стоять на порозі зрілості, у них відбувається активний процес самоствердження. Нові потреби та інтереси старших школярів батьки не завжди враховують.
Найвдумливіші батьки постійно стежать за розвитком дітей і відловідно до їхнього віку змінюють методи виховного впливу. Наприклад, вони часто звертаються до дітей середнього і старшого віку з проханнями, радяться з ними, обговорюють, як краще виконати якусь роботу. Таке довір'я благотворно впливає на ді-тей. Вони з більшою повагою ставляться до батьків 1 охочіше Ви-конують їхні прохання, поради та вказівки.
Слід мати на увазі, що дитина — це не маленький дорослий. Є вікові особливості, які необхідно враховувати в процесі вихован-ня. Ігнорування цих особливостей нерідко призводить до дитячого вередування, непослуху. Відомо, наприклад, що підлітки не люб-лять одноманітної, монотонної роботи. Вона швидко стомлює їх, відбиває бажання працювати. Старші школярі відзначаються біль-шою посидючістю. За допомогою частого повторювання в них ви-роблено навички та вміння, які дають змогу триваліший час вико-нувати певну роботу. Врахування вікових особливостей — справа нелегка. Та коли батьки добре вивчать дітей, коли вони знати-муть особливості їхнього характеру, вони зможуть знайти правиль-ніший шлях організації їхнього життя та діяльності.
Пропаганда педагогічних знань охоплює не тільки батьків, а й усе доросле населення. Доросле середовище постійно, повсяк-денно впливає на формування і розвиток підростаючих поколінь. Не випадково в останні роки багато уваги приділяється педаго-гічному всеобучу, охопленню педагогічною пропагандою всього населення. Брак педагогічних знань заважає дорослим знайти пра-вильні шляхи виховання дітей.
Робота з активом батьків. Спілкуючись з батьками, класним керівник намічає актив, який подає йому повсякденну допомогу у вихованні та навчанні школярів. Багато які батьки часто відві-дують школу, стежать за педагогічною літературою, беруть актив-ну участь у проведенні батьківських зборів, конференцій з обмі-ну досвідом сімейного виховання. З них поступово і складається батьківський актив.
Деякі батьки подають допомогу в організації позакласної ро-боти з учнями. Вони керують гуртками «Умілі руки», вишивання, крою і шиття, гуртками з вивчення автомобіля, трактора, беруть участь у проведенні екскурсій і походів, в організації художньої самодіяльності. Батьки-активісти беруть шефство над учнями, за якими немає контролю. Вони організовують спільне виконання ними уроків разом зі своїми дітьми, стежать за їхньою успішні-стю, допомагають правильно організувати їхнє дозвілля.
Активній участі батьків у виховній роботі школи снрпяє бать-ківський комітет. Це постійно діючий орган батьківської громад-ськості. Класний батьківський комітет працює, як правило, за планом, погодженим з класним керівником. Він заслуховує й об-говорює повідомлення батьків про виховання дітей. Члени комі-тету ознайомлюються з умовами життя та виховання дітей, допо-магають у здійсненні Закону про всеобуч. До батьківського комі-тету входять такі батьки, досвід виховання яких може бути взір-цем для наслідування. У класах з повним складом до батьківського комітету обстають 5 осіб — голову і чотирьох членів, шо відповідають за навчально-виховну, культурно-масову, санітарно-господарську роботу та за всеобуч. Кожен з них входить до складу відповідної комісії, організованої при батьківському комітеті школи. Голова класного батьківського комітету, як правило, е членом батьківського комітету школи.
Член класного батьківського комітету, який відповідає за навчально-виховну роботу, допомагає класному керівникові та вчителям у підвищенні якості знань. Він бере участь в організації додаткових занять з відстаючими учнями, допомагає у створенні предметних гуртків, у проведенні вечорів науки і техніки, конкурсів та олімпіад з окремих навчальних предметів. Відповідальний за культурно-масову роботу подає допомогу класному керівникові в організації шефства передового колективу робітників, колгоспників чи службовців, воїнів Української Армії та Флоту над класом. Він допомагає учням у підготовці та проведенні піонерських зборів, класних зборів, вечорів, ранків, недільників, екскурсій та походів, зустрічей з письменниками, діячами мистецтва. Разом з класним керівником та вчителями він дбає про культурне та розумне використання вільного часу, про організацію канікул, залучення учнів до художньої самодіяльності. Член комітету, відповідальний за санітарно-господарську роботу, піклується про зміцнення здоров'я дітей, про розумне чергування їхньої праці та відпочинку. Разом з класним керівником і класним активом він організовує чергування, добивається чистоти й порядку в класі. Відповідальний за всеобуч дбає про збереження контингенту учгів, про відвідування навчальних занять, про працевлаштування із продовження освіти. Разом з класним керівником він сприяє організації груп продовженого дня.
Не завжди члени класного батьківського комігету чітко уявляють свої завдання та обов'язки. Тому дуже важливо вже на перших батьківських зборах, де обирається класний батьківський комітет, поставити перед активом баїьків конкретні завдання, розкрити зміст і методику діяльності батьків-активістів. У Положенії! про батьківські комітети школи особливу увагу звернуто ні здійснення таких завдань, як подання допомоги школі у здійсненні всеобучу, запобігання бездоглядності дітей у вільний від навчаль них занять час, допомога класним керівникам у підвищенні успішності та зміцненні дисципліни, у проведенні масових виховних заходів.
До виховної роботи необхідно залучати не лише членів батьківського комітету, а й інших батьків-активістів. Через громадські організації вони сприяють виконанню Закону про загальне обов'язкове навчання, організації груп продовженого дня, допомагають ремонтувати й обладнувати шкільне приміщення, заготов-ляти на зиму паливо. Класні керівники час від часу збирають актив, радяться з ним з питань організації виховання та навчання. Звичайно, не слід використовувати батьків лише як робочу силу. Набагато важливіше залучати їх до організації суспільне корисної праці учнів. Адже ремонт шкільного приміщення, обладнання шкільних майстерень, виготовлення і ремонт навчального приладдя — це дуже важливі й необхідні види суспільно корисної праці. Батьків треба залучати як майстрів-інструкторів, організаторів цієї праці.
Не слід заохочувати й різних поборів з