підручників фізики, географії, біології, історії, літератури. Аналогічні завдання можуть отримувати окремі школярі для індивідуального виконання до уроків-конференцій, уроків-досліджень, уроків-презентацій, уроків-заліків чи для позакласних заходів. Таким учням на нестандартних уроках або на заняттях гуртка чи факультативу пропонується виступити з доповіддю, дослідницьким проектом на якусь цікаву лінгвістичну тему, яка тісно пов\'язана з іншими науками: «Прикметники-синоніми у творах .Т.Г. Шевченка» (література), «Походження власних географічних назв нашого регіону» (історія, географія), «Запозичені слова в українській мові» (іноземна мова, історія), «Чому наша мова співуча?» (музика) та ін.
Існує практика написанню творів після відвідування учнями історичного чи художнього музею, екскурсії на підприємства або у природні заповідники.
Самостійна робота з міжпредметним матеріалом активізує пізнавальну і мислительну діяльність учнів, заохочує до подальшої наукової діяльності, поглиблює інтерес не лише до мови, а й до інших предметів, орієнтує дітей на вибір майбутньої професії.
Вправи — незамінний метод мовного навчання. Вони забезпечують розвиток мовленнєвих умінь і навичок учнів, а отже, і формування комунікативної компетенції. Сучасна методика має у своєму здобутку велику кількість різноманітних вправ, які покликані покращувати якість навчання, стимулювати розумову і мовленнєву активність школярів. Тому такі вправи у великій мірі містять для опрацювання міжпредметний матеріал. Насамперед це стосується вправ чинних підручників. Мовні і мовленнєві завдання, які супроводжують тексти, розширюють, закріплюють комунікативні навички і є «засобом опанування національних і загальнолюдських, культурних і духовних цінностей», оскільки побудовані «на основі відбору соціо-культурних відомостей освітніх галузей «Мова і література», «Суспільствознавство», «Естетична культура», а також інших освітніх галузей». Усе ж зауважимо, що засвоєння екстралінгвістичних відомостей під час опрацювання цих матеріалів відбувається переважно пасивно, хоч комунікативна здатність мовця виявляється у вмінні грамотно висловлювати власну думку про навколишній світ. Тому варто частіше практикувати творчі завдання на міжпредметному матеріалі. Скажімо, на закріплення навичок правильного вживання односкладних речень буде корисним для учнів описати спосіб виконання якоїсь гімнастичної вправи з використанням слів спортивної лексики. Школярі, які займаються музикою, із задоволенням розкажуть про своє захоплення, уводячи у розповідь спеціальну термінологію.
Досягненню комунікативної мети сприяють і ситуативні завдання, що широко впроваджуються в сучасне навчання. Вони будуть ефективнішими, якщо будуватимуться на міжпредметних зв\'язках. Наприклад: —
Ви вчитель хімії. Укладіть пам\'ятку про правила техніки безпеки під час лабораторних занять, використовуючи слова-терміни. —
По Інтернету ви познайомились із ровесником-іноземцем. Поясніть йому різницю в порядку слів між англійською та українською мовою. —
Ви екскурсовод по рідному місту. Укладіть розповідь про історію однієї із його пам\'яток: —
Ваш товариш-однокласник пропустив заняття з трудового навчання. Розкажіть йому, чого ви навчались на минулому уроці.
Тісний міжпредметний зв\'язок у навчанні української мови забезпечується такими мовленнєвими завданнями, як діалоги на позамовному матеріалі, переклад українською мовою текстів з російської та іншої іноземної мови, створення висловлювань публіцистичного чи наукового стилю (статей, нарисів, есе) на історичну, політичну, екологічну теми тощо. З метою посилення навчальної функції такі вправи можуть мати спеціальні граматичні, орфографічні, пунктуаційні, стилістичні завдання.
В умовах розповсюдження новітніх технологій усе більшого розвитку набуває інтегроване навчання, яке на практиці виявляється в інтегрованих уроках.
Дидактика розрізняє повну і часткову інтеграцію. Повна інтеграція полягає в органічному поєднанні в одному курсі різних навчальних дисциплін: читання, письмо, усне мовлення об\'єднані в мистецтво мовлення, а фізика, хімія, біологія, астрономія — у природознавство. Така інтеграція поширена в зарубіжних шкалах. Інтегровані уроки ґрунтуються на частковій інтеграції — поєднанні матеріалу з різних предметів, підпорядкованому одній темі. Інтегровані уроки української мови найчастіше бінарні — на основі поєднання з літературою, образотворчим мистецтвом, історією, музикою, зарубіжною літературою. Методисти і досвідчені словесники-практики пропонують розробки уроків, які поєднують словесну творчість із різними видами діяльності дитини (грою, спілкуванням з природою, музикою, образотворчим мистецтвом, драматизацією, дослідницькою діяльністю), а це, на їх думку, дає можливість організувати «оволодіння граматичними вміннями й правописними навичками через розв\'язання мовленнєвих завдань, глибоко індивідуалізувати навчання, досягти значних зрушень у загальному розвитку учнів». У методичній літературі такі заняття отримали назву уроки мови і мовлення.
Цілком погоджуємося з думкою О. Біляєвим, що «підготовка і проведення інтегрованих уроків — непроста справа, яка потребує високого професіоналізму й ерудиції вчителя» [2; 36]. У зв\'язку з цим посилюється роль міжпредметних зв\'язків у мовному навчанні. Вдале широке їх упровадження дасть можливість «адекватно визначити теми інтегрованих уроків української мови, їх зміст, структуру, технологію» [2; 36]. Нині відповідно до головних пріоритетів сучасного навчання шкільна освіта поповнюється низкою нових навчальних предметів екологічного, правового, життєзахисного, морально-етичного напрямів. Тому виникають нові можливості для здійснення міжпредметних зв\'язків на уроках української мови.
Отже, формування комунікативної компетенції учнів можливе лише завдяки всебічному їх розвитку в процесі мовного навчання, що досягається в тому числі і через широке, систематичне і цілеспрямоване застосування міжпредметних зв\'язків.