Згадавши загальні механізми двостороннього процесу мовленнєвого спілкування, перейдемо до розгляду окремих механізмів говоріння.

Одним з найпростіших механізмів мовлення є механізм відтворення або репродукції. Незважаючи на продуктивний характер говоріння, в ньому є елементи репродукції. (Так за даними Е.П.Шубіна, репродукція готових блоків в англійському побутовому діалозі становить близько 25%). Репродукція може бути повною або частковою. У першому випадку використовуються готові ключові фрази, взяті з тексту без змін, для передачі нового змісту; у другому – це репродукція-трансформація, яка пкркдбачає передачу змісту в нових формах. З погляду методики часткове використання репрордукції з метою виконання мовленнєвого завдання у процесі навчання говоріння можна вважати позитивним моментом, проте репродукування вивченого як засобу контролю необхідно уникати.

У механізмі вибору розрізняють вибір слів і вибір граматичної структури. На вибір слів впливає комунікативна мета повідомлення, стосунки між комунікантами, їх спільний життєвий досвід, особливості репіциєнта тощо. Тому повністю автоматизувати процес вибору слів навряд чи можливо. В той же час мовлення комуніканта, який “підбирає слова”, уповільнюєьтся, створюється розрив у часі між формуванням змістової сторони висловлювання і його мовним наповненням. На вибір граматичної структури також впливає комунікативна мета, асоціативний зв’язок структури з її функцією в мовленні.

Механізми репродукування і вибору підпорядковані механізму комбінування, який передбачає таке формування словосполучень і фраз, коли мовець використовує знайомі йому мовні компоненти в нових словосполученях. Від якості сформованості механізму комбінування залежать такі ознаки мовленнєвого вміння говоріння як продуктивність, новизна, швидкість.

Тут особлива увага звертається на вдосконалення навичок говоріння. Студентів можна зацікавити спілкуванням, запропонувавши комунікативні ігри. Гра може бути проведена в кульмінаційний період заняття як можливість для студентів використати лінгвістичні знання, щойно засвоєні. Наголос при цьому слід робити

на якості комунікації, а не на виправлення помилок. Студенти співпрацюють, обмінюються досвідом, обгрунтовують свої думки, вислуховують міркування інших. У комунікативних іграх можуть використовуватися такі прийоми, як парна робота, заняття в малих групах та робота всієї групи, де кожен студент може вільно рухатися по кабінету в пошуках необхідної інформації.

Використана література

Близнюк О.І., Панова Л.С. Ігри у навчанні іноземних мов: Посібник для вчителів. – К.: Освіта, 1997. –64с.

Іванова Т.А., Корсук О.М. Прийоми активізації навчального процесу на уроках англійської мови.

Метьолкіна О.Б. Методичні рекомендації щодо організації індивідуального навчання аудіювання – К.: Київський державний лінгвістичний університет, 1994 – 65 с.

Науково-методичні збірники “Методика викладання іноземних мов” – К.: Радянська школа, 1965-1996 рр.

Науково-методичний журнал “Іноземні мови”. – К.: Ленвіт

Олійник Т.І. Розумова гра у навчанні англійської мови . – К. Освіта, 1992 – 127 с.

Основы методики преподавания иностранных языков: Учебник/Под. Ред. В.А. Бухбиндера, В.Штрауса. – К.: Вища школа, 1986. – 335 с.

Скалкин В.П. Обучение диалогической речи. – К.: Радянська школа, 1989. – 158 с.