таким, яким вона його бачить, сприймає, відчуває і розуміє. Педагогічна технологія обов'язково визначається осо-бистістю педагога як людини, художника, професіонала;
•
методичний зміст педагогічної технології визначають окремі мето-дики. Серед них можна назвати: методику спостережень у природі та со-ціумі, методику ознайомлення дітей з образотворчим мистецтвом, мето-дику ознайомлення із зображальними матеріалами і техніками. Кожна ок-рема методика ситуативно використовується педагогом в різних формах організації образотворчої діяльності (повсякденна життєдіяльність, само-стійна художня діяльність, спеціально організовані заняття і розваги);
•
методика є сукупністю методів та прийомів (як способів взаємодії з дитиною), певним чином структурованих і спрямованих на комплексний розвиток усіх сфер особистості. Саме комплексний розвиток особистості і робить дитину успішною в образотворчій діяльності.
З цих вихідних положень розглянемо методи і прийоми, які належать до арсеналу особистісно-орієнтованої педагогічної технології образотвор-чої діяльності, розвитку творчості особистості молодшого школяра.
Традиційно у педагогіці склалися певні класифікації методів. Наприк-лад, наочні, словесні, практичні. Ця класифікація є адекватною філо-софській теорії пізнання, згідно з якою процес пізнавання дійсності роз-гортається від «живого споглядання до абстрактного мислення і від нього — до практики».
«Живе» споглядання передбачає активний діалог дитини з навколиш-нім світом, взаємодію з предметами, об'єктами, явищами дійсності і зану-рення у світ краси природи, мистецтва, людських взаємин, свій внутрішній світ, у продукт своєї творчості. Цей активний діалог забезпечує можливість формування «картини світу», усвідомлення дитиною себе як частини цього світу. Педагог скеровує процес пізнавання світу і світосприймання на ро-зуміння дитиною світу природи, мистецтва, світу предметів і людей, влас-ного внутрішнього світу як джерела творчих задумів для різних видів ху-дожньої практики.
До групи наочних методів належать: розглядання предметів, об'єктів природи, арт-об'єктів (творів мистецтва, малюнків, зліпків тощо), спо-стереження, споглядання, простеження (спостерігання) дій педагога під час демонстрування ним зразків креативної поведінки в різних ситуаціях, пов'язаних з образотворчою діяльністю.
За допомогою наочних методів педагог навчає дитину «дивитися та бачити» красу і мінливість світу, цінність творів образотворчого мистецт-ва, вправність і точність рухів, користування зображальними матеріала-ми та приладдям в процесі зображення, способи досягнення образно-ес-тетичної виразності продукту власної творчості.
Кожен з методів, що належать до цієї групи, має своє призначення і специфіку, яку має відчувати і використовувати педагог. Наприклад, роз-глядання потребує наближення до об'єкта, концентрування уваги на ньо-му з тим, щоб відзначити характерні його ознаки (колір, форму, рухи, особ-ливості будови тіла, гармонійність і красу). Розглядання об'єкта можна вважати головним методом педагогічної технології образотворчої діяль-ності. Уміння дитини виокремлювати об'єкт, зосереджувати на ньому увагу, роздивлятися його є запорукою успішної образотворчої діяльності. Роз-глядання може супроводжуватися коментарем педагога, бесідою з дітьми, ігровим діалогом з об'єктом, художнім словом, музикою.
Спостереження — метод більш тривалої концентрації уваги на пред-меті, об'єкті, явищі (спостерігають за сезонними змінами у природі, спо-стерігають рух тварин, спостерігають людей, спостерігають дії педагога). Спостереження має надавати дитині додаткову інформацію про світоутворення. Ця інформація збагачує зміст образотворчої діяльності, образ-но-естетичну виразність її продукту.
Споглядання — метод занурення в систему зв'язків, які існують у при-роді. Споглядання виникає на підґрунті глибокого інтересу дитини до об'єкта, ігрової ідентифікації з ним. Це творчий діалог, єднання з природою. Він є мовчазним, тихим і спокій-ним. Його результатом можуть стати дуже оригінальні малюнки.
Важливим є спостерігання дитиною поведінки і дій педагога. Під час спостережень у природі та соціумі, під час споглядання, розглядання творів мистецтва, предметів, у процесі художньої практики педагог здійснює не-пряме, гуманне навчання тим, що «демонструє» дитині зразки креативної (творчої) поведінки, він супроводжує свої дії словом (наприклад, «Я див-люся і бачу... Мені здається це красивим, тому що... Я відчуваю аромат і про-холоду... Мені легко і приємно... Що відчуваєш ти?» Або: «Я беру пензлик, він м'який і слухняний. Я поважаю його і знаю, він мені допоможе намалювати те, що я хочу. А я хочу намалювати... А що хочеш намалювати ти?»). Важливо зрозуміти, що креативна поведінка — це вміння діяти в ситуації вибору, здійснювати його і відповідати за нього. Дітям треба надати мож-ливість побачити і зрозуміти, як можна діяти підчас вибору ідеї, задуму, в процесі реалізації задуму, вибираючи зображальний матеріал та спосіб зоб-раження, на завершальному етапі творчого процесу, коли здійснюється вибір деталей, які підсилюють образно-естетичну виразність продукту творчості.
До групи словесних методів належать: мистецтвознавча розповідь, бесі-да, обговорення, запитання, заохочення, порада. Словесні методи за своїм призначенням мають транслювати дитині інформацію про красу у всіх її формах, спрямувати осмислення дитиною «картини світу» та оцінювання себе як створювача зображальної продукції. Вони охоплюють «інструкцію», алгоритм, план спостереження за природними та соціальними явищами; розглядання об'єктів природи, арт-об'єктів, соціальних об'єктів; комен-тар щодо розуміння та сприймання дитиною елементів «картини світу», правила користування зображальними матеріалами та приладдям.
Сло-весні методи також спрямовані на розвиток усіх сфер особистості (інте-лектуальної, комунікативної, емоційної тощо). Вони спонукають дитину до активного спілкування, діалогу. Розвиток монологічного мовлення зу-мовлює становлення образу «Я» дитини, формування самооцінки, цін-нісного ставлення до себе.
Мистецтвознавча розповідь — коротка інформація педагога про мис-тецтво взагалі або окремий вид, жанр, твір. Педагог готується до мистецт-вознавчої розповіді, добирає зміст, адаптує його до дитячого сприймання. Мистецтвознавча розповідь має бути цікавою для дитини, тому їй можна надати форму казки, історії, легенди, вірша. Інформація мистецтвознав-чої розповіді створює підґрунтя для використання методу мистецтвознав-чої бесіди (про мистецтво, вид, жанр або за твором: картиною, скульпту-рою, архітектурною спорудою та інше).
Бесіда супроводжується експози-цією творів мистецтва (матеріалів, приладдя). Для активізації дітей, сти-мулювання інтересу, уяви, образного мислення педагог використовує різні засоби (наприклад,