і фантазії дітей; різноманітність способів реалізації художнього образу в образотворчій діяльності (самовираження) учнів; формування усвідомлення поетапності творчого процесу, розуміння значимості усіх компонентів (виникнення задуму, реалізація задуму, оцінка результатів) використання міжпредметних зв’язків, інтеграції змісту художніх дисциплін та елементів міжгалузевої інтеграції і також використання ігрових форм навчання.
У процесі формуючого етапу ми забезпечували емоційно-позитивний зачин уроків, екскурсій, ігор та інтегруючи різні види мистецтва, використовували такі методи: словесні (бесіда, дискусія та ін.), наочні – ілюстрація (показ ілюстрованих посібників) та демонстрація ( кінофільми), практичні – відтворювальні (з метою закріплення відомого) та тренувальні (з метою формування умінь та навичок). Крім названих методів ми використовували ще дві групи методів. Це – група методів стимулювання й мотивації (інтерес до навчання, почуття обов’язку, відповідальність у навчанні) та методи контролю й самоконтролю (усні, письмові).
Виховними методами у нашому дослідженні стали методи впливу і переконання, методи організації практичної діяльності та методи стимулювання. Всі вони мали комплексний характер і використовувалися у постійно змінних конкретних навчальних ситуаціях, які визначалися означеними нами педагогічними умовами.
У процесі розвитку творчих здібностей засобами образотворчого мистецтва ми намагалися прилучити учнів до творчого процесу, дотримуючись таких етапів: виникнення задуму, реалізація задуму, оцінка результатів.
Формулювання задуму можна підказати дитині змістовними канонами сюжету, в якому повинно бути визначено: час, місце й стан дії, діючі особи та їх взаємовідносини, атрибути, що уточнюють час, місце або будь-яку ознаку, притаманну особі, до якої вони мають відношення. Отже на цьому етапі виникає необхідність вирішенні таких завдань:
1. Ознайомити дітей з типологічними підходами до попереднього формулювання змісту сюжету.
2. Виховувати вибіркове ставлення у визначенні головного об’єкта зображення, безпосередньо пов’язаний із відповідною темою і відтворює одну із яскравих її сторін.
3. Сприяти попередньому визначенню деталей, що підпорядковані за смислом головному об’єкту.
Отже ми звертали увагу дітей на те, що перед тим, як розпочати виконувати роботу, необхідно ретельно обміркувати композицію зображення малюнка, а також визначити виражальні засоби: підбір кольорів, вибір технік зображення, засобів передачі руху, настрою.
Після роздумів про задум ми пропонували учням переходити до наступного етапу – реалізація задуму. На цьому етапі учень сам повинен вирішувати поставлене завдання, використовувати всі знання, уміння і навички та життєвий досвід. Ми намагалися розвивати здібності учнів щодо послідовності реалізації плану-задуму; вчити добирати прийоми роботи, необхідні матеріали та інструменти, застосовувати знання, зображальні, композиційні та технічні вміння, необхідні для створення художнього образу.
Також, одним із головних завдань було навчити дітей давати об’єктивну оцінку результату зображення. Ми вчили дітей об’єктивно оцінювати свої роботи і роботи інших дітей.
Розробляючи інтегровані уроки, ми враховували індивідуальні особливості дітей їх здібності, інтереси. Тому з підвищенням ролі диференціації художньо-творчої діяльності дітей, на формуючому етапі експерименту надано перевагу художньо-ігровим формам роботи (театралізовані: інсценізація, імітація, лялькові діалоги; хореографічні: танцювальні пісні-ігри тощо).
Для поглиблення знань учнів і формування цілісної картини навколишнього світу ми використовували елементи міжгалузевої інтеграції (змісту уроків різних дисциплін початкової школи) через спільність тем.
Враховуючи специфіку молодшого шкільного віку, ми застосували систему пошукових методів, яка передбачала застосування творчих завдань щодо створення молодшими школярами художніх образів. У дослідженні творчі завдання та їх розв’язання розглядаються з погляду творчої самореалізації учнів, а також оволодіння ними новими знаннями та способами творчої діяльності.
Для оволодіння новими знаннями використовували методи і завдання, спрямовані на стимулювання навчальної діяльності учнів. Такими методами є гра (художня, дидактична, пізнавальна), яка створює сприятливий для засвоєння знань настрій, заохочує до навчання.
У 4 класі суттєво розширюється коло уявлень дітей про візуальне (образотворче) мистецтво: поглиблюється інформація про вже відомі мистецтвознавчі поняття та вводяться нові: анімаліст, анімалістичний жанр, колорит, динаміка, динамічний, статика, статичний, ікона, інтер'єр, кустарний та ін.
Ми ретельно продумували пояснення термінів та понять добираючи зрозумілі дітям прості ключові слова. Наприклад, різницю між реалістичною та декоративною манерою зображення пояснювали таким чином:
§ реалістичне зображення - це зображення, в якому художник намагається правдиво (як у житті) передати колір та форму предмета, а у пейзажі - ще й глибину простору;
§ у декоративному зображенні художник, беручи за основу реальну форму, свідомо вибирає і підкреслює її найбільш характерні ознаки, часом перебільшуючи їх та створюючи форму, яка здебільшого передається площинно, без світлотіні, а простір - без передачі глибини.
Зрозуміло, що спеціальні терміни так само як і назви художніх творів та прізвища авторів, краще запам'ятовувалися у процесі ігор, що спонукало учнів до використання мистецтвознавчої термінології. Також заохочувалося використання записничка (словника, "скарбнички ідей" тощо). (див. Додаток Д)
У процесі навчання ми використовували велику кількість репродукцій живопису, графіки, фотографій архітектурних споруд та скульптур, творів народного мистецтва, дитячих робіт, на які вчитель орієнтувався під час організації сприймання творів мистецтва.
Щоб досягти максимальної результативності, нам необхідно було осмислити всю сукупність дидактичних завдань кожної теми (блоку уроків) під кутом зору основних навчальних проблем курсу ("Форма", "Простір", "Композиція", "Колір") і побачити взаємозв'язок тем (блоків уроків), виокремити для себе знання та практичні вміння учнів, які вони отримують з кожного уроку, теми (блоку уроків). Зусилля були спрямовані на те, щоб на кінець навчального року учні обов'язково засвоїли наступне:
§ з навчальної проблеми "Форма" - шляхи видозмін форми (варіювання пропорцій, деталей і декору), перетворення статичного стану об'єкта в динамічний, основні пропорції людини, способи перетворення в зображенні реальних форм у декоративні;
§ з навчальної проблеми "Простір" - шляхи передачі просторових планів відкритого простору на площині, засоби виділення першого плану