інших учителів знають батьків свого класу. Краще знають вони й особливості учнів, умови їхнього виховання. Звичайно, це не означає, що класні керівники працють з батьками учнів самі. Вони залучають до цього й інших учителів, представників громадських організацій.
Нині в школах почали більше уваги приділяти правовому вихованню школярів. Правову пропаганду серед батьків ведуть класпі керівники. Передусім важливо розповісти про їхню відповідальність за виховання дітей. Треба, щоб батьки добре усвідомили, яку відповідальність несуть вони за правопорушення своїх дітей. Відомо, що незнання законів не може бути обставиною, що пом'якшує провину, для тих, хто їх порушує. До проведення бесід і вечорів запитань і відповідей з питань радянського права залучають інспекторів дитячих кімнат міліції, членів комісій у справах неповнолітніх при райвиконкомах.
Конференції з обміну досвідом виховання. Центральне місце на таких конференціях займає обмін досвідом виховання. Класні керівники попередньо виявляють найцікавіший і найцінніший досвід сімейного виховання і домовляються з батьками про їхню участь у конференції.
Нерідко конференції охоплюють батьків ряду паралельних класів. Іноді їх проводять у масштабі школи. Досвід показує, що класні батьківські конференції мають багато переваг. Вони дають змогу залучити до активного обговорення поставлених питань багатьох батьків. До того ж обговорення на таких конференціях мас досить конкретний і дійовий характер. Батьки можуть тут обмінятися досвідом виховання дітей одного й того самого віку. Класний керівник аналізує досвід виховання тих дітей, яких він добре знає.
На конференції краще вести розмову не з усіх питань виховання, а за конкретними темами. Наприклад, можна провести конференції на такі теми: «Як привчити дітей до праці?», «Як ми допомагаємо дітям добре вчитися», «Про режим дня школяра», «Про культуру поведінки школярів», «Про організацію позаклас-ного читання», «Про авторитет батьків», «Важкий вік», «Атеїстичне виховання дітей у сім'ї», «Самовиховання школярів», «Про дружбу і любов наших дітей», «Про нахили та вибір професії ", «Організація дозвілля дітей», «Про літній відпочинок дітей».
Конференції проводять орієнтовно за таким планом: вступне слово класного керівника про завдання та порядок проведення конференції, короткі доповіді (повідомлення) батьків з конкретних питань виховання дітей, виступи, підведення підсумків конференції директором школи або класним керівником. Іноді для учасників конференції організовують виставки педагогічної та художньої літератури, присвяченої питанням виховання, готують інструктивні матеріали («Правила для учнів», «Орієнтовний режим школярів у сім'ї» та ін.).
Щоб привернути увагу батьків до активного обговорення, доцільно в запрошенні назвати основні питання, які обговорюватимуться. Наприклад, якщо конференція буде присвячена трудовому вихованню школярів у сім'ї, можна назвати такі питання:
1. Які обов'язки виконує школяр удома? 2. Як він їх виконує? 3. Як виховується звичка до фізичної праці? 4. Як привчаються діти до пунктуальності та акуратності в праці? 5. Як розподіляються трудові обов'язки в сім'ї?
Під час підготовки та проведення конференції велику увагу приділяють з'ясуванню утруднень у вихованні дітей. Важливо показати шляхи подолання їх. При цьому слід спиратися на наявний досвід сімейного виховання. У заключному слові треба залучити більше прикладів з практики виховання, давати поради про те, як правильно виховувати дітей. Якщо ці поради спираються на досвід виховання, вони виявляються конкретнішими й дійовішими. Наприклад, класний керівник одного з шостих класів провів конференцію на тему «Виховання у дітей культури поведінки». До конференції було підготовлено виставку педагогічної та художньої літератури з цієї теми, стенди з картинами, які викривали недоліки у вихованні культури поведінки в сім'ї. Конференцію було відкрито коротким вступним словом класного керівника. Вінвказав на її завдання та характерні труднощі у вихованні культури поведінки. Батьки виступили з повідомленнями з таких питань: як ми виховуємо ввічливість у дітей, наш досвід виховання чуйного і дбайливого ставлення до людей (до старших, товаришів, до маленьких дітей), про виховання культурних навичок під час їжі, як ми викорінюємо некультурні звички у підлітків.
Після цього виступали інші батьки. Вони ділилися досвідом виховання, висловлювали міркування про подолання утруднень, що трапляються під час формування культури поведінки в підлітків. З ряду питань виникли гарячі дебати. Класний керівник у висновках вказав на цінний досвід, нагромаджений батьками, на необхідність широкого використання його, дав відповіді на запитання, з яких батьки не прийшли до одностайної думки.
Лекторії та університети для батьків. В останні роки великого поширення набули лекторії для батьків, їх створюють при школах, палацах і будинках культури, підприємствах і установах, де читають систематичний курс лекцій за певною програмою. Найвищим ступенем педагогічної освіти та підвищення культурного рівня батьків є університети, педагогічні факультети при народних університетах. Тут читають лекції не лише на педагогічні теми, а й про міжнародне становище, про розвиток науки і техніки, про літературу та мистецтво, з психології, дитячої гі гієни, з медицини та інших наук. Батьківські університети розраховані на постійний контингент слухачів.
У шкільних лекторіях та в батьківських університетах широко використовують кіно. Кіностудії науково-популярних фільмів створили серії короткометражних кінокартин під загальною назвою «Кіноуніверситет для батьків». У них розповідається про передовий досвід виховання дітей, про важкі випадки у виховній роботі, про режим дня, про правила поведінки дітей у школі, на вулиці, вдома. З великим інтересом дивляться батьки кінофільми:
«Позитивна дівчинка», «Нервова дитина», «Хвороба Ніночки», «Чия це двійка?», «Тато і мама», «Одного разу збрехав», «Поверніть мені сина» та ін. Ці фільми корисно показати батькам після лекції.
Класні керівники беруть участь і в організації усних журналів. Порівняно з доповідями та лекціями це дохідливіша форма педагогічної пропаганди. Слухачі з