ТВОРИ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЯК ЗАСІБ СТИМУЛЮВАННЯ ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

(НА МАТЕРІАЛІ ПРЕСИ ГАЛИЧИНИ МІЖВОЄННОЇ ДОБИ)

Відродження духовної культури українського народу, реформування системи освіти у контексті соціально-економічних перетворень, що відбуваються в Україні, неможливе без змін взаємовідносин людини і природи. Адже екологічна ситуація сьогодні практично залежить від поведінки і діяльності у природі кожної особистості і вимагає, насамперед, глибокої перебудови всього способу життя, і, відповідно, систем культури і освіти. Так, у проекті Концепції екологічної освіти і виховання серед пріоритетних завдань формування екологічної культури особистості визначено розвиток її особистої відповідальності за стан навколишнього середовища, оволодіння нормами екологічно грамотної поведінки у природі, засвоєння ціннісних орієнтацій [8, 4]. Таким чином, поряд із розширенням знань, формуванням відповідних переконань, почуттів і ставлення до процесів і явищ навколишньої дійсності, виробленням вмінь і навичок екологічна освіта і виховання передбачають також засвоєння норм поведінки особистості у природі та здійснення природоохоронної діяльності у навколишньому природному середовищі.

Провідне місце у висвітленні педагогічного аспекту взаємодії суспільства і природи належить роботам А.Н.Захлєбного, І.Д.Звєрєва, Л.П.Печко, І.Т.Суравегіної, В.В.Червонецького. Значний внесок у вирішення проблем екологічної освіти, екологічної культури, екологічно зорієнтованої діяльності школярів зробили Г.П.Волошина, В.М.Назаренко, З.П.Плохій, Г.П.Пустовіт, Н.О.Пустовіт, Л.П.Салєєва, Т.І.Тарасова та ін. Автори зазначають, що провідне місце у формуванні екологічної культури особистості належить здійсненню діяльнісного підходу, який виявляється у формуванні мотивів, в оволодінні вміннями й навичками екологічної діяльності, нормами і правилами екологічної поведінки. У сучасних дослідженнях науковців і педагогів знайшли втілення проблеми взаємозв’язку пізнавальної і практичної діяльності у конкретному соціоприродному середовищі з проблемами охорони природи (М.М.Вересов, М.Б.Дуденко, І.В.Лебедь, М.Г.Стельмахович, Є.І.Сявавко), природоохоронної діяльності учнів у зв’язку з вивченням природи рідного краю (П.В.Іванов), підготовки школярів до практичної діяльності по її охороні (М.С.Матрусов). Однак відсутні роботи, що висвітлювали б аналіз дитячих художніх творів, надрукованих у пресі Галичини міжвоєнної доби з проблем природоохоронної діяльності. Тому у статті розкривається виховний потенціал творів тогочасної художньої літератури для дітей, їх вплив на стимулювання природоохоронної діяльності молодших школярів Галицького краю.

Відомо, твори художньої літератури – важливий засіб здійснення комплексного підходу до навчання і виховання молодших школярів. Адже призначення красного письменства – пробудити у дитини чисті, світлі емоції, розвинути творчу уяву, самостійність мислення, потяг до краси і добра. Саме тому, як зазначає А.Княжинський, “школа мусить не тільки призвичаїти учня до книжки, часопису чи журналу, але – що більше – мусить навчити його читати, чи – скажімо виразніше – “вичитати” увесь зміст книжки, часопису чи журналу...” [3, 78].

Читаючи художні твори чи слухаючи їх, дитина з раннього віку прилучається до осягнення таємниць навколишнього світу, вчиться вести спостереження за ним, робити свої власні відкриття. Таким чином, художні твори для дітей, а також “...книжки з окремих відділів знання треба брати до бібліотеки в певній пропорції так, щоб кожна ділянка заняла в цілому об’ємі своє правдиве місце, в залежности від свого впливу на розвиток людини, чи значіння для практичного життя” [1, 159].

Особливе місце серед творів художньої літератури займають твори природничого характеру. Вони ознайомлюють дітей із законами розвитку природи, з життям рослин і тварин; прилучають до природоохоронних знань, що виходять за межі шкільної програми; сприяють формуванню світогляду, виробленню наукового погляду на світ, природу, ставлення до неї; впливають на формування природоохоронної культури молодших школярів, а , отже, стимулюють їх природоохоронну діяльність як її складову. Тому, як зазначає Н.Дорошенко, “до відділу природознавства (наука про природу) треба добирати такі книжки, щоб читач самостійно міг ознайомитися з природою в широкому розумінні..., щоб міг пізнати її явища, закони. Такі книжки повинні бути з образками, в них повинні бути приклади й покази досвідів чи спостережень над тими явищами, яких не можна пізнати з самого опису...”[2, 217].

Аналізуючи дитячу художню літературу природничого характеру, що була надрукована у пресі Галичини першої третини ХХст., знаходимо твори, які розширюють знання школярів про навколишнє природне середовище, виховують відповідальне і бережливе ставлення до природи. Так, на сторінках журналу “Наш приятель” в оповіданні “Як пташенята обідають” [6, 24-26] невідомий автор ознайомлює дітей з тим, що “це, що пташинки з’їдають, то все головно хробачки та комашки, то люті вороги овочевих дерев та пожиточних ростин. Вони під’їдають то коріння, то кору, то листя дерев та ростин і так нищать багато людської праці. Отже пташинки, зїдаючи комах та хробаків, роблять велику користь і добро господарству та й Вам усім, що любите гарненькі яблочка та всякі добрі овочі...”. Як бачимо, автор оповідання не тільки озброює наймолодших читачів новими знаннями, але й підкреслює важливу роль, яку виконують птахи у природі. І далі: “Деякі з птичок одлітають на зиму від нас у вирій, у теплі країни, бо їм у нас булоби зимно. Але є в нас і такі птички – між ними воробці й ворони – що лишаються в нас на зиму... Та не лише зимно їм у зимі шкодить, але й голод...”. Тут автор закликає: “Треба би Вам, дітоньки, віддячитися якось тим вашим маленьким приятелям, що так помагають Вам весною, літом, осінню. Адже серденько Ваше і Бозя на небі хочуть, щоб Ви любили приятелів Ваших...”. Дане оповідання пробуджує у дітей і любов