виконувати з технічного боку, але важче їх читати та аналізувати. Збільшився обсяг інформації щодо умовних зображень і позначень різних технічних виробів, зокрема деталей з'єднань. Щоб записати умовні позначення виробів при виконанні креслень, треба знати більшу кількість фактичних даних. По-третє, згідно з програмою підсилилась теоретизація шкільного курсу креслення, внаслідок чого в підручнику з креслення збільшено виклад теоретичних питань. Крім того, теоретичні знання підсили-лись за рахунок методично обумовленої інтенсивної орієнтації учнів на активізацію і розвиток їх просторових уявлень. Ця орієнтація, у свою чергу, потребує правильного розмежування основних і другорядних питань курсу, відмови від формування застарілих, без-перспективних умінь і навичок учнів.
Вивчення основних положень ЄСКД і пов'язаних з ними пи-тань— найбільш обсягова частина курсу креслення, засвоєння якої досягається копіткою працею учнів і вчителів, виконанням різних вправ і завдань. Графічні роботи з креслення дають можливість перевірити, наскільки учень володіє технікою виконання графічних робіт, як у нього розвинена просторово-проекційна уява, якою мірою він засвоїв положення ЄСКД, чи вміє учень застосовувати теорію на практиці при побудові зображень плоских і просторових форм на проекційному кресленні.
Характер вивчення креслення в школі передбачає широкий діа-пазон графічних робіт для учнів. Це і домашні графічні роботи, і графічні вправи в робочих зошитах, і контрольні графічні роботи після вивчення окремих розділів курсу.
Тому особливого значення набуває об'єктивність оцінювання якісних відповідей, так і графічних робіт.
Учитель, базуючись на єдиних нормах для оцінювання успішнос-ті, має індивідуально підходити до оцінювання кожної усної відпо-віді і графічної роботи учня.
Програма курсу креслення визначає орієнтовні норми оцінок знань і вмінь, які в найзагальніших рисах відображають рівень ви-мог щодо графічної діяльності учнів.
Розглянемо характерні помилки, які допускають учні під час ви-вчення креслення, а також рекомендації щодо практичного застосу-вання норм оцінок у різних ситуаціях, тобто методично обґрунтовану деталізацію положень, регламентованих програмою ї креслення.
Деталізуючи критерії та норми оцінок з креслення, виходитиме-мо з умовного поділу помилок, що їх допускають учні, на власне помилки і недоліки. Такий поділ треба зробити, оскільки залежно від того, що вважають помилкою, а що— недоліком, залежить оці-нювання графічної роботи або усної відповіді учня.
Помилки—це огріхи, допущені в графічних роботах і відпові-дях, які спотворюють або зовсім змінюють зміст означення, правила або зображення. Наприклад, учні іноді виконують штриховку в розрізі суміжних деталей з нахилом в один бік, або, навпаки на різних розрізах ту саму деталь штрихують у різні боки. Часто на зобра-женні замість суцільної тонкої лінії учні проводять суцільну товсту основу, що істотно змінює форму зображеного предмета.
Якщо помилка повторюється в роботі, то це свідчить про незнан-ня учнем певного правила або положення і її вважають однією по-милкою. Помилки в графічній роботі або у відповіді учня свідчать про істотні прогалини в його знаннях.
Недоліками вважають огріхи, які є наслідком неуважності або неохайності учня під час відповіді або виконання графічних робіт і мають другорядне значення.
Класифікуючи помилки і недоліки, треба враховувати, при вив-ченні якого розділу або виконанні якої роботи їх допущено. Цілком можливо, що той самий огріх залежно від актуальності виучуваного матеріалу в одних випадках можна вважати недоліком, а в інших— помилкою. Наприклад, в робочих зошитах учні виконують вправи на написання літер алфавіту та цифр. Допущені тут огріхи треба вважати помилками. Проте, такі самі огріхи, допущені в основному написі робочого креслення, слід вважати недоліками. Це стосується також й оформлення креслень, побудови ліній, нанесення розмірів тощо.
Розглянемо для орієнтації молодих учителів приклади найха-рактерніших помилок і недоліків, згрупованих за основними розділами курсу.