.

Проблемне викладання-учіння складається з таких етапів діяльності суб*єктів дидактичного процесу:

Організації проблемної ситуації;

Формулювання проблеми;

Індивідуального або групового вирішення проблеми суб*єктами учіння;

Верифікації (перевірки, тлкмачення і систематизації) отриманої інформації;

Використання засвоєних знань у теоретичній та практичній діяльності.

Зіставлення характеристик пояснювально-ілюстративного і проблемного навчання

Традиційне навчання | Проблемне навчання

Навчальний матеріал подається у готовому вигляді. Педагог основну увагу звертає на програму навчання | Новий навчальний матеріал учні отримують під час вирішення теоретичних та практичних проблем

Під час учіння виникають певні прогалини, завади та труднощі, викликані тимчасовим вилученням учня з процесу навчання | Під час вирішення проблеми учні долають усі труднощі, їхня активність і самостійність досягають високого рівня

Темп навчання залежить від навчальної програми | Темп навчання залежить від індивідуально-психічних якостей учнів

Контороль навчальних досягнень тільки частково пов*язаний із процесом навчання; він не є складовою цього процесу | Підвищена активність учнів сприяє розвитку позитивних мотивів навчальної діяльності, зменшує необхідність формальної перевірки результатів

Відсутність можливості досягнення учнями 100% позитивних результатів; найбільшу трудність викликає використання інформації на практиці | Результати навчання є достатньо високими та стійкими. Учні легше використовують отримані знання на практиці та водночас розвивають свої вміння і творчі здібності

Основний недолік традиційного навчання – це слабка реалізація розвиткової функції навчального процесу, тому що навчальна діяльність учнів має переважно репродуктивний характер. Під час проблемного навчання педагог не дає готових знань, а організовує їх пошук учнями шляхом спостереження, аналізу фактів, активної розумової діяльності.

Поцес навчання, навчально-пізнавальна діяльність уподібнюється науковому пошукові й характеризується в поняттях: проблема, проблемна ситуація, гіпотеза, засоби вирішення, експеримент, результати пошуку тощо.

Етапи проблемного навчання

Дії суб*єкта викладання (педагога) | Дії суб*єкта учіння (учня)

Створення проблемної ситуації | Усвідомлення суперечностей у навчальному матеріалі, який вивчається

Організація обміркування проблеми та її формулювання | Формулювання навчальної проблеми

Організація пошуку формулювання гіпотези | Висування гіпотези, яка пояснюе досліджувану навчальну проблему

Організація верифікації (перевірки) гіпотези | Перевірка гіпотези шляхом експерименту, вирішення завдань, наукового пошуку тощо

Організація узагальнення результатів попередніх дій і використання здобутих знань на практиці | Аналіз отриманих результатів, формування висновків, використання їх у практичній діяльності

Зробимо декілька зауважень щодо базових понять проблемного навчання. Один із авторів цієї концепції – А.М. Матюшкін – так визначає проблемну ситуацію: це особливий вид розумової взаємодії сую*єктів дидактичного процесу, що характеризується таким психологічним станом учня під час вирішення цих завдань, який вимагає

виявлення (відкриття або засвоєння) нових знань або способів діялбності. Отже, проблемна ситуація – це така ситуація, під час розв*язання якої суб*єктові учіння не вистачає знань і він повинен сам їх шукати.

А.М. Матюшкін наводить 6 правил створення проблемної ситуації.

перед суб*єктами учіння слід поставити таке практичне або теоретичне завдання, виконання якого вимагає засвоєння нових знань і опанування нових навичок і умінь.

завдання має відповідати розумовим здібностям суб*єктів учіння.

проблемне звдання дається до пояснення матеріалу, що вивчається.

проблемними завданнями можуть бути:

засвоєння навчального матеріалу;

формулювання запитання, гіпотези;

практичне завдання.

одна і та сама проблема може бути створена різними типами завдань.

розв*язанню дуже складної проблемної ситуації суб*єкт викладання сприяє шляхом указування суб*єкту учіння причин невиконання даного йому практичного завдання або неможливості пояснення ним тих чи інших фактів.

(Матюшкин А.М. Проблемніе ситуации в мішлении и обучении. М.,1972.)

Під час проведення занять можна використовувати такі рівні проблемного навчання:

постановкк проблеми та її розв*язання педагогом;

створення проблеми педагогом та її розв*язання спільно з учнями;

розв*язання учнями проблемних завдань, які виникають у проуесі учіння;

учні разом з педагогом визначають проблему і самостійно її розв*язують.

Проблемне навчання меє і певні недоліки. Його не завжди можна використовувати через складність матеріалу, що вивчається, непідготовленість суб*єктів навчального процесу. Останній аспект набуває особливої вагомості на сучасному етапі розбудови української держави. Це пов*язане, по-перше, зі спадом мотивації педагогічної діяльності вчителів, по-друге, зі зниженням рівня мотивації навчально-пізнавальної діяльності молоді, по-трете, з кризлю в соціально-економічній сфері України взагалі та в освітній сфері зокрема. Напевно, виправдовує себе комплексне використання традиційного та проблемного навчання, які взаємно доповнюють одне