навчання».[4]
Перед учителем виникає цілий ряд задач, основні з яких полягають у використанні міжособистісних відносин і створенні емоційного благополуччя, що у свою чергу забезпечить підвищення ефективності навчання іншомовному спілкуванню.
Оскільки мотивація - явище багатогранне, то повинно містити в собі цілий комплекс засобів для її підтримки.
У системі навчання ІМ як іншомовній культурі в першу чергу важливі засоби підтримки мотивації до пізнавальної, розвиваючої і виховної діяльності, що в остаточному підсумку викликає у вивчаючого ІМ комунікативну мотивацію.
У загальній структурі мотивації домінуючим є основний мотив, що визначає навчальну діяльність і формування відносини до неї. Це пізнавальний мотив, тому що в його основі закладене постійне прагнення до пізнання; а також має місце зв’язок зі змістовною й організаційною стороною самої навчальної діяльності.[27]
У процесі навчальної діяльності починають діяти і виникати приватні мотиви, що керують постановкою, прийняттям і рішенням окремих задач для досягнення конкретних цілей навчання іншомовному спілкуванню.
Пізнавальні мотиви в оволодінні ІМ диференціюються в такий спосіб: інтерес до ІМ як такому сприяє формуванню мотивів до аналізу мовних явищ, усіляким за формою і змістом заняттям з ІМ, до розвитку лінгвістичного мислення; можливість використання ІМ як засобу обміну інформацією, одержання знань з його допомогою, вивчення культури, історії, розвитку і дійсності країни досліджуваної мови, розширення кругозору формує мотив відносини до ІМ як необхідного засобу пізнавальної діяльності.
Мотиваційний аспект має вирішальне значення також і для активізації всіх психологічних процесів - мислення, сприйняття, розуміння і засвоєння іншомовного матеріалу. Для цього необхідно підвищувати рівні мотивації, сприяючи розвитку пізнання й інтелектуальної діяльності в учнів, прагнучи в остаточному підсумку підвищити ефективність процесу навчання.
«Внутрішня умова» (А. Н. Леонтьев), психічні і фізичні переживання (потреби), усвідомлена внутрішня чи зовнішня потреба (мотиви) додають зміст, тим самим стимулюють мовну діяльність, мислення, і приводять до бажання більше довідатися і навчитися мислити мовою. Завдяки ситуації задовольняються потреби особистості, і створюються позитивні установки на вивчення ІМ. Таким чином, мотиви, інтереси, ситуації, установки взаємообумовлені, складають гармонічну єдність особистості, є внутрішнім енергізатором.[22]
Оскільки навчання іншомовному спілкуванню відбувається за допомогою спілкування, що є сугубо особистісним процесом, у якому здійснюється обмін ідеями, інтересами, передача рис характеру, то при комунікативному навчанні облік особистісних властивостей учнів має першорядну значимість. Без обліку перерахованих вище факторів мовні дії учнів відриваються від їхніх реальних почуттів, думок, інтересів, тобто губиться джерело, що харчує мовну діяльність.
Саме облік особистісних властивостей приводить до виникнення ситуаційної комунікативної мотивації, тобто забезпечується ініціативна участь учня в навчальному чи реальному спілкуванні.
З усього різноманіття властивостей особистісна індивідуалізація, що забезпечує виклик комунікативної мотивації, традиційно пропонує облік шести методично найбільш значимих властивостей учня як особистості: контексту діяльності; особистого досвіду; сфери бажань, інтересів, схильностей; емоційно-почуттєвої сфери; світогляду; статус учня в групі. Усе це спонукає учнів до навчання.
Успішність оволодіння ІМ в його когнітивній функції сприяє формуванню мовного чуття; задоволення власне пізнавальних мотивів при вивченні ІМ формує стійку мотивацію постійної роботи з ним; використання ІМ для одержання визначеної інформації (читання журналів, газет, тлумачних словників, тощо) робить дану мову незамінним у пізнавальній діяльності того, якого навчають,, разом з тим сама ІМ підсилює загальну пізнавальну діяльність тих, які навчають її, а отже, підвищується і мотивація вивчення мови.
Учені, що досліджують мотивацію засвоєння ІМ (Леоньтьев А. Н., Рубенштейн С. А., Зимова И.И), виділяють цілий ряд видів мотивації з урахуванням індивідуального розвитку потреб що навчаються. Серед них можна виділити наступні:
комунікативно-мотиваційна, що визначається на основі потреб у спілкуванні;
лінгво-пізнавальна мотивація, заснована на прагненні того, якого навчають, до пізнавання мовних явищ;
країнознавча мотивація, що залежить від тематики й емоційної зацікавленості учня;
Оскільки специфіка середнього етапу навчання ІМ визначається цільовими настановами, особливостями володіння мовою, характером засвоюваного матеріалу (обсяг, складність, інформативність), то на цій стадії продовжується подальший розвиток комунікативних умінь і мовних навичок.[22]
Як показують опитування учнів, нові інформаційні технології залучають їх і є одним з головних їхніх інтересів. Тому використання інформаційних технологій у навчальному процесі буде сприяти формуванню позитивної мотивації, що і буде доведено в експериментальній роботі.
Глава II. Досвідчено-експериментальна робота «Підвищення мотивації вивчення ІМ шляхом використання нових інформаційних технологій у школі»
2.1.Діагностика вихідного рівня мотивації (констатуючий експеримент)
Теоретичне вивчення проблеми визначило необхідність проведення аналізу даного питання в реальному навчальному процесі.
Досвідчено-експериментальна робота проводилася протягом педагогічної практики в 2006 році у ЗОШ № 1 міста Коломиї. У дослідженні були задіяні школярі 7, 8, 9 і 10 класів, що почали вивчати англійську мову з 5-го класу. Метою констатуючого експерименту є виявлення вихідного рівня навчальної мотивації і її конкретного прояву у виді мотивації вивчення англійської мови. На констатуючому етапі були поставлені наступні задачі;
Визначити, який мотив є ведучим.
Чим учні керуються (тобто які мотиви) при вивченні англійської мови.
Виявити умови, що сприяють виникненню і зміцненню мотивації вивчення англійської мови.
Визначити ступінь готовності (потреби) у роботі з комп’ютером, що складає основу в нових інформаційних технологіях.
Для рішення поставлених задач були використані наступні методи:
педагогічне спостереження;
аналіз ряду уроків англійської мови;
анкетування учнів і інтерв’ю вчителів.
Констатуючий експеримент містив у собі два етапи: основний і прогностичний.
На основному етапі виявлявся реальний навчальний мотив учнів, а також визначалися умови, що підсилюють мотивацію вивчення англійської мови.
На прогностичному етапі визначався рівень готовності учнів до сприйняття нових інформаційних технологій.
На першому етапі було проаналізовано близько 60 уроків у 8 учителів. Для аналізу були виділені наступні критерії:
Використання на уроці різних педагогічних технологій.
Психологічний клімат уроку, стиль спілкування