РОЛЬ МІЖПРЕДМЕТНИХ ЗВ'ЯЗКІВ У ФОРМУВАННІ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ УЧНІВ

В основі сучасних технологій мовного навчання лежать пошуки оптимальних шляхів досягнення мовленнєвої (комунікативної) компетенції учнів.

Проблема комунікативної компетенції прямо або опосередковано перебуває у полі зору і лінгвістів, і методистів (О.М. Леонтьєв, Л.С Виготський, Ф.С. Бацевич, Ю.М. Караулов, М.І. Пентилюк, ТА. Ладиженська, В.Я. Мельничайко, Л.В. Скуратівський та ін.). Більшість мовознавців уважають, що комунікативна компетенція складається з мовної (знання законів мовного ладу), мовленнєвої (уміння володіти мовними законами), предметної (професійні, наукові, енциклопедичні знання), культурної (знання про культурні предмети і явища, поняття та образи).

Вітчизняна лінгводидактика оперує двома поняттями: мовленнєва і комунікативна компетенція, часто не розмежовуючи їх. Фундаментальна методика визначає основною метою мовного навчання мовленнєву компетенцію, як «володіння вміннями і навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися мовними засобами при сприйнятті (слуханні і читанні), створенні (говорінні й письмі) висловлювань у різних сферах, формах, видах і жанрах мовлення».

Є спроби дослідників на методичному рівні вичленовувати окремі види компетенцій: мовну, мовленнєву, соціокультурну, функціонально-комунікативну [9]; мовну, соціолінгвістичну, стратегічну, комунікативну [ 14] й деякі інші. Але всі вчені погоджуються, що рівень сформованості всіх різновидів компетенції, як і мовленнєвих умінь та навичок, перевіряється лише під час спілкування й визначає рівень комунікативної компетенції. Тому вважаємо за доцільне головною метою мовного навчання бачити саме комунікативну компетенцію. До того ж, структура сучасної мовної освіти зорієнтована на розвиток у школярів усіх складових комунікативної компетенції. Адже згідно з чинними навчальними програмами формування комунікативної компетенції на уроках української мови передбачає: вивчення правил організації мовної системи (мовна змістова лінія), розвиток умінь і навичок досконалого володіння засвоєними лінгвістичними знаннями (мовленнєва змістова лінія), ознайомлення учнів з основним культурним надбанням України і людства й тим самим сприяння розвитку духовно багатої особистості (соціокультурна змістова лінія), удосконалення різних мислительних операцій — порівняння, узагальнення, аналіз, конструювання, систематизація (діяльнісна змістова лінія, що реалізується через процес навчання).

Оскільки мова як явище універсальне охоплює всі сторони нашого буття і свідомості, то мовленнєва компетенція не може сформуватись без тісного зв\'язку з іншими науками. У свою чергу, комунікативна компетенція як основна мета мовної освіти передбачав оволодіння учнем комплексом певних знань, умінь і навичок для забезпечення всебічного його розвитку.

На практиці комунікативна компетенція школярів складається з мовних знань і мовленнєвих умінь та навичок (мовна освіта), що формуються на широкому позамовному матеріалі (предметна і культурна компетенція).

Позамовний матеріал учні засвоюють в основному з трьох джерел: по-перше, через соціокультурні (культурологічні) теми, які пронизують мовну і мовленнєву змістові лінії (тексти дидактичного матеріалу до аспектних уроків і уроків з розвитку зв\'язного мовлення); по-друге, через міжпредметні зв\'язки, здійснювані впродовж навчання згідно з програмовими вимогами; по-третє, через інтегроване навчання або інтегровані уроки.

Таким чином, комунікативна компетенція школярів у контексті мовної освіти нами бачиться у вигляді схеми 1.

Якщо перше джерело позамовних знань учнів досить потужне, бо соціокультурна освіта лежить в основі сучасного уроку, то міжпредметні зв\'язки, а з ними й інтегровані уроки, реалізуються у школі ще недостатньо і мають епізодичний характер.

Необхідність здійснення взаємозв\'язку вивчення мови з іншими предметами розглядалась у методиці давно. На це вказували Я.А. Коменський, К.Д. Ушинський, Ф.І. Буслаєв, В. Сухомлинський та ін. Сучасний підхід до навчання української мови теж акцентує увагу на важливості міжпредметних зв\'язків. Автори Концепції когнітивної методики навчання української мови зауважують, що «джерелом розвитку інтересу до вивчення української мови можуть стати міжпредметні зв\'язки в навчанні, особливо мови з літературою, історією, географією, образотворчим мистецтвом, музикою» [5; 6]. У Концепції мовної освіти 12-річної школи зазначено, що врахування міжпредметних зв\'язків «сприяє поглибленому розумінню мовних явищ, розширенню кругозору учнів, формуванню в них умінь застосовувати суміжні знання з інших предметів» [11; 63]. Провідні вітчизняні методисти наголошують на потребі системної роботи для здійснення міжпредметних зв\'язків під час навчання української мови, адже вони «виступають як дидактична умова, що сприяє піднесенню рівня науковості і доступності навчання мови, значному посиленню пізнавальної діяльності учнів, поліпшенню якості знань і навичок».

У чинних програмах з української мови вказується на можливий для використання міжпредметний матеріал з різних навчальних предметів.

Практика свідчить, що найчастіше, на уроках української мови залучається матеріал, який генетично пов\'язаний з виучуваним предметом, — українська, російська чи зарубіжна література, російська чи іноземна мова, історія, образотворче мистецтво, музика. Поєднання окремих предметів передбачається самим змістом мовного навчання: написання переказів і творів за картиною, вивчення правопису слів іншомовного походження, ознайомлення з історичним пластом української лексики, перекпади з російської мови, опрацювання дидактичного матеріалу, узятого з художніх творів тощо. Опора на рідну мову учнів лежить в основі методики вивчення української мови як державної. Природно, що такий міжпредметний матеріал органічно вплітається у структуру уроку, легко засвоюється учнями, зміст і методика його застосування подається в підручниках і посібниках, а тому організація роботи над ним не викликає труднощів у вчителів.

Значно рідше використовуються для міжпредметних зв\'язків суміжні навчальні предмети — математика, фізика, географія, природознавство, біологія, хімія, трудове навчання, фізична культура. На уроках української мови відповідні матеріали діють переважно епізодично, у вигляді окремих навчальних завдань. Наприклад, засвоюючи числівник, учні виконують вправу на запис словами цифрових прикладів математичних дій; розглядаючи тексти різних стилів, школярі виконують лексико-стилістичну роботу на зразках опису предмета (рослини, тварини), документа, процесу хімічної реакції чи фізичного явища.

Оскільки соціокультурні теми, що впроваджуються через мовну і мовленнєву змістові лінії, забезпечують входження учнів у соціокультурний простір, тобто формують культурну і частково предметну компетенцію, то зв\'язок мови із суміжними предметами органічно доповнить процес всебічного розвитку школярів.

Усі міжпредметні зв\'язки розширюють знання школярів, формують їхню комунікативну компетенцію. При цьому залежно від мети, значення та способу застосування позамовний матеріал може носити інформаційний характер або служити для мовленнєвого розвитку учнів. Скажімо, на вступному уроці на тему «Розвиток української мови» дев\'ятикласники дізнаються про те, як важливі віхи життя нашого суспільства впливали на розвиток рідної мови і відображались у мовних явищах. Так, історія як навчальний предмет збагачує учнів новими знаннями, впливає на їхній інтелектуальний розвиток. У п\'ятому і шостому класах школярі, знайомлячись з діалектними словами, принагідно отримують нові цікаві відомості з географії, етнографії, історії нашої держави про місце і умови проживання носіїв говірок, назви й ознаки реалій, позначуваних діалектними словам тощо.

Мовленнєво-розвивальну функцію міжпредметні матеріали виконують під час їх опрацювання з метою формування у школярів орфоепічних, пунктуаційних, орфографічних, стилістичних, граматичних та інших мовленнєвих умінь і навичок. Дидактичні матеріали, пов\'язані за змістом з іншими навчальними предметами, мають суто мовні і мовленнєві завдання: визначити стильові ознаки тексту, вставити пропущені літери і/або розділові знаки, висловити власну думку з приводу прочитаного чи прослуханого, продовжити текст у такому ж стилі чи жанрі та ін. Текстова основа щодо завдань повинна відповідати загальнонавчальним і спеціальним вимогам: бути доступною і цікавою з погляду науково-пізнавального змісту, тісно пов\'язаною з виучуваною мовною темою, досконалою за формою, мати широкі можливості для дидактичного опрацювання.

Саме такими є тексти для мовного і мовленнєвого навчання учнів у чинних підручниках з української мови для 12-річної освіти. За змістом вони відповідають темам соціокультурної лінії програми і «у своїй основі спираються на вже засвоєні учнями відомості з різних навчальних предметів (історії, географії, літератури, іноземних мов, предметів мистецького циклу та ін.) і концентровано віддзеркалюють національну культуру українського народу, а також кращі зразки світової культури, де форма відзначається довершеністю.

Міжпредметні зв'язки на уроках української мови можуть здійснюватися як традиційними, так й інноваційними методами. Відомості, що мають інформаційно-розвивальний характер, засвоюються учнями через слово вчителя або самостійно, а також у процесі виконання мовленнєвих вправ. При цьому широко застосовуються методичні прийоми: зіставлення, порівняння, розмежування, дослідження, аналіз тощо. Так, під час підготовки до написання твору за картиною словесник знайомить школярів зі спеціальною лексикою образотворчого мистецтва, як-от: мольберт, пейзаж, натюрморт, інтер\'єр, ескіз тощо, пояснює походження слів, зіставляє їх значення з українськими відповідниками.

Вступний урок у десятому класі на тему «Українська мова у світі» буде доречно провести методом лекції із демонстрацією карти світу, де позначено місця компактного проживання українців і функціонування там нашої мови, таким чином учитель здійснить зв\'язок з географією та історією.

Слово педагога є традиційним методом уроків української мови, за допомогою якого з\'ясовується етимологія лексеми, походження власних назв, значення спеціальної лексики — термінів, архаїзмів, історизмів, тим самим уводячи до уроку широкий позамовний матеріал.

Міжпредметні зв\'язки можуть здійснюватись і в процесі самостійної роботи учнів. Частіше це мовні завдання, що ґрунтуються на вже здобутих знаннях із різних навчальних предметів. Поширеною є, скажімо, домашня робота на виписування певних мовних явищ з