Зараз є очевидним, що дія багатьох з цих чинників в галузі формування громадянськості українських школярів є стихійною, не досить ефективною, а часто і деструктивною. Стихійна соціалізація, надто повільно прилучаючи, чи не прилучаючи взагалі, школярів до системи громадянських цінностей і святинь, тим самим сприяє обмеженню духовного та предметного простору для дії безпосередньо громадянського виховання. Тому головне навантаження в нелегкій, але шляхетній справі громадянсько- го виховання підростаючої молоді, лягає на шкільних вчителів – вихователів.

-50-

Віддані ідеї української державності, вони можуть і повинні озброїти учнів суто громадянськими знаннями і навичками, сформувати у них громадянський досвід, компенсувати в ньому брак того, що необхідно для повноцінного розвитку громадянськості, подолати чи послабити негативні впливи, організовано залучити школярів до перетворення суспільного і етнічного середовища.

Щоб така робота була успішною, педагоги – вихователі самі повинні відповідати тим критеріям громадянськості, які ми висвітлили в теоретичній частині нашого дослідження. Результати соціологічного опитування показали, що морально – ціннісні орієнтації та громадянська позиція українських педагогів знаходяться на високому рівні, тому слід сподіватися, що цей рівень в майбутньому буде лише зростати, що повинно буде позитивно вплинути на вирішення завдань громадянської освіти в Україні.

Таким чином, можна впевнено стверджувати, що вдало організована виховна робота може значною мірою сприяти ліквідації певних прогалин в системі громадянського виховання.

Така робота повинна ґрунтуватися на цілісному виховному ідеалі, уособленому самим вчителем, що органічно поєднує в собі цінності особистості, сім’янина, педагога, громадянина України, представника світової цивілізації.

Як ми вважаємо, практична цінність нашої роботи заключається в тому, що в ній ми:

· зробили спробу визначити головні аспекти процесу громадянського виховання в Україні;

· з’ясували конкретні вимоги до особистості українського громадянина у вигляді набору чітко окреслених громадянських якостей, без наявності яких людина не може вважатися

-51-

повноцінним громадянином;

· визначили провідні риси становлення педагогів, як морально розвинених особистостей.

Насамкінець нам залишається лише побажати нашим науковим колегам, щоб праця в галузі вищезазначених практичних проблем не припинялася; щоб громадянська освіта в Україні, нарешті, здобула належний їй рівень; щоб цілі та засоби громадянського виховання, зокрема внутрішні ціннісні орієнтації наших педагогів та їх вихованців, співпадали, а не навпаки. Лише в такому випадку можна буде говорити про створення дійсно демократичного клімату в нашому суспільстві. Звичайно, це справа багатьох років напруженої праці, але починати потрібно вже сьогодні, тим більше, що певні наукові та практичні здобутки в цій галузі суспільних відносин, наші вчені вже встигли напрацювати. Тому слід зберігати вже надбане і примножувати здобутки в галузі громадянського виховання, якщо ми дійсно хочемо, щоб наша Українська Держава зайняла гідне місце в європейському та світовому співтоваристві.

-52-

Використана література.

1. Виховання громадянина / Під ред. І. Поплужного. – К., 1997.

2. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття). - К., 1994.

3. Загальна декларація прав людини. - К., 1996.

4. Конституція України. – К., 1996.

5. Матеріали науково-практичної конференції “Ідеологія та ідейно-політичні засади державного будівництва України”. – К., 1993.

6. Словник соціологічних і політологічних термінів. – К., 1993.

7. Бех І.М. Духовні цінності в розвитку особистості // Педагогіка і психологія. - 1997. - № 1.

8. Боришевський М.Й. Духовні цінності в становленні особистості громадянина // Педагогіка і психологія. – 1997. - № 1.

9. Бутківська Т.В. Цінності від учителя до учня // Початкова школа. – 1997. - № 2.

10. Ващенко Т.Г. Діагностика моральних цінностей особистості школярів // Рідна школа. – 1996. - № 2.

11. Гильмеева Т.В. Профессионализм учителя в социологическом измерении // Социс.- 1998.- №11.

12. Закон України “Про громадянство України” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 50.

13. Карпенчук С.В. Володіти розумом, почуттями і волею //Рідна школа.- 1997.- № 5.

14. Корольчук О.П. Студентство: виховання духовності і культури, спроба окреслити проблеми та перспективи // Освіта. – 1999. - № 2.

15. Крицька Л.В. Громадянські ціннісні орієнтації учнівської молоді // Педагогіка і психологія. –1997. - № 1.

-53-

16. Мазур Т.Г. Гуманізація стосунків в навчально-виховному процесі // Початкова школа. – 1996. - № 9.

17. Нікітіна Л.Є. Соціальне виховання дітей – фактор стабілізації суспільства // Педагогіка. – 1998. - № 7.

18. Скульський Р.П. Пріоритетні цінності у вихованні майбутніх вчителів // Педагогіка і психологія. – 1997. - № 1.

19. Старовойт Л.В. Модульна система в професійному навчанні // Рідна школа. – 1997. - № 5.

20. Тараненко І.Г. Демократичні цінності у становленні громадянина // Педагогіка і психологія. – 1997. - № 2.

21. Уайт. П.В. Виховання громадянської мужності // Рідна школа. – 1997. - № 5.

22. Хорунжа Л.П. Гуманізація навчально-виховного процесу // Рідна школа. –1999. - № 1.

23. Чижевський Б.Г. Актуальні проблеми побудови системи виховання в умовах державотворення // Педагогіка і психологія. – 1997. - № 2.

24. Шпак Г.В. Підвищувати методичний рівень педагога // Рідна школа. – 1997. № 6.