Юнацький вік -- вік життєрадісності, бадьорості, ен-тузіазму, прагнення до активної участі в житті суспільства. У розв'язанні багатьох життєвих завдань юність потребує допомоги і керівництва дорослих. Але щоб здобутки стар-шого покоління стали надбанням молоді, важливо пра-вильно будувати взаємини між батьками і дітьми, і взагалі дорослими людьми. У сім'ях старшокласників має витри-муватися принцип рівноправності поколінь. Юнаки і дівча-та дуже болісно реагують на випадки, коли батьки не зва-жають на їх самостійність й ініціативу. До конфліктів між батьками і дітьми часто призводить невмілий підхід до мо-лоді старших, які ігнорують зміну в дітях у період ранньої юності, що часто виражається в різкій і не досить пере-конливій критиці смаків синів і доньок, їх інтересів, уподо-бань. Водночас ви, самі батьки, вели спосіб життя, повод-ження в сім'ї і поза нею далеко не завжди як взірець для наслідування.

Для прикладу наведу таку ситуацію.

Літнім днем п'ятирічний Слава з батьком пішов на річку купатися. Приємно було бути у теплій воді, пересипати га-рячий пісок.

Крутим берегом річки бігло маленьке щеня. Раптом во-но послизнулося і впало у воду. Біля прямовисної стіни річка дуже глибока. Славі було боляче слухати жалібне скавучання маленького собачати. Він ніби кликав на до-помогу. Але хлопчик не вмів плавати. Він благав батька:—

Тату, врятуйте собача... Воно ж втопиться. Батько відповів:—

Всіх не врятуєш.

Собача втопилося. Над річкою стало тихо.

Славко плакав.

Пройшло багато років. Славко став дорослою людиною — Ярославом Івановичем. Він побудував собі дім. У нього був син — п'ятирічний Івась.

Стояла люта зима. Від морозу тріскалась земля. Одного разу під вечір розпочалась заметіль. Хтось постукав у вікно.—

Хто там? — запитав Ярослав Іванович.—

Пустіть, люди добрі, погрітися... Ми мандрівники.. За-мерзаємо... Врятуйте...—

Всіх не врятуєш, — тихо сказав Ярослав Іванович, а вголос відповів, — ідіть собі далі... В нас тісно...—

Тату, чому ви їх не впустили? — запитав Івась. — Вони ж загинуть від холоду.

Івась заплакав.

Отже, ми бачимо, що необдумана поведінка батька ви-ховала в дитячій душі жорстокість, байдужість, невміння співчувати чужій біді.

А важливою особливістю виховання дітей в сім'ї у цьо-му віці являється відношення до них, як до дорослих.

В учнів старших класів є також гостра потреба відчува-ти свої зростаючі сили, їм властива енергія, прагнення до незалежності. В той же час вони відчувають потребу у підтримці їх впевненості в своїх силах при переборенні труднощів. І тут вони чекають допомоги від вас, шановні батьки, надання якої сприяє становленню кращих взаємин між дітьми і батьками. Уважне ставлення до-рослих у сім'ї до дітей сприяє попередженню труднощів у стосунках з ними.

Для того, щоб уникнути можливих ускладнень у взаєминах, ви, батьки, повинні розібратися у його причи-нах, а не вимагати поваги до себе. Щоб користуватися справжніми повагою і авторитетом, батькам важливо по-казати себе з найкращого боку.

Якщо юнак чи дівчина звертається до вас з будь-яким питанням, треба прагнути дати вичерпну однозначну відповідь. Ні в якому разі не можна підміняти пораду пока-ранням, намагатися насильно проникнути в душу юнака чи дівчини, коли він чи вона того не хочуть.

У взаєминах із старшокласниками часто наражаєшся

на інші труднощі: молодь нерідко відмовляється серйозно розмовляти про себе, порадами дорослих вона може знехтувати. Труднощі для вас, шановні батьки, полягають і в тому, що ви не єдині порадники своїм дітям. Для того, щоб зменшити ці труднощі, ви, як батьки, повинні вміти слухати дочку чи сина, бачити перспективу розмови, обе-режно, щоб не образити, з'ясувати мотиви їх діяльності, що допомагатиме передбачати поведінку дітей, ретельно продумувати аргументи бесіди.

Звідси випливає, що моральний авторитет батьків, чут-ливість, тактовність, повага і дружні взаємовідносини — необхідні умови успішного впливу батьків на формування особистості старшокласника.

І закінчити лекцію хотілося б словами великого педаго-га В.0. Сухомлинського: «Що ми залишаємо в серцях своїх дітей — залишаємо своїми справами і словами, вчинками і почуттями? Чим ми запам'ятаємось нашим дітям, чим возвеличимо себе в їх очах? Є єдина могутня духовна сила, яку ні з чим не можна порівняти, яка здатна відобразити в душах наш образ — образ справжньої людської краси. Ця сила — велике багатство людське, й духу — любов. Будемо ж створювати це багатство своїм життям. Є вона в наших батьківських серцях — є чим ви-ховувати дітей».

Про авторитет батьків і його роль у бихованні старшокласників

Мета. Ознайомити батьків з різними видами автори-тету. Вирішити педагогічні задачі і з'ясувати роль авто-ритету у кожній сім7.

Обладнання. Виставка книг на дану тему. Висловлю-вання видатних людей.

Велике зло нашого часу і велика, майже непереборна перешкода для успішної дії всіх засобів виховання в то-му, що наші сучасні батьки і матері майже повністю втратили усвідомлення того, що вони щось, навіть все можуть зробити для виховання своїх дітей. Ця втрата багатьма батьками і матерями віри в самих себе є за-гальним джерелом безгрунтовності наших виховних засобів...

Песталоцці

Форма проведення. Зустріч «за круглим столом».

Людина народжується не для того, щоб безслідно зникнути нікому невідомою пилиною. Людина народ-жується для того, щоб залишити по собі слід — вічний.

Людина залишає себе перш за все в людині. В цьому наше безсмертя. Ви, шановні батьки, живете для того, щоб відобразити себе у сині чи доньці, щоб жити в їх прагненнях і праці. В цьому високе щастя і зміст життя. Якщо ви хочете