Реферат

Система зовнішньої оцінки якості вищої освіти в Англії

Вища освіта Великобританії бере початок у XII ст., коли були засновані Оксфордський та Кембріджський університети. Промислова революція в XIX ст. поставила країну перед необхідністю готувати управлінців та адміністраторів, що призвело до появи нових університетів у багатьох індустріальних центрах. Третя велика хвиля утворення університетів припала на 1992 рік, коли 33 політехнікуми було реорганізовано в університети.

Сьогодні вища освіти Великобританії представлена 116 університетами та 55 коледжами, в яких навчається понад 2,2 млн. студентів, кількість яких збільшилась на 40% у порівнянні з 1995 роком, і, як прогнозується, може зрости ще на 50% до 2010 року. Вища освіта Великобританії - це велика і складна система, в якій залишаються розбіжності між «новими» та «старими» вищими навчальними закладами, де одні тісно пов'язані з торгово-промисловими підприємствами і формують свої навчальні програми, виходячи з запитів роботодавців, а інші, хоч і перебувають у зв'язку з національною та місцевою економікою, все ж мають в навчальних програмах більшу складову теоретичних дисциплін. Система вищої освіти Об'єднаного Королівства зазнає швидких змін, має низку невирішених проблем (зокрема, пов'язаних з фінансуванням), характеризується різністю форм та змісту «навчальних пропозицій», але водночас залишається однією з найавторитетніших у світі.

Прагнення України підвищити рівень життя громадян та конкурентоздатність держави через взаємодію вітчизняної системи освіти з європейськими освітніми структурами робить проблему дослідження системи оцінки якості вищої освіти Англії як ніколи актуальною, бо «головним джерелом економічного зростання та конкурентоспроможності в «економіці Знання» все більшою мірою стає виробництво не стільки товарів, скільки ідей та знань»[1]. Пропонована стаття ставить за мету виявити особливості системи зовнішньої оцінки якості вищої освіти Великобританії, яка є не просто всеохоплюючою, але й «однією з найскладніших у світі»[2].

Розпочнемо з кількох подій новітньої історії. У 1989 році Конфедерація британської промисловості виступила з ініціативою корінних змін в системі освіти країни. Уже в 1991 році були сформульовані національні цілі освіти та професійної підготовки (National Targets for Education and Training - NTET). У 1993 році урядом країни було створено Національну консультативну раду з цілей освіти та підготовки (National Advisory Council for Education and Training Targets - NACETT), перед якою постало завдання здійснювати моніторинг цілей освіти, а також розробляти рекомендації уряду про заходи з їх реалізації. Нарешті, у 1997 році у Великобританії було засновано Агентство з гарантування якості у вищій освіті [Quality Assurance Agency for Higher Education (QAAHE)]. QAAHE - це незалежний недержавний орган, що перебуває у власності низки організацій, які репрезентують вищу освіту Великобританії, і фінансується через внески університетів та коледжів вищої освіти. Поява QAAHE стала результатом інтенсивного та водночас еволюційного процесу становлення нових підходів до зовнішньої та внутрішньої оцінки якості вищої освіти.

Сьогодні QAAHE є по суті основним виразником оцінювальних підходів до якості вищої освіти в Об'єднаному Королівстві (при наявності певних процедурних відмінностей в Англії, Північній Ірландії, Шотландії та Уельсі). В своїй діяльності QAAHE користується такими стрижневими поняттями, як «стандарти навчання» та «якість навчання» («academic standards» та «academic quality»).[3] Стандарти навчання (за QAAHE) - це спосіб опису такого рівня досягнення, який необхідно здобути для отримання певного вченого ступеня. Дані стандарти незмінні на всій території Великобританії. Якість навчання - це спосіб опису того, наскільки ефективно наявні навчальні можливості допомагають у досягненні певного вченого ступеня, наскільки відповідними і ефективними є викладання, матеріальна забезпеченість, оцінювання та навчальні можливості.

До 1997 року на території країни оцінювання якості вищої освіти здійснювалося низкою організацій, які в своїй роботі опирались на вимоги акту «Further and Higher Education Act» від 1992 року. Створення ж QAAHE ставило за мету не лише «сприяти громадській впевненості в тому, що якість у вищій освіті гарантується та покращується»[4], але й зробити реальні кроки по імплементації рекомендацій доповіді Національного комітету з питань вищої освіти, відомої як «the Dearing Report». У доповіді, зокрема, пропонувалось, щоб два досі існуючих способи перевірки ВНЗ [перший - через так званий інституційний аудит (Institutional audit), а інший - через перевірку на рівні навчальної дисципліни (Academic review of subjects)] було замінено єдиною «навчальною перевіркою» (Academic Review), яка б все ж включала обидва традиційні аспекти перевірки. Ця пропозиція не була сприйнята позитивно. Після численних скарг вузів на велике навантаження через нововведену комбіновану перевірку уряд Великобританії приймає рішення взагалі відмовитися від зовнішньої перевірки на рівні навчальної дисципліни, обмежившись лише інституційним аудитом.

Інституційний аудит проводиться в Англії з 2003 року. Усі вищі навчальні заклади між 2003 та 2005 роками пройшли цей аудит, який з 2006 року відбуватиметься за шестирічним циклом. Суть аудиту загалом полягає в наступному: визначається, чи достатньо залучений заклад до загальнонаціональної мережі, чи не занадто він ізольований від решти сектору; чи на рівні закладу створена і наскільки успішно діє система гарантування якості; чи на рівні окремих дисциплін виявляється дія створеної у закладі системи гарантування якості і чи узгоджується діяльність системи з поставленими цілями і завданнями. Аудит також виявляє, наскільки успішно навчальний заклад співпрацює з іншими організаціями в питанні менеджменту якості.

Тепер кілька слів щодо процедури аудиту. За 18 тижнів до приходу комісії з аудиту навчальний заклад готує два документи з самооцінки [self-evaluation documents (SEDs)], один - від імені керівництва закладу про те, які умови створено закладом для успішного навчання, другий (не обов'язковий) - від представників студентства про власний погляд на умови навчання, про доступ до навчальних засобів. Перший двохденний візит комісія з аудиту здійснює за 5 тижнів до початку повної перевірки. На цьому етапі відбуваються зустрічі з керівництвом закладу та представниками студентів, детальніше погоджується програма перевірки, члени комісії затребують додаткові документи. Наступний етап - власне сам п'ятиденний аудит, під час якого забезпечується повний доступ до будь-якої документації, а по завершенні якого жодні оцінки не висловлюються.. Далі - не пізніше як через 8 тижнів - навчальний заклад отримує так звану «первинну доповідь» з правом відреагувати на неї у чотирьохтижневий термін. Остаточна доповідь про результати перевірки публікується через 20 тижнів після аудиту.

У час перебування в навчальному закладі комісія з аудиту QAAHE ставить чіткі і зрозумілі запитання [5]: Що ви намагаєтеся зробити? Для чого ви це робите? Як ви це робите? Чому ви це саме так робите? Чому ви вважаєте, що це найкращий спосіб так робити? Звідки ви знаєте, що це дає позитивний результат? Яким чином ви вдосконалюєте те, що робите? Іншими словами, аудит по-англійськи - це спроба на принципах автономності та незалежності вищого навчального закладу дослідити діяльність останнього неупереджено та всеціло, зважуючи суб'єктивні оцінки та об'єктивні показники.

Документи з самооцінки (SEDs) є відправним і визначальним пунктом для членів комісії протягом всього терміну перевірки. Результатом перевірки є висловлення одного з трьох можливих вердиктів: «повна довіра», «обмежена довіра», «відсутність довіри». Така оцінка визначає «міцність теперішнього і, можливо, майбутнього»[6] менеджменту якості програм та навчальних стандартів у присвоєнні ступенів. Комісія з аудиту також виробляє рішення щодо точності, цілісності, повноти та правдивості інформації про якість програм і стандартів навчальних нагород, яку публікує навчальний заклад.

Отже, вищий навчальний заклад, з одного боку, намагається подати про себе якомога привабливішу інформацію, а з іншого - дбає про відповідальність за правдивість цієї інформації, бо неповнота чи викривлення фактів може обернутись для ВНЗ втратою авторитету. І це ще один дуже важливий стимул для вузів Великобританії особливо на тлі суттєвого збільшення вартості навчання, коли зменшення кількості студентів рівнозначне зменшенню фінансових надходжень і т.п.

Сьогодні спостерігається значне зростання ролі студентів у житті вищої школи Англії, зокрема в оцінці її якості. Нинішній студент дуже відрізняється від того, яким він був ще років 20 тому. Він вже не обов'язково 18-річний випускник школи, а часто дорослий і зрілий громадянин, який здобуває вищу освіту заочно чи дистанційно, за трьох чи двохрічною програмою; він сам вибирає навчальну програму, проходить її відразу чи з перервою, в одному або в кількох вузах світу. Є немало і таких студентів, які з міркувань ощадливості залишаються в рідному місті, щоб працювати і вчитись одночасно. Результатом такого розмаїття варіантів здобування вищої освіти є зростаюча потреба в об'єктивній інформації щодо якісних показників навчальних закладів та навчальних програм, де б обов'яково врахованою була думка студента. У Великобританії відбувається реальне залучення студентів до процесів зовнішньої оцінки якості. Агентство з гарантування якості у вищій освіті проводить спільні конференції з Національною спілкою студентів (the National Union of Students), «студентські письмові подання» стають складовою частиною інституційних аудитів, а члени