Діти, особливо молодшого шкільного віку, які правильно роз-виваються і в яких є всі передумови для розвитку моральної по-ведінки, сприймають батьків, вихователю, вчителів як носіїв усього найкращого, на яких бажають бути обов'язково схожими. Дітям хочеться пізнати великий, невідомий світ. Засвоєння пра-вил поведінки, бажання робити те, що роблять дорослі, — важливі мотиви позитивної поведінки дітей Урахування саме цього спо-нукання дає позитивні наслідки, адже допомагає вам, як бать-кам, не лише залучати дітей до виконання різних завдань, а й полегшує формування в них навичок моральної поведінки.

Провідним мотивам така моральної поведінки у дитини мо-лодшого шкільного віку є схвалене ставлення до їхньої по-ведінки Батькам знайома радість дитини, яку похвалили. Діти дуже часто звертаються до батьків, щоб переконатися у пра-вильності, загальній корисності своїх дій. Тому підкреслення до-рослими успіхів дитини під час виконання нею різних доручень і після зробленої справи викликає позитивні переживання і сприяє її моральному зростанню.

Дії дорослих не викликають жодного сумніву, і дитина, як пра-вило, охоче сприймає зауваження, нагадування Під впливом вимог дорослих у неї формується вміння стримувати себе, кон-тролювати власну поведінку, протидіяти негативним впливам. Проте багато дітей, як відомо, поводять себе відповідним чином лише у присутності дорослих, в особливо відповідальних ситу-аціях або через побоювання покарання. Коли діти позбавлені контролю, вони часто забувають, що повинні себе стримувати, не можуть подолати свою імпульсивність Така залежність по-ведінки дп-ей лише від зовнішніх впливів (наявність чи відсутність

дорослих) свідчить про ще недостатню сформованість стимулів стійкої моральності

У дітей З—4-го класу з'являється нове ставлення до себе — вони вже можуть оцінювати свої вчинки, їхня поведінка стає більш свідомою і обдуманою. Певна частина дгтей самостійно намагається поліпшити поведінку, займаючись самовихован-ням.

Позитивну поведінку забезпечують вже не зовнішні впливи, а, внутрішні спонукання — розуміння непристойності чи негатив-ності вчинку, незадоволення собою й бажання удосконалити свою особу, вболівання за честь колективу. Така регуляція по-ведінки — це вже ознаки справжньої моральності.

Але процес виховання дітей — складний і довготривалий. Наші дії. вчинки, ставлення до роботи та до інших людей, наша особистість в цілому — все малюки сприймають, все навко-лишнє впливає на них. Однак важливо пам'ятати, що кращі людські риси формуються в тих випадках, копи дитина стає

співучасником виховного процесу, союзником дорослого. Без активності дитини, і зацікавленості в тому, щоб навчитись пев-ним правилам поведінки, виховні впливи дорослих не будуть да-вати належних результатів.

Також одна з ознак моральної вихованості — відповідальне ставлення до обов'язків. І дорослим треба знати, що потрібно і можна вимагати від дитини певного віку, а що вона ще не в змозі виконати.

Так, часом можна спостерігати, як мати складає книжки у портфель учневі третього класу Виховання відповідального ставлення до навчання було б успішним, коли б до наступного дня у школі дитина готувалася сама вже починаючи з першого класу.

Від дітей, наприклад, старшого дошкільного віку треба вима-гати, щоб вони самостійно одягались, прибирали за собою іграшки, сам* організовували ігри. не порушували відпочинку до-рослих тощо. Діти молодшого шкільного віку повинні вже ста-ранно виконувати обов'язки, покладені на них у школі та сім'ї і хо-дити без нагадувань до магазину, допомагати батькам по господарству, стежити за своїм одягом тощо.

Вам, шановні батьки, важливо враховувати, коли можна ви-магати обов'язкового виконання свого розпорядження. ви повинні подумати над тим, чи правильна сама по собі вимога до дітей, чи може вона бути ними виконана, які труднощі вона може викликати.

Закінчуючи лекцію, хочеться зазначити, що є дуже багато способів взаєморозуміння між батьками і дітьми та впливу батьків, сім'ї на дггей. Все інше, як мистецтво артиста на сцені, досягається важкою працею, солоним потом, недоспаними но-чами, розладнаними нервами, розчаруваннями й невдачами, і знову пошуком. Як я вже говорила, батьки, як актори на сцені, можуть бути талановиті й безталанні, яскраві, сірі. безбарвні. Проте коли на виставу бездарних акторів ми можемо й не піти, то в сім'ї батькам і дітчм треба жити весь час поряд, одним жит-тям. Тому ви, батьки, повинні постійно думати і дбати про своїх дггей, знаходити з ними спільні інтереси, йти до високості духу, оволодіння усіма багатствами теплих, щирих і сердечних взаємин у сім'ї. Іншого шляху, ніж самовдосконалення, збага-чення своєї душі, освоєння знань, і не обов'язково книжкових, і щоденна праця з дітьми, просто немає

Яік розуміти щастя дитини

Мета. З'ясувати, як батьки розуміють «щастя дити-ни». Обговорити праці відомих педагогів на дану тему.

Обладнання. Виставка літератури. Учнівські твори-мініатюри на тему «Моє щастя — це коли...». Вислов-лювання видатних людей.

Щоб мати доступ в чудовий палац, ім'я якому — ди-тинство, ми повинні перевтілюватись, ставати в деякій мірі дітьми. Тільки тоді ми зможемо зрозуміти справжнє щастя дитини.

В.0. Сухомлинський

Воспитатель тот, которьій не сковьівает, а освобож-даєт, не ломаєт, а формирует, не подавляет, а возно-сит, не диктует, а учит, не требуєт, а спрашивает, пере-живаєт вместе с ребенком много вдохновенньїх минут. Я.Корчак Форма проведення. Відверта розмова.

Відверту розмову з вами, шановні батьки, я хотіла б розпочати такою новелою В.0. Сухомлинського.

«Тихий осінній вечір. Заходить сонце. В синьому небі — ключ журавлів. Наша бабуся сидить на лавці біля тину, дивиться на захід сонця. Я запитую:—

Бабусю, скажіть, для чого людина живе на світі? Бабуся усміхається і говорить:—

Щоб жити вічно.

Я не