Освіта

Історія освіти в Україні тісно пов'язана з всією історією українського народу. Багатовікове існування в стані роздробленості, під тиском монголо-татарських орд, польських, литовських і угорських феодалів зробило сильний вплив на розвиток освіти.

В 2-й половині XVI сторіччя відбулися зміни в державно-адміністративному положенні значної частини українських земель. Скориставшись ослабленням Великого князівства Литовського, що приймало з 1558 р. участь у багаторічній війні з Росією, правляче коло Польщі взяли курс на захоплення всіх українських земель. Навесні 1569 р. до складу Польського королівства були включені Волинське, Подляшское, Київське, Брацлавское воєводства. Відповідно до Люблинской унії 1569 р. Польское королівство і Велике князівство Литовське об'єдналися в одна держава - Промова Посполитую. Остання продовжила війну з Росією, що посилювало невдоволення широких народних мас, зокрема Білорусії й України, що тяжіли до Росії.

З метою зміцнення своїх суспільно-політичних і економічних позицій, українські феодали переходили в католицтво й ополячувалися. Одночасно польські влади, при участі українських магнатів, посилено проводили полонізацію, насаджували католицизм. Частина вищого православного духівництва відповідно до Брестської унії 1596 р. проголосила об'єднання Православної Церкви на території Промови Посполитой (у її входила велика частина України і Білорусії) із католицької під верховенством тата римського. Польські магнати, шляхта, і католицьке духівництво зневажали національними традиціями українського народу, гальмували розвиток української мови і культури. Таким чином, посилювалися національний і релігійний утиск і безправ'я народних мас. Зусилля польської влади були спрямовані також на ослаблення прагнень українського і білоруського народів до возз'єднання їх із російським народом.

Незважаючи на те, що феодально-кріпосницький і національно-релігійний гне був гальмом економічного і культурного розвитку українського народу, у 2-й половині XVI в. і особливо в 1-й половині XVII в. в Україні одержали подальший розвиток міста як центри ремесла і торгівлі, посилювалися економічні зв'язки між окремими землями, виникали передумови для утворення єдиного внутрішнього, тобто національного ринку. Продовжувався процес розвитку української народності, росло національну свідомість українського народу, розвивалася українська культура.

Для боротьби проти іноземного утиску, національних і релігійних утисків міське населення (частково і сільське) у XVI-XVII вв. організовувалося в братерства. Останні відчиняли школи, друкарні, навколо яких об'єднувалися культурні сили. Наприкінці XVI - початку XVII в. братерські школи виникнули у Львові (1585), у Києві (1615), Луцьку (1620), Вінниці, Немирове, Кам'янець-Подільському і деяких інших містах. Викладання в цих навчальних закладах велося на рідній мові. Значна увага приділялася вивченню грецького, а пізніше латинського і польського мов (граматиці, риториці, пиитике). Крім того, вивчалися арифметика, астрономія, музика і богослов'я.

Поширенню просвітництва сприяло виникнення в Україні в II половині XVI в. друкарства. Перша друкарня була відкрита И.Федоровим у Львові, у ній видані в 1574 р. «Апостол» і «Буквар». У 1578 р. заснована Острожская друкарня, пізніше її устаткування перейшло до Львівської братерської друкарні. До середини XVII в. в Україні нараховувалося 25 друкарень у 17 містах і селах: у Києві - Києво-Печерський друкарня, друкарні Т.Вербицкого і С.Соболя, у Львові - М.Слезки й А.Желиборского, Чернігівська друкарня.

Львівське Успенское братерство відомо тим, що продовжувало традиції Івана Федорова. Воно розгорнуло видавництво і забезпечило поширення книг в Україні і за її межами. У 1585 році братерство заснувало школу, що повинна була згодом переростити у вищий навчальний заклад.

У 1632 році шляхом об'єднання Київської братерської школи і Лаврської школи було створено перший вищий навчальний заклад в Україні - Києво-Могилянська колегія, у якій навчалися переважно діти української шляхти, старшини, духівництва, багатих мещан і козаків. Братерські школи зіграли прогресивну роль у поширенні просвітництва і розвитку української культури, у боротьбі українського народу за звільнення від утиску польських феодалів, за возз'єднання України з Росією.

Наприкінці XVII і в XVIII в. значний вплив на розвиток науки і просвітництва в Україні робила Києво-Могилянська колегія (у 1701 р., по царському указі, вона одержала титул і права академії і стала називатися Київською академією), названа на честь свого протектора митрополита П.Могили. Навчання в ній носило переважно загальноосвітній характер. Курс навчання продовжувався 12 років і ділився на 8 класів: фару (підготовчий клас), инфиму (молодший клас), граматику, синтаксиму і вищі - поетику, риторику, філософію і богослов'я. Студенти одержували філологічне підготування, знання мов: слов'янського, українського літературним, грецьким, латинським, польського, опановували поетичним і риторичним мистецтвом, вивчали класичну грецьку і римську і частково середньовічну літературу, історію, географію, філософію і богослов'я.

Згодом у Київській академії були введені курс російського, французького, німецького і староеврейского мов, чиста і змішана математика (тригонометрія, фізика, астрономія, архітектура), а в останні роки існування академії класи домашньої і сільської економіки і медицини. Значне місце приділялося художній і музичній освіті. Київська академія була видатним осередком науки.

Приймали в академію молодь усіх станів. У ній навчалися вихідці з Лівобережжя, Запоріжжя, Західної України, Закарпаття. Це сприяло єднанню українських земель. Щорічно тут одержували освіту від 500 до 2000 студентів. Вікових обмежень не було. Для бідних учнівських при Академії існувала бурса. Київська академія була також важливим просвітительським центром. Вона заснувала колегії в Гоще, Вінниці, Кременце, Чернігові, Харкові і Переяславле і постійно їм допомагала. Київська академія внесла значний внесок у зміцнення культурних зв'язків України з Росією і Білорусією. З 40-х рр. XVII в. до підстави Московського університету в Києві одержувала освіту молодь із Москви, Воронежа, Вязьми, В'ятки,