Ніде правди діти, тривалий час зміцнення родинних стосунків, плеканню почуттів батьківства і материнства ми приділяли катастрофічно мало уваги. Сім'я як первинний колектив лишалася в тіні – мовляв, спрацюють у житті природні інстинкти батьків, їхня інтуїція. Час довів необхідність посиленої уваги до розумів формування людського фактору.

Сім'я посідає найголовніше місце в прищепленні культури міжстатевих взаємин, у соціалізації сексуальності людини. Конкретні дослідження сексологів і сексопатологів, психологів і соціологів свідчать, що низькі моральні засади статевої поведінки, збочення в статевих потягах і міжстатевих стосунках часто беруть свій виток у неблагополучному родинному житті батьківської сім'ї. Отже, правильне статеве виховання в сім'ї багато в чому визначає перспективи особистого щастя і сімейного благополуччя дітей. Метою є ознайомлення батьків з даними досліджень науковців передовими ідеями в цій тонкій сфері людських взаємин, показати всі чинники виховання морально-психологічних засідок статевої поведінки.

1.2. Сексуальне виховання наших дітей (емоції, почуття дитинства)

«Чи приділяєте ви увагу сексуальному вихованню ваших дітей?». Питання, що пролунало на батьківських зборах з вуст класного керівника, викликало присутніх мам і тат іронічне пожвавлення. «Для цього особливої педагогіки не потрібно», - багатозначно посміхаючись, натякнув 40-річний тато. «Чого, чого, а цього всі чи рано пізно навчаться», - похмуро зауважила одна з мамів.

- Мушу всім нагадати, - продовжила класний керівник, - що слово секс означає стать, отже, сексуальне виховання – це і є статеве виховання. У кожного з нас сформовані певні морально-естетичні уявлення про мужність і жіночість, про те, як слід поводитися чоловікам і що неприпустимо для жінки, є свій досвід інтимного спілкування з особами протилежної статі. Власний критично осмислений досвід, свої погляди на взаємини особистостей, значущі цінності ми прагнемо передати у спадок дітям, щоб були змолоду щасливі в особистому житті. Статева, сексуальна поведінка зрілої особистості – це і культура статевого життя людини, і культура міжстатевого спілкування, людської гідності, і ставлення до свого здоров'я, і культура зовнішнього вигляду. Як відомо, статевий інстинкт, інстинкт продовження роду набуває в людині якісно нового рівня. Статеве життя служить не тільки меті продовження роду, а й задовольняє суто людські, соціальні споживи чоловіка і жінки – у духовній єдності, у спілкуванні, у психологічній близькості. Але не всі ми замислюємося над тим, що норми сексуальної поведінки засвоюються, як кажуть, з молоком матері й аж ніяк не з початком вивчення передвесільної науки в старших класах школи.

І справді, коли батьки починають замислюватися над тим, як, наприклад, складаються взаємини їхньої дитини з особами протилежної статі? Найчастіше, коли діти стають підлітками. Отже, дошкільний і молодший шкільний вік, сприятливий для розвитку вміння хлопчиків і дівчаток спілкуватися, здебільшого, шкода, лишається поза нашою педагогічною увагою. Сучасні батьки педагогічну тезу про вирішальну роль сім'ї у формуванні особистості, статевої свідомості сприймають подекуди як банальність. А вона не тільки не втратила актуальності, а й набула в сучасних умовах особливої гостроти, коли поведінка матері й батька виступає найпершим взірцем для наслідування статевих ролей.

Для того, щоб обговорювати і викладати цю тему в школі потрібні культурні, грамотні, естетично розвиті, добре обізнані в подібного роду питаннях педагоги. Необхідно створити систему полового виховання, що повинна починатися із самого юного віку.

Психологи твердять, що емоції, почуття дитинства, викликані спілкуванням з батьками, мають неабиякий моделюючий потенціал. Тільки в зрілі роки, маючи власну батьківщину, виховуючи дітей, ми повною мірою можемо відчути, як позначаються на нашій поведінці – стилі подружнього спілкування, методах виховання дітей – наші власні дитячі враження від батьківської сім'ї.

До речі, психоаналітичні теорії, які зараз набули великого поширення на Заході, базуються на твердженні, що все життя людини визначається переживаннями раннього дитинства, “драма” якого викликано боротьбою двох сексуальних початків, двох інстинктивних сил – любові й агресії. У віці від 2-3 років, коли хлопчик починає усвідомлювати, що його любов до матері не може бути безроздільною через суперника – батька, виникає так званий “комплекс Едіпа” (роздвоєність почуттів хлопчика до батька і матері). Суперечливу гаму почуттів у ставленні до батька і матері переживає і дівчинка. З погляду психоаналітиків названі вище переживання раннього дитинства з віком витісняються із свідомості, але продовжують через підсвідомість впливати на статеву поведінку. Проте в житті не все так просто.

1.3. Соціалізація статевої поведінки

1.3.1. Послідовність прояву ознак пубертатного розвитку в обох статей

Соціалізація статевої поведінки – це виховання морально-естетичних поглядів, які регулюють ставлення людини однієї статі до іншої, це освіта дитини з питань статевої гігієни, культури інтимного спілкування і подружнього життя. Наші вимоги до дитини, оцінки її дій завжди опосередковані її статевою належністю. Батьки повинні мати уявлення про норму функціонування статевих органів у дітей, про динаміку їхнього розвитку на окремих вікових періодах. Соматосексуальний розвиток має свою послідовність розвитку вторинних статевих ознак у хлопчиків і дівчатах, які поступово досягають рівня розвитку зрілого чоловіка і жінки. Наведемо віковий показник і послідовність прояву ознак пубертатного розвитку в обох статей.

Вік, років | Хлопчики | Дівчатка

9-10 | - | Ріст кісток тазу, округлення сідниць

10-11 | Початок росту яєчок і статевого члена | Початок росту