Творчість завжди індивідуальна, і в ній переплітаються свідомі й несві-домі, інтелектуальні й емоційні, піз-навальні й оцінювальні процеси. Отож, якою б індивідуальною твор-чість не була, у ній проглядаються деякі загальні закономірності та ета-пи, що входять у поняття сутності творчого розвитку учнів засобами образотворчого мистецтва. За сло-вами І.Єрмаша, творчий процес у мистецтві є індивідуальним і вклю-чає цілеспрямовану працю, певну систему свідомих планомірних дій. [30,320]

Перший етап творчості — це по-переднє художнє накопичення знань, спостережень, вражень, навичок, майстерності. Результатом усього переліченого, на думку Ґ.Єрмаша, є виникнення задуму або кількох заду-мів майбутніх творів.

Другий етап творчості — худож-ній задум — евристичне прозріння художника, початок цілеспрямованої роботи над картиною. Задум грунту-ється на уяві окремих частин майутнього твору як цілісного образу. Причому задум — лише його ескіз. Щоб утілити задум в життя, потрібно багато працювати. Але саме задум визначає мету і напрям усієї роботи, стимулює діяльність фантазії та уя-ви, викликає прилив творчої енергії й натхнення.

Третім етапом творчості (за Г.Єрмашом) є період виношування, коли сконцентровуються досвід вражень і уява художника. Тобто він зосеред-жується на внутрішніх переживан-нях, звертається до напрацьованого матеріалу, вдасного досвіду.

Четвертий етап включає плани, чорнетки, етюди, ескізи, пробні варі-анти. Така робота пояснює структуру, майбутнього твору, зміст характер образів. П'ятим етапом є фаза кінце-вої розробки. У цей період відбува-ється становлення твору як цілого. Підготовчий матеріал витісняється кінцевим його варіантом. Проявляється евристичний характер творчої дії, народжуються великі і малі відк-риття, знахідки тощо. Художник до-сягає найбільш вільного володіння матеріалом, підпорядковує його єди-ній ідейно-емоційній атмосфері.[30,320].

Тепер твір уявляється як єдине, ціле, хоча художник потребує використання нової інформації та фактів, перевірки й уточнення матеріалу, збагачення додатковими враженнями. А це вже шостий етап творчості —авторедагування.

Займаючись дослідженням процесу художньої творчості, П.Якобсон визначив шість його етапів:

1)поява задуму;

2) розробка задуму;

3) наявність досвіду життєвих вражень;

4) пошук форм- втілення задуму твору;

5) реалізація задуму;

6) доопрацювання твору . [100,18-46]

Проте на цьому творчий процесс не закінчується. Та коли завершуєть-ся якась його частка, виражена у ху-дожньому творі, певний період оці-нюється, аналізується зроблена ро-бота. І за потреби її доопрацьовують (скорочення, заміна, пошук нових ви-ражальних деталей), після чого ху-дожник відчуває задоволення або, навпаки, незадоволення своїм тво-ром. Настає така мить, коли у нього виникає потреба у нових задумах. Таким чином, наявний процес творчості. А з'являється нова картина то-ді, і лише тоді, коли людина відчуває внутрішню потребу творити.

В естетиці художньо-творчий процес схематично поділено на такі етапи: загальне пізнання і спостере-ження; виникнення задуму; спосте-реження і знання, обмежені заду-мом; безпосереднє втілення худож-нього задуму в мистецькому творі.

Розвиток естетичних почуттів, на-копичення спостережень і вражень збуджують асоціативність, образну уяву, фантазію, внаслідок чого ху-дожник творить, і завдяки його напо-легливій творчій праці те, що склало-ся в уяві, передається на полотно і стає витвором мистецтва.

Щоб нав-чити так працювати дітей, потрібно проводити уроки, враховуючи такі компоненти: мотиваційний (стимули для підвищення емоційності, зміц-нення сенсорної чутливості, розвит-ку уяви, фантазії); пізнавальний (інформаційно-когнітивний); менталь-ний (неповторність, індивідуаль-ність); практичний (уміння, навички, самостійна творча діяльність).

Побудувавши навчально-вихов-ний процес саме таким чином, мож-на досягнути розвитку творчих здібностей особистості. Визначенню цих здібностей присвятили наукові дослід-ження вчені О.Лук, В.Моляко, В.Сухомлинський; американські психоло-ги К.Бейттел, В.Лоунфельд. Актуаль-ним у виокремленні творчих здібностей молодшого школяра є розроблена В.Сухомлинським власна система творчої особистості, яку він назвав «гармонією педагогічних впливів». Суть її полягає у вираженні однієї з найважливіших закономірностей ви-ховання: засобів впливу на особис-тість і реалізація цих виховних впли-вів на практиці.[86,550]

На початковому етапі творчий розвиток (за В.Сухомлинським) за-лежить від таких творчих якостей мо-лодшого школяра: спостережли-вість, здібність уявляти і фантазува-ти, здатність відчувати гумор, дотеп-ність, вміння абстрагуватися, напо-легливість у доведенні справи до кін-ця, вміння зберегти в пам'яті знання, творчо застосовувати їх на практиці, місткість і гнучкість мислення, здат-ність аналізувати і синтезувати, кри-тична оцінка своєї діяльності, здат-ність знаходити різноманітні способи розв'язання творчого завдання, ши-рота думки, відчуття краси. Важливу роль у творчому розвит-ку молодших школярів відіграють емоції і почуття. Особливо це стосується їх ставлення до всього яскра-вого, нового, незвичайного, цікавого, насиченого живими образами. «Емо-ційно-нейтрального» сприймання у дітей цього віку немає. [84,558]

Багато позитивних емоцій викли-кає в молодших школярів спілкуван-ня з природою. Навколишній світ приваблює дитину розмаїттям та різнобарв'ям своїх об'єктів і динамічніс-тю процесів. Шум лісу, спів пташок, кольори квітів та листя, різні способи пересування живих істот — усім цим діти цікавляться, за всім спостеріга-ють з піднесеним настроєм, радістю, запам'ятовуючи на все життя.

Відомо, що художні твори викли-кають образи, які грунтуються на емоціях автора і впливають на емоції того, хто їх сприймає. З іншого боку, психологи давно помітили, що емоції втілюються автором у відомі образи. І вона мовби наділена здатністю під-бирати враження, думки і образи, співзвучні тому настроєві, який ми маємо в даний момент. Таким чином, почуття впливають на уяву так само, як і уява на почуття.

Картини, що вимальовуються в уяві людини у процесі мовлення, К.Станіславський називав «бачен-ням». Згодом до цього терміну поча-ли