Сміливість уяви і фантазії є одні-єю із найважливіших якостей творчої особистості. Без цієї якості процес, не можна назвати творчим. Завдяки здатності уявляти і фантазувати осо-бистість надає своїм уявленням ху-дожньої форми, подумки вимальову-ючи усі об'єкти. А розвинені уява і фантазія допомагають мріям втіли-тися у художньому творі.

З розвитком уяви і фантазії, роз-вивається і творче мислення. Адже художньо-творча діяльність — це не просте копіювання дійсності, а ху-дожнє її переосмислення через інтенсивну творчу роботу мозку.[52,34]

Більшість учених, які займаються дослідженнями дитячої творчості, вважають, що творчий розвиток здій-снюватиметься за умови творчої сво-боди (внутрішня свобода і впевне-ність у собі). Ці якості особистості, які формуються у молодшому шкільно-му віці, зумовлюють рішучість і стійкість у досягненні життєвих успіхів.

Через малюнок набувається пев-не вміння відкрито і без страху вира-жати власні ідеї та почуття, бо саме художня творчість тут є синтезую-чим, конструктивним, об'єднуючим й інтегруючим засобами, від яких зале-жить внутрішній світ особистості.

Отже, у творчому розвитку мо-лодших школярів засобами образот-ворчого мистецтва ми виділяємо такі творчі якості особистості, які потрібно виховувати: емоційність; сміливість уяви і фантазії; творчий склад мис-лення; творча свобода особистості.

У художньо-творчій діяльності провідну роль відіграють механізми відображення і зображення. Тому засвоєння дітьми правил, законів та аксіом з образотворчого мистецтва має бути обов'язковим. Володіння образотворчою грамотою, що є фун-даментом будь-якого творчого про-цесу, це конструктивно-знакова та формоутворююча сторони творчої діяльності.

Як зазначає Бременський, обра-зотворче мистецтво як мова, точніше система мов грунтується на таких вихідних елементах, як композиція, лінія, колір, об'єм, простір. Рівні сформованості творчих якостей шко-лярів можуть проявлятися у малюн-ках через різні виражальні засоби образотворчого мистецтва. Наприк-лад, за Л.Виготським, безпосереднім вираженням настрою і хвилювання душі, може стати лінія. Деякі кольори збуджують, інші навпаки, заспокоюють нервову сис-тему. Це, на думку С.Рубінштейна, зумовлене, з одного боку, безпосе-реднім фізіологічним впливом кольо-рів на організм людини, а з іншого — асоціаціями, які вони викликають на основі попереднього досвіду.

За допомогою образотворчого мистецтва (зображення предметів і явищ, що спочатку вимальовуються в уяві юного художника) автор пере-дає свої думки і переживання тим, то роздивляється його картини, ми-лується чистотою ліній, виразністю світла і тіней, красою і розмаїттям зображеного. При цьому мистецтву властиві образність, асоціативність, емоційна забарвленість.

Таким чином, структуру творчого розвитку учнів початкової школи за-собами образотворчого мистецтва можна подати так.

1.Етапи художньо-творчого розвитку особистості: загальне піз-нання і спостереження навколиш-нього світу; виникнення задуму тво-ру; вибіркове пізнання і спостере-ження навколишньої дійсності пе-редбачене задумом твору; безпосе-реднє втілення художнього задуму в мистецькому творі.

2. Компоненти навчально-ви-ховного процесу: мотиваційний; пізнавально-інформаційний; мен-тальний; практично-діяльнісний.

3. Якості творчої особистості: емоційність; сміливість уяви і фанта-зії; творчий склад мислення; творча свобода.

4. Засоби образотворчого мис-тецтва: лінія; колір; композиція; об'єм; простір.

Основна мета навчання і вихо-вання учнів засобами образотворчо-го мистецтва — формувати естетич-не ставлення до навколишньої дійс-ності, виховувати інтерес і любов до мистецтва, потребу у спілкуванні з ним, творячи на цій основі морально-естетичний ідеал особистості; розвивати образне сприйняття, творче мислення, просторові уявлення, фан-тазію, комбінаторні здібності; удоско-налювати розвиток сприймання ко-льорів, окоміру, гостроти зору; розширювати сенсорний досвід дітей.

Досвід образотворчої діяльності, через який людина проходить у дитинстві, позначається на формуванні її особистості розвитку її творчих здібностей. Можна з переконаністю сказати, що із творчо розвинутих дітей виростуть творчі люди, незалежно від того, якій саме професії вони присвятять своє подальше життя.

1.3 Особливості розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку.

Видатні педагоги (Я. Коменський, К. Ушинський, В. Сухомлинський та ін.) вважали, що організація педагогічного процесу, застосування дидактичних засобів завжди пов’язані з урахуванням індивідуальності учнів. В.О.Сухомлинський наголошував, що у кожної людини є задатки, дарування, талант до певного виду або декількох видів (галузей) діяльності. Саме цю індивідуальність потрібно вміло розпізнати, спрямувавши життєву практику учня так, щоб у кожний період розвитку дитина досягала своєї вершини [73,51-62].

Школа І ступеня повинна забезпечувати становлення особистості дитини, цілеспрямований вияв і розвиток її здібностей, формування уміння і бажання вчитися; створювати умови для її самовияву у різних видах діяльності. Диференціація навчально-виховної роботи в початковій школі на сьогоднішній день досягається головним чином за рахунок варіативності самого процесу навчання, темпу вивчення навчального матеріалу, адаптації змісту й обсягу навчальних завдань до індивідуальних можливостей дітей, організації класів та груп педагогічної підтримки для обдарованих дітей.

Система освіти від початкової до вищої школи має великі можливості для розвитку творчих здібностей учнів.

Психолого-педагогічними дослідженнями доведено, що творчі здібності людини особливо інтенсивно розвиваються в процесі навчання у молодшому шкільному віці. Аналіз наукового фонду (Т. Байбара, Д. Богоявленська, О. Бодалєв, Л. Виготський, П. Гальперін, Л. Занков, Н. Лейтес, А. Маркова та ін.) переконує в тому, що молодший шкільний вік – сензитивний період для розвитку творчих здібностей, формування інтересів особистості і здійснення можливостей проявити себе в різних видах діяльності. Розвиток творчої активності молодших школярів вимагає впровадження в навчально-виховний процес активних форм і методів навчання, що значною мірою могли б забезпечити формування дивергентного мислення, проблемного бачення, фантазії та уяви учнів [4, 6].

На сьогодні в педагогіці та психології розвиток розглядається як складний процес руху від простого до складного, від нижчого до вищого, рух по висхідній