висловлює ідею про самостійність і самодіяльність дитини в історії природного виховання. Він застосовує метод природних наслідків і непрямого впливу.
В основі виховання “по Руссо” повинен лежати принцип проходження вказівкам природи. Відповідно до цього принципу:
1)
кожному віку повинні відповідати особливі форми виховання і навчання;
2)
виховання повинне носити трудовий характер і сприяти максимальному розвитку самостійності й ініціативи учня;
3)
інтелектуальному вихованню повинне передувати вправа фізичних сил і органів почуттів вихованців.
Педагогічні погляди Руссо були корисні в той час, а деякі актуальні й донині.
Так, актуальної залишається розбивка життя дітей на етапи відповідно до їхнього розвитку і необхідність різного рівня підходу до цих етапів. Кожен етап має своє особливе і дуже важливе значення. Якщо враховувати психологічний розвиток дітей на кожнім етапі в навчанні і вихованні, то воно проходити буде легше. А результати будуть вищі і кращі.
Також сучасні думки Руссо про необхідність активізації пізнавальної діяльності дітей, розвитку в них окоміру, орієнтації в просторі, стимулювання відчуттів, сприйнять, пам'яті.
Актуальним і в наш час залишається трудове виховання, по Руссо. Якби всі одержували таке виховання, то багатьох проблеми можна було уникнути.
Злободенним у наш час стало “відмовлення” батьків займатися вихованням своїх дітей. Їх (дітей) або віддають у дитячий сад, або наймають гувернантку, або діти надані самі собі, а батьки їх тільки годують, вбувають, одягають, що приводить до втрати покоління.
“Еміль чи Про виховання” – видатний твір Жана-Жака Руссо, але його педагогічні ідеї були сприйняті тільки передовими діячами Франції.
Жан-Жак Руссо – видатний педагог-гуманіст, через роман охарактеризований нами роман він змушений був бігти за кордон. А книга була спалена на багатті на одній з центральних площ Парижа. Своє життя він прожив у вигнанні і помер у 1778 році.
Список використаної літератури
1. Ж.-Ж.Руссо Вибрані твори – М., Державне видавництво художньої літератури, 1961 – 750 стор.
2. І.Верцман Ж.-Ж.Руссо – М., Державна література, 1976 – 300 стор.