та рослинний опад. Усі ці умови є. У цьому полягає суперечність між нашими знаннями й новою інформацією.
Схематично суперечність можна показати так:
Бідні ґрунти
Учитель. Таким чином, перший етап розв'язання проблеми полягає у виявленні прихованої суперечності. Як ви міркували?
Учні. Встановили, що ми знаємо про причинно-наслідкові зв'язки між кількістю рослинного опаду й родючістю ґрунтів. Схематично зіставили факти з інформацією. Завдяки цьому виявили суперечність.
Учитель. Наступний етап — побудова гіпотези, тобто припущення, як розв'язати суперечність. Яку гіпотезу тут можна висунути?
Учні. Велика кількість рослинного опаду мала б призвести до утворення перегною в грунті, що є основою його родючості. Але цього не сталося. Отже, є ще якась причина. Що ж забирає родючі речовини з ґрунту?
Учитель. Перейдемо до третього етапу роботи. Ставимо нову проблему: що забирає з ґрунту поживні речовини? Звичайно, рослини, яких тут дуже багато, і їм треба чимось живитись.
Учні. Знаючи умови, необхідні для формування гумусу в ґрунті, маємо: велика кількість тепла спричиняє активну роботу бактерій, процес перегнивання решток відбувається дуже швидко. Протікає інтенсивний процес розкладу рослинних решток, причому ці органічні речовини не затримуються в ґрунті, не накопичуються, а відразу використовуються рослинами, а ті, що не використані, вимиваються водою з ґрунту в нижчі горизонти, адже тут дуже велика кількість дощів.
Учитель. Що ви дізналися нового про причинно-наслідкові зв'язки, які визначають залежність між рослинним спадом і родючістю ґрунтів?
Учні. Кількість рослинного опаду не завжди є вирішальним фактором у формуванні родючості ґрунту. У цьому випадку на перший план виступають кількість тепла та кількість вологи.
Таким чином, виконуючи навчальне проблемне завдання, учні відкривають для себе нові знання, тому що структура й логіка проблемного пошуку учня і наукового пошуку Слизькі. Знання, здобуті під час проблемного пошуку, завдяки емоційному піднесенню більше осмислюються, швидше перетворюються на особистісні переконання учнів.
4. Творчі завдання — важлива умова активізації пізнавальної діяльності школярів
Творче завдання — це взаємозв'язок пізнавального та розумового завдань. Його розв'язання вимагає від учня застосування раніше засвоєних знань та вмінь у новій ситуації, їх комбінацію та перетворення, побудову їх на основі способу розв'язання, бачення нової проблеми в традиційній ситуації.
Важливо збудити розумову діяльність учня. Складаючи творчі завдання, виходжу з того, що умова завдання має ґрунтуватися значною мірою на відомих учням знаннях та вміннях, містити суперечності між відомим та пошуком, викликати цікавість до розв'язання, концентрувати увагу школяра, містити пізнавальну новизну.
З досвіду відомо, що різкий перехід від репродуктивного типу завдань до пошукового успіхів не принесе, а навпаки, викличе багато труднощів та невдач як для учня, так і для вчителя. Тому проміжною і сполучною ланкою між завданням репродуктивним та творчим є завдання частково-пошукового характеру.
Отже, на початковому етапі можна, запропонувати прості вправи, а потім — складніші творчі завдання Ось кілька прикладів:
Закресліть зайве в переліку.
Вправа 1
1) Жираф, ящірка, черепаха, антилопа.
2) Верблюжа колючка, молочай, алое, фікус.
3) Шакал, гієна, лисиця, окапі.
Вправа 2
Тиск низький, бриз, самум, безхмарне небо.
Вправа 3
Вставте в ланцюгу пропущені ланки.
1) Екватор — ? — ? — ?— гілеї.
2) Екватор — ? — сніг
Вправа 4
Савана — ? — ?-? — ? — пустеля.
(Савана — високі трави — розвиток тваринництва — випасання — витоптування — розсіювання пісків — пустеля)
Як підготовчу роботу використовую пояснення дітям схем, взаємозв'язків елементів. Коли учні навчаться пояснювати взаємозв'язки компонентів природи в схемах, починаємо складати схеми спочатку за допомогою вчителя, далі самостійно.
Слід пам'ятати, що від учня вимагається не тільки правильна відповідь, а й логічність міркувань. Тому розвивальна мета творчих завдань набуває особливого значення.
Наприклад. Установіть зв'язок між подіями, явищами.
Платформа — рівнини, область складчастості — гори.
Навчивши дітей установлювати зв'язки між предметами, явищами, подіями, можна переходити до виконання більш складних творчих завдань. Наприклад:*
Чому вивчення кожного материка починається з характеристики фізико-географічного положення?*
На екваторі кут падання сонячних променів найбільший, а найжаркішими вважаються тропічні широти. Чим це пояснити?*
Як впливає рух літосферних плит на формування рельєфу України?*
Чим відрізняються залізні руди Криворізького басейну від руд на Керченському півострові?*
Висока розораність території України — явище позитивне чи негативне?*
За структурою експорту Австралії її можна віднести до країн, що розвиваються. Чи згодні ви з цим?
Для розвитку творчих здібностей учнів на уроках пропоную дітям пофантазувати.*
Як би змінився клімат Землі, коли б зникли океани?*
Як би змінилися ґрунти України, коли б клімат у країні став вологішим? Сухішим?
Під час виконання творчих завдань виробляється колективна думка, коли учні працюють у динамічних групах. Така форма роботи заохочує учнів до взаємного спілкування один з одним як з джерелом інформації. Це так звані інтерактивні методи навчання.
5. Дискусії— один із засобів інтерактивного навчання географії
Дискусія — організоване обговорення різних проблем, що може надати їм більшої значущості.
Мета дискусії — виявити відмінності в розумінні питання і в товариській суперечці встановити істину, дійти спільної думки. Завдання дискусії:
1. Поглиблювати знання слухачів з теми, що розглядається.
2. Виявляти заплутане питання.
3. Розвивати вміння аргументовано відстоювати свою точку зору, уважно й зважено вислуховувати думки опонентів.
4. Формувати й розвивати культуру обговорення спірних питань.
Головні правила ведення дискусії:
1. Сперечатись по суті, пам'ятаючи, що головне в дискусії — аргументи, факти, логіка, доказовість.
2. Не допускати образливих реплік, не нав'язувати своєї думки. Поважати погляди опонентів.
3. Виявляти стриманість у суперечках.
4. Намагатися встановити істину, а не демонструвати своє красномовство.
5. Виявляти демократичність, уміння з гідністю визнати недостатність своєї аргументації.
Дискусія належить до групи проблемних методів і має кілька різновидів:
а) «Мозковий штурм». Це вид дискусії, що