Ж.-О. Декролі вважав усе те, що представляє думку в зрозумілій для інших формі. Конкретною формою вираження є малюван-ня, ліплення, плетіння, вирізування.
Метод сенсорної гри спрямований на розвиток сприйняття кольору, форми, тактильно-рухових здібностей тощо.
«Школа діалогу культур» В. Біблера надає можливість кожній дитині реалізувати власну культурну позицію. Головним методом виступає діа-лог я к джерело творчого саморозвитку особистості.
Технологія раннього навчання американського дитячого лікаря і пси-холога Г. Домана ґрунтується на переконанні, що основи інтелекту, осві-ченості людини, життєві перспективи загалом закладаються в перші ди-тячі роки.
Суть технології формування в дітей енциклопедичних знань полягає у збагаченні розуму дитини різноманітними фактами, які є ос-новою знань. Мозок використовує «базу знань». Факти, які засвоюють діти, Г. Доман вважає своєрідними «бітами знань». Наприклад, інфор-мація про мистецтво подається на картках розміром ЗО х ЗО см, чітким малюнком, схемою, репродукцією, фотографією. На зворотному боці кожної картки розміщують пояснювальний текст, який зачитує дорос-лий:
Досягнення творчого рівня розвитку особистості можна вважати най-вищим результатом будь-якої педагогічної технології. Проте існують техно-логії, в яких розвиток творчих здібностей є пріоритетною метою. Серед них чільне місце посідає ТРВЗ — теорія розв'язання винахідницьких завдань, яка ефективно сприяє розвиткові технічної творчості загалом і творчої осо-бистості зокрема. Створена вона російським ученим Г. Альтшулером.
Методи, які застосовують у технології ТРВЗ, розвивають такі пізна-вальні і творчі здібності дітей, як уміння встановлювати причинно-на-слідкові зв'язки, робити висновки, інтегрувати й синтезувати інформа-цію, аналізувати ситуації, передбачати наслідки, вибудовувати гіпотези, застосовувати нові ідеї та методи розв'язання завдань на практиці; здатність висловлювати оригінальні ідеї і винаходити нове; творча уява та інше. Якщо ми хочемо професійно спілкуватися з дітьми за ТРВЗ, розпочинати треба з методів активізації, які дають змогу оживити всі головні напрями роз-витку дитини (пізнавальні, емоційні, вольові), розкріпачити мислення, дати волю уяві, фантазії. Наприклад, метод фокальних об'єктів (МФО). Суть його полягає в перенесенні властивостей одного предмета на інший. Фокальними (від лат. госиз — осередок) називають об'єкти, що перебува-ють у фокусі, в центрі уваги. Послуговуючись цим методом, ставлять такі завдання:
•
проаналізувати художній твір або картину;
•
вигадати щось нове, видозмінюючи або вдосконалюючи реальний
об'єкт;
•
ознайомити дітей з чимось новим або закріпити здобуті раніше знан-ня, розглядаючи предмету незвичному ракурсі;
•
скласти розповідь або казку про об'єкт, який розглядається, намалю-вати або зліпити його, використовуючи знайдені ознаки.
Дитина може зображати різними способами («яблуко, яке сміється, літає, біжить...»). Для створення творчого, оригінального, виразного об-разу дітям пропонують дібрати слова, які акцентують різні ознаки пред-мета, об'єкта, явища. Наприклад: «Білка, яка вона? Руда, пухнаста, смішна, запаслива, швидка, спритна, забавна...». Або: «Ідемо в гості, придумаємо подарунок. Яким він буде? Блискучий (ялинкові прикраси з блискучого паперу), дзвінкий (музичний інструмент, дзвіночок), кольоровий (малю-нок, картина, калейдоскоп)».
Для творчого процесу важливо вміти переробляти незвичне на звичне і навпаки. Цілеспрямоване застосування аналогій суттєво підвищує ефек-тивність творчого мислення. Наприклад, аналогія за формою (книжка — двері, плитка шоколаду, цеглина тощо), аналогія за аналогічною структу-рою (сніг — морозиво; вата — хмара), аналогія за кольором (сонце — кульбабка, банан, лимон), аналогія за ситуацією та станом явищ і предметів (тиха година — захід сонця, свічка, що догоряє), емпатійна полягає в ототожненні себе з об'єктом, що розглядається («А що, якби ти перетворився на кущик? Про що ти мрієш? Про що шепочуть твої листочки?» або «Уяви, що ти мурашка. Для чого ти живеш? Хто твої друзі? Що ти любиш?» Встановлення аналогій розвиває творчу уяву і збагачує зміст малюнків, образно-естетичну ви-разність.
Відтворюючи певний образ, дитина непомітно для себе розкриває характер, свої потаємні бажання, мрії, ставлення до навколишнього світу.
Методи музейної педагогіки — спеціальні методи залучення людини до культурного спадку за допомогою музейних скарбів та предметного світу. Головне завдання — розвиток емоційно-пізнавальної сфери дити-ни, її творчої діяльності. За висловом В. Франкла, цінностей не можна навчитися, цінності необхідно пережити. До методів музейної педагогіки належать такі: соціальних ролей; створення ігрових ситуацій; практичного маніпу-лювання предметами; використання асоціативних зв'язків; театралізації; самостійної пошуково-дослідницької діяльності.
Важливо, щоб педагог був не просто посередником між об'єктами му-зейної педагогіки та дитиною, а став співавтором, творчим інтерпретато-ром, провідником у світ культури. Він має ознайомити дітей з прихованим смислом і значенням предметів навколишнього світу як знаків культури, організувати цікаві бесіди («Що таке музей?», «Чому речі потрапляють до музею?», «Які бувають музеї?», «Як зародилося мистецтво?», «У майстерні первісного художника», «У майстерні первісного скульптора»), перегля-нути відеоогляд, обговорити твори і спрямувати творчу діяльність.
В організації образотворчої діяльності педагог реалізує принцип здоров'я
збереження і використовує методи арт-терапії, релаксопедії, сугестопедії. Це спосіб використання всіх видів мистецтва і творчої діяльності з терапевтичними цілями, створення ситуації успіху.
Особистісно-орієнтована педагогічна технологія образотворчої діяль-ності оперує терміном «інтерактивні методи». Йдеться про методи, вико-ристання яких актуалізує усі сфери особистості, залучає всі аналізатори у процесі пізнавання світу, предметів, об'єктів, явищ (обстеження, дослі-дження, переживання, проживання, візуалізація та інше). Специфіку цієї групи методів визначає обмін думками на енергетичному фоні обміну почуттями, ставленнями, цінностями в силовому полі діалогу (дитина — краса, дитина — творчий процес, дитина — твір мистецтва, дитина — ху-дожник і таке інше). Інтерактивні методи можна розуміти як такі, що од-ночасно забезпечують розвиток образотворчої діяльності та комплексний розвиток особистості в ній.
Особливу групу утворюють діагностичні методи — бесіда, вибір, твор-че завдання, графічні тести (тести інтелекту, тести досягнень, тести креативності). Наприклад, тест «Людина», «Домальовування трикутників», «Казковий ліс».
Отже в практичній діяльності вчителем використовуються методи навчання відповідно до встановлених цілей