б. Організація ідей у відповідності з логіко-структурною специфікою КМФ

Здійснення кроку організації ідей, акумульованих завдя-ки прийомам «exploring subjects» та «FRIEDs» і відіб-раних у процесі конкретизації теми твору, тісне пов'язанє з плануванням письмового висловлювання і завершує етап підготов-ки до ПМ. Загальною метою операцій, що входять до складу да-ного кроку, е з"ясування мовцем шляхів організації ідей у відповідності з логічною та структурною специфікою обраної форми ПМ.

Логічна організація змiсту майбутнього твору передбачає, в першу чергу, систематизацію ідей за критеріями, які відо-бражають їхній взаємозв'язок зі специфічними смисловими еле-ментами конкретної КМФ. Як вже зазначалось, серед таких смислових елементів виділяються:

І/ в "описі" - локалізація об'єкта у просторі й часі i відображення його взаємозв"язкiв з іншими об"єктами; ха-рактеристика його ознак та властивостей; висновки про його специфічність у групі подібних об"єктів чи навпаки, належність до певного їх класу;

2/ у "розповіді" характеристика ситуації за її локальними та темпоральними ознаками, суб"єктами, умовами, яка вводить сюжет "розповіді»; ретроспективний огляд подій, ви-падків, що розвивають сюжетну лінію, включають "конфлікт", його розвиток та вирішення; висновки з даної ситуації за її результатами та іноді наслідки, до яких привели вказані по-дії;

3/ у "міркування":

а/ "доказ" «- загальні положення, які можуть являти собою вирішення певної проблеми чи питання і вимагають обгрун-тування: факти, приклада, аргументи, які обґрунтовують істинність чи хибність даних положень; висновки про істинність чи хибність положень, що грунтуються на аналізі приведених фактів, аргументів, прикладів;

б/ "умовивід" - характеристика певної проблеми, пи-тання, які' потребують вирішення; факти, аргументи, докази, приклади, організовані за певним причинно-наслідковим зв'яз-ком і призначені для вирішення проблеми; констатація припу-щення у вигляді судження про шляхи вирішення проблеми та його обгрунтування на основі аналізу фактів, прикладів тощо.

Систематизація ідей за критеріями, які співвідносяться зі змістом смислових елементів логіко-структурної організацій окремих КМФ може здійснюватись за прийомами "FRIEDs» і «observing» та їх модифікаціями.

7. Створення плану.

Необхідність застосування цього кроку залежить від того, якими прийомами користувався мовець для організації ідей у відповідності з логіко-структурною організацією КМФ.

Створення плану, як відомо, призначене для структурування змісту твору. Тому при застосуванні логіко-структурних типізованих схем та моделей КМФ, які одночасно організовують семантичний та композиційний аспекти твору, необхідність у складанні плану відпадає, а три-елементний розподід "банку ідей" зумовлює можливість створення вступної, заключної та основної частин висловлювання.

Виділення окремого кроку "створення плану" пов"язане з його традиційним використанням у процесі здійснення ПМ i, відповідно, з тим, що студент може вважати його простішим засобом організації. Крім того, створення плану може відрізнятись високою індивідуальною ефективністю. Тому, якщо студент вибирає саме створення плану, а не схеми КМФ, доцільним є ознайомлювати його ще й з логіко-структурною специфікою КМФ для правильної його організації. Проте, на нашу думку, ефек-тивність застосування моделей та схем є вищою.

8. Розширення частин плану в абзаци.

Даний крок є першим серед кроків етапу письма і харак-теризується роботою не тільки над змістом та струк-турою твору, але й початком його оформлення лінгвістичними засобами. Його сутність полягає в тому, що зібрані раніше ідеї тепер перетворюються у повні речення /за рахунок їх доповнення, комбінації/, а пункти плану чи елементи схеми - в абзаци. При цьому окремими абзацами виділяються перший та останній пункти плану, або перший та третій елементи моделі.

Основна частина твору може налічувати в середньому 2-3 абзаци, кіпькість яких залежить від характеру та логічного розподілу Інформації.

Результатом здійснення даного кроку є отримання неоформле-ного тексту, що складається з певних абзаців, логічно пов"язаних між собою. Центром логічної організації окремих абза-ців е, як правило, ключові речення.

9. Створення або виявлення в абзацах ключових речень.

Ключове речення, як відомо, виражає основну ідею абзацу. Якщо це речення знаходиться на початку абзацу, то в наступ-них реченнях воно розвивається, ілюструється, пояснюється; якщо ж воно знаходиться в кінці абзацу /concluding sentence/, то у ньому резюмуеться все повідомлене в аб-заці, і якщо ж такого речення немає, то інші розташовуються за ступенем наростання їх важливості. Ключове речення може виконувати такі функції: а/ узагальнення змісту абзацу; б/ пропозиції для вирішення проблеми, поставленої в абзаці; в/ прогнозування ситуації, що може виникнути як результат подій, викладених в абзаці; г/ висновків з приводу інформа-ції, викладеної в абзаці i таке iн. Очевидно, що зміст клю-чових речень пов"язаний, в першу чергу, зі змістом конкрет-них абзаців.

Розташування ключових речень обирається мовцем у від-повідності зі специфікою твору та особливостями його твор-чого задуму.

Взагалі, сутність даного кроку полягає у прогнозуванні мовцем відсутності логічного центру у певних абзацах та створенні ключових речень або у встановленні логічної єдно-сті абзаців за рахунок виявлення у них ключових речень.

10. Діагностика та ліквідація порушень логічної єдності абзаців.

Операції, що входять до складу даного кроку, здійсню-ються переважно по відношенню до основної частини твору, ос-кільки саме вона, як правило, містить основні логічні зв'яз-ки твору.

Логічна єдність абзацу виражається у наявності логічного зв"язку між його елементами-реченнями.

Як вже зазначалось, логічний зв'язок між реченнями мо-же мати часовий, просторовий, причинно-наслідковий та кау-зальний характер. В свою черту, мовцем може застосовуватись різна тактика організації речень в абзаці, яка забезпечує чітке викладення ідей. Тактика розміщення матеріапу "від важливішого - до менш важливого", "зліва - направо", "звер-ху - вниз" та iн. вже згадувалась нами. Серед її різновидів виділяються: І/ хронологічний або обернено-хронологічний порядок; 2/