Як виховати обдаровану дитину? - ,

Американський доктор Девід Льюіс, узагальнивши досвід тисяч сімей, де виросли обдаровані діти, дає ре-комендації щодо виховання майбутніх талантів. Вони полягають у виконанні таких правил:

Я відповідаю на всі запитання дитини терпляче і чесно.

Я поставив стенд, на якому малюк може демонстру-вати свої роботи.

Я не сварю дитину за безлад в кімнаті і на столі, як-що це зв'язано з творчим заняттям і робота ще не закінчена.

Я доручаю дитині посильні завдання, допомагаю їй будувати власні плани, приймати рішення.

Я беру дитину у цікаві поїздки, купую книги і ма-теріали для її улюблених занять.

Я ніколи не кажу своєму нащадку, що він чимсь поступається перед іншими дітьми чи навіть доросли-ми.

Я привчаю дитину самостійно мислити, заохочую її фантазувати, придумувати історії, вчити вірші, розучу-вати пісні.

Я щодня знаходжу час, щоб побути наодинці, пого-ворити.

Я ніколи не докоряю дитині за помилки.

Вчу вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку.

Якщо ви виконуєте тільки 20 відсотків з того, про що йде мова, треба замислитися.

Але якщо дані правила є у вашій сім'ї нормою, то, можливо, іноді варто знизити виховний запал і надати більшу свободу і собі, і дитині.

Повага змалку

Коли я часом чую. як підлітки, а то й молоді люди звертаються до батьків: «батя», «папаша», «старик», «маманя», «мамаша» або заочно називають їх «мої предки», мені робиться боляче і ніяково. Боляче за себе, ніби це стосується мене, і за тих батьків, до яких так звертаються. Чому сьогодні з'являється зневага дітей до батьків, відчуженість між ними? Чогось подібного, принаймні в наших селах, колись не чули. В Україні не лише до батька, матері, діда, баби, а навіть подружжя, сусіди між собою зверталися на «Ви». Любов і повагу до батьків, старших, як і працьовитість, гідність, релігійність у наших родинах виховували змалку.

Слово батьків або старших у сім'ї було законом для менших. Вони вже змалку мали свої обов'язки, вико-нували різну роботу, посильно працювали. Дівчатка переймали науку від матері, баби — вчилися прясти, вишивати, ткати, розписувати писанки, шити одяг, на-водити лад у хаті. Хлопчики вчилися чоловічого ре-месла від батька чи діда. Наприклад, колись було за правило, що дівчинка 7--10 років могла вишити собі сорочку.

Допоможемо своїй дитині самоорганізовувати себе та своє робоче місце

Своєчасно лягати спати і рано вставати, щоб не запізнюватися до школи, встигнувши перед тим без особливого поспіху та зайвої метушні й нервування все зробити — прибрати постіль, провітрити кімнату, зро-бити ранкову гімнастику, виконати туалетні і водні про-цедури, добре поснідати.

Тримати в чистоті, охайності своє робоче місце, ко-ли кожна річ має своє постійне місце; під руками завжди мати тільки те, що потрібно, а використавши, покласти туди, звідки його взяв; після виконання всіх домашніх завдань у ранець покласти все необхідне для шкільних занять наступного дня з тим, щоб нічого не забути вдома.

Сівши за письмовий стіл, відразу приступити до ро-боти, не відволікаючись на сторонні справи, працюва-ти зосереджено, наполегливо, бо, як кажуть у народі, «коли став робить, то байдики не бить».

Мати дозвілля тоді, коли виконано все домашнє за-вдання.

Виконувати завдання у той день, коли їх одержано; золотим правилом поведінки нехай стане мудра на-родна порада: «Нинішньої роботи на завтра не відкла-дай».

Працювати в темпі, жваво. «Відстанеш годиною — не наздоженеш родиною».

Неодмінно доводити розпочате виконня домашньо-го завдання до його повного завершення.

Не братися відразу за багато справ, бо «Хто много зачинає, той мало кінчить».

Благо — натхненна праця, яка будить охоту до неї, і це має дуже велике значення. «Була б охота, піде на лад всяка робота», — вчить народна педагогіка. Саме така мета вбачається у духовно-моральній допомозі. Тепле слово, лагідність, доброзичливі стосунки в сім'ї, щира порада, зразковий приклад батьків у тих чи інших вчинках, родинна любов, увага та повага, підтримка та взаємовиручка в скрутну хвилину — ось якої саме до-помогти у навчанні потребують наші діти від своїх батьків.

ПСИХОЛОГІЧНА КРАМНИЦЯ. ЗАПАМ'ЯТАЙМО ПОРАДИ МЕДИКІВ, ПСИХОЛОГІВ

Не тримайте страх ні в собі. ні в дітях

Почуття страху характерне для більшості дітей. Це може видатись дивним, але сам по собі цей страх не існує. Він з'являється несвідомо й тільки в наших думках. Лякливі думки вносять у життя, особливо ди-тяче, обмеження, викликають почуття пригніченості, руйнують віру в себе. Батьки повинні пам'ятати про це й не навіювати дітям негативних емоцій, заляку-вати їх.

Науковці вже давно довели, що страх є жи-вильним грунтом для хвороб. Згадаймо давню притчу.

По дорозі до міста повз стару людину, яка сиділа на узбіччі, проходила Чума.—

Куди ти йдеш? — запитав старий.—

До міста, аби вбити тисячу людей, — відповіла Чу-ма.

Рік потому Чума, повертаючи з міста, знову зустріла старого.—

- Ти сказала мені, що прямуєш до міста, аби вбити тисячу людей, а померло аж десять тисяч, — мовив їй старий.—

Я сказала тобі правду: я вбила тільки тисячу. Реш-ту згубив страх!

Отож. страх — продукт власної свідомості. Він зни-кає, якщо його не тримати.

Враховуйте стан дитини

Не повинно бути (ні в батьків, ні в дітей] емоційної і розумової напруги останні півгодини перед сном та перші півгодини після сну. Тоді у ваших дітей не буде серйозних нервових розладів.

Хлопчик, який невпевнений у собі, починає відста-вати і в інтелектуальному розвитку, і у фізичному — за-тримується ріст.

Перед менструацією і під час неї психічний стан дівчинки не можна вважати повністю нормальним. Він буде хитким, доки в