Конституція України визнає життя і здоров’я людини одним з найвищих соціальних цінностей. Держава, яка згідно з Основним Законом, несе відповідальність перед людиною за свою діяльність, зобов”язана забезпечити як найціннішу реалізацію цих цінностей і при цьому вирішити завдання виховання здорового покоління, від чого значною мірою залежить стан продуктивних сил країни, її економічний, оборонний, інтелектуальний, духовний потенціал, ресурс розвитку суспільства.

Ще 1991 року в Україні набула цінності Конституція ООН про права дитини. Виконання умов Конвенції, положень Всесвітньої декларації про забезпечення виживання захисту і розвитку дітей вимагають цілеспрямованих дії Української держави, всього суспільства щодо створення приятних умов для розвитку дітей. Адже стан фізичного, психічного, соціального ідуховного здоров’я підросткового покоління є інтегральним показником суспільного розвитку, могутнім чинником впливу на економічний, культурний, обороноздатній потенціал країни.

Світовий досвід профілактики тютюнокуріння, алкоголізму, наркоманії та СНІДу, охорони навколишнього середовища підтверджує, що з моральної і матеріальної сторін найдоцільнішим є використання таких засобів і форм профілактичного впливу, які сприяють формуванню активної діяльності, спрямованої проти звичок і чинників, що викликають відхилення у поведінці старшокласників, а також цілеспрямовану роботу з учнівською молоддю, яку відносять до груп ризику.

З метою поліпшення здоров’я населення і, зокрема дітей та молоді, в Україні щорічно приймається десятки важливих документів у цій сфері. Наприклад, лише у 2000 році було прийнято понад 120 нормативно-правових актів, що безпосередньо здоров’я населення. Серед головних можна назвати:Основи законодавства України про охорони здоров’я, які встановляють принципові підходи до організації діяльності у цій сфері на рівні кращих світових стандартів, законодавче регламентують забезпечення здорових і безпечних умов життя, сприяють утвердженню здорового способу життя населення; Закони України ”Про охорону дитинства”(2000), “Про обіг в Україні наркотичнихречовин, їх аналогів і прекурсорів “, “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”(2001) та інші. Прийнято ряд важливих законів і підзаконних актів щодо зпобігання поширенню інфекційних хвороб, зокрема Закон України “Про захист населення від інфекційних хвороб” (2000). Ще в перший рік незалежності прийнято закон, який визначав порядок правового регулювання питань, пов’язаних з поширенням СНІДу, відповідно до норм міжнародного права і рекомендацій ВООЗ, а пізніше-Закон України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунітету (СНІДу) та соціальний захист населення” (1998). У 2000р. прийняв Президент України “ Про невідкладні заходи щодо запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу”, а наступного –“Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з ВІЛ-інфекцію/СНІДом”. Кабінетом Міністрів України в 1999р. затверджено “Програму профілактики СНІДу та наркоманії на 1999-2000рр”. Прийнято й інші важливі документи. Серед них-Указів Президента України “Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового засобу життя, громадян” (1999). “Про затвердження Цільової комплекстної програми” “Фізичне виховання – здоров’я нації” (1998), постанови Кабінету Міністрів України “Про Довгострокову програму поліпшення становище жінок, сім’ї, охорони материнства і дитинства” (1992), “Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства” (1999). “Про затвердження Конценції державної політики у сфері здійсннення контролю над тютюном” (2001) та інші.

Виховання здорової дитини, охорона здоров’я людини-основні проблеми всіх часів.

Вирішення проблеми збереження власного здоров’я закладено в самій людині, у знанні та розумінні нею проблем формування, збереження, зміцненя і відновлення його, а також в умінні дотримуватися правил здорового способу життя. Діти повинні усвідомляти що майбутнє кожного ж і держави в цілому за здоровими поколіннями, що фізично і морально здорова людина здатна творити і приносити користь іншим людям.

Пріоритетним завданям держави в загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах залишається інформаційно-просвітницька робота з дітьми та учнівською молоддю. Сьогодні на рівні держави діє близько десяти навчальних програм, головним завданням яких є пропаганда здорового способу життя дітей та молоді через проведення науково медичних конференцій, семінарів-тренінгів, круглих столів, лекцій практичних знань для педагогічних працівників, психологів.

Особлива увага питанню збереження та зміцненю здоров’я дітей, молоді приділена в Указі Президента України від 15.03.2002р. №258/2002 “Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя”, якими передбачається, у тому числі, активізувати інформаційну та роз’яснювальну роботу серед дітей щодо формування навичок здорового способу життя профілактики шкідливих звичок, хвороб, які передаються статевим шляхом.

Проблема превентивності була і є пріорітетною в системі психолого-педагогічних, медичних, правових. Соціологічних досліджень у різних країнах світу. В Україні ця проблема набуває особливої гостроти, оскільки молодь формується в складних соціокультурних умовах економічних і політичних суперечностей, неврівноваженості соціальних процесів, криміногенності суспільства.

Спостерігається тенденція до загострення соціально-економічних, психологопедагогічних та медико-біологічних факторів, які детермінують деструктивну поведінку неповнолітніх. Зростає чисельністьдітей з порушенням норм поведінки та тих, які відносяться до “групи ризику” і долучаються до раннього алкоголізму, тютюнопаління, наркоманії, збільшується питома вага протиправної поведінки підлітків під впливом алкогольного та наркотичного сп’яніння.

Превентивне виховання--це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії із соціальними інститутами, спрямований на фізичний, духовний, соціальний розвиток особистості, вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення, профілактику і корекцію асоціальних проявів у поведінці дітей на їх допомогу і захист.

Термін превентивний розглядається як “попереджувальний” (запобіжний, охоронний, захисний) і стосується профілактики декструктивної поведінки, агкоголізму, наркоманії, хибного способу життя.

Превентивна робота проводиться з усіма дітьми, починаючи від молодшого шкільного віку, з метою попереджень відхилень у поведінці, особливо з тими, хто перебуває в несприятливих