МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

Сучасна сім'я все більше стає головною ланкою у вихованні дитини. Вона має забезпечувати її достатні матеріальні та педагогічні умови для інте-лектуального, фізичного, морального та духовного розвитку.

Батьки. Якими вони повинні бути? Загальних ре-цептів немає. І все ж... Ніжна, весела мати, що вміє бу-ти ледь-ледь холоднуватою. Стримано-суворий бать-ко, що часом усміхнеться і зрідка попустує. Можливо, на таких невеликих «вкраплюваннях» мають трима-тися і авторитет, любов до дітей.

А дитина, якою б вона не була, коли їй скрізь погано, мусить бути захищеною вдома, мусить знати: там завжди горить вогник, що зігріє без зайвих запитань і повчань.

У вихованні підростаючих поколінь важливим чин-ником має стати родинна педагогіка. Родинна педа-гогіка розглядає виховання дитини як певну взаємодію головним чином батьків і конкретних умов, що вплива-ють на виховання й соціальне становлення особистості. Як вихователі, так і батьки повинні добре знати особистісні якості дитини: фізичне й психічне

здоров я, стійкість нервової системи, реакції на ті чи інші види подразнень, інтереси і можливості тощо. А тому важливо поєднувати елементи наукової педа-гогіки та родинно-національних традицій, звичаїв і об-рядів у підготовці батьків, педагогів до здійснення ними виховної функції, підвищення педагогічної культури сім'ї.

То хто ж допоможе батькам набути педагогічних знань? Напрошується традиційна відповідь — школа. І це, зрештою, правильно. Бо школа лишається одним з найбільших авторитетів у цьому питанні.

Аналіз педагогічної практики показує, що най-кращі результати дає така організація педагогічного всеобучу батьків, яка передбачає обов'язкові для батьків бесіди за сталим планом і програмою; гру-пові та індивідуальні консультації, педагогічні прак-тикуми, батьківські загальношкільні і класні збори, ґ активне залучення до участі у виховній роботі з класом, до виконання доручень батьківського комітету.

Зібрані матеріали призначені для класних керівників, вчителів, шкільних психологів в організації роботи з батьками і для самостійної роботи всіх, хто підвищує педагогічний рівень.

ПОРАДИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИХОВАННЯ І НАВЧАННЯ ДІТЕЙ В СІМ"Ї'

Стаття 59 Відповідальність батьків за розвиток дитини

1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дити-ни як особистості.

2. На батьків покладається однакова відпо-відальність за виховання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:—

- постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей:—

поважати гідність дитини, виховувати праце-любність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до України, рідної мови, культури, сім'ї, пова-гу до національних, історичних, культурних цінностей інших народів:——

сприяти здобуттю дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати домашню освіту в обсязі вимог до її змісту, рівня та обсягу:—

виховувати повагу до законів, прав, основних сво-бод людини.

4. Держава надає батькам і особам, які їх заміню-ють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захи-щає права сім'ї.

Стаття 60

Права батьків

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:—

- вибирати Заклад освіти для неповнолітніх дітей:——

обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування в закладах освіти:—

звертатись до органів державного управління освітою з питань навчання, виховання дітей;—

захищати у відповідних державних, судових орга-нах законні інтереси своїх дітей.

Десять «Золотих правил» для батьків

Поради американського психолога доктора Віктора Клайна:

1. Не марнуйте часу дитини.

У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Отже, подбайте, щоб життя дитини не було нудним, одноманітним, безрадісним. Створивши сприятливе середовище, можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку.

2. Формуйте самоповагу.

Власний образ, закріплений свідомістю, є визна-чальним на роботі, при виборі друзів, у сім'ї. Висока самооцінка додає сміливості, впевненості, вміння ри-зикувати. Діти повинні усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежать від них самих.

3. Навчіть дитину спілкуватися.

Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків, приязне ставлення до оточуючих, зовнішня привабливість (одяг, манери), можливість спостерігати правильне соціальне спілку-вання (поведінка батьків, вчителів), висока самооцінка, достатній запас слів, вміння підтримувати розмову.

4. Пильнуйте, щоб дитина не стала «телеманом».

Сидіння перед телевізором гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається роз-виток мови. Отже, з часом у дитини можуть виникнути ускладнення під час спілкування. «Телемани» швидше реагують, але миттєва реакція, позбавлення осмислення не завжди корисне.

5. Виховуйте відповідальність, порядність. Потрібно не лише пояснювати, що добре, а що — по-гано, а й закріплювати гарні навички, карати за негідні вчинки. За приклад має слугувати гідна поведінка батьків.

6. Навчити дитину шанувати сім'ю. Добрі стосунки, любов і повага в сім'ї виховують краще за будь-які лекції.

7. Подбайте про гарне оточення.

Якщо ви живете на соціально-психологічному смітнику, дітям важко буде вийти з нього, розповсюд-жуючи пахощі троянди. Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку дітей. Тому уважно придивіться, з ким дружать ваші діти, поцікавтесь репутацією школи, до якої вони ходять.

8. Будьте вимогливими.

Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших, вихову-ються, як правило, в сім'ях, де до них ставлять високі вимоги. Але не будьте тиранами.

9. Привчайте дитину до праці.

Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей.

Не слід надмірно оберігати своїх синів і дочок від труднощів. Нехай вони зрозуміють, що шлях до успіху вимагає певних зусиль.

10. Не робіть за дітей те. що вони можуть зробити самі.

Нехай вони все перепробують, нехай вчаться на власних помилках, звикають робити щось для інших. Якнайбільше спілкуйтеся з дітьми.

" Діти вчаться жити у життя

Якщо дитину постійно критикувати — вона вчиться ненавидіти.

Якщо дитина живе у ворожнечі — вона вчиться аг-ресивності.

Якщо дитину висміюють — вона стає замкнутою.

Якщо дитина зростає у докорах — вона починає жи-ти у