до природи, зокрема до птахів, сприяє формуванню дбайливого ставлення до них, а також допомагає оволодіти окремими вміннями і навичками природоохоронної поведінки, зокрема, як учить автор твору: “...візьмете крушинок хлібця (тільки дрібненьких і не твердих, бо їх пташина не годна зїсти) та поставите це на дощиці чи папері за віконце, чи де на плотик... Не забувайте-ж про це ні днини одної.” Закінчується оповідання закликом: “Будьте милосерні для своїх братіків, а Бозя полюбить Вас і дасть Вам багато-багато доброго в ... житті!”. Таким чином, на прикладі даного твору, можемо говорити про те, що молодшим школярам створюють умови для оволодіння природоохоронними знаннями, засвоєнням норм і правил поведінки у природі, набуттям практичних умінь та навичок щодо охорони природного середовища не тільки у процесі навчання, гри, суспільно корисної праці, але й завдяки додатковому читанню художньої літератури природничого характеру.
Багато художніх творів у пресі Галичини ґрунтуються на різноманітних спостереженнях за природою в різні пори року: весною, влітку, восени та взимку. Так, вірш “Весна” сповнений радістю, захопленням від приходу весни, змилуванням красою природи:
“...Щебечуть пташата, співають дівчата,
Іграються маленькії діти,
Здається тихеньку пісоньку шепочуть
І цвіти, веснянії цвіти...” [6, 63].
Наведені у вірші спостереження створюють умови для усвідомлення учнями основних закономірностей природи, осмисленню її значення у житті людини. Водночас у ході спостережень молодші школярі переконуються в тому, що людина своєю господарською діяльністю здійснює великий вплив на навколишнє середовище.
Спостереження у природі сприяють також вихованню у молодших школярів любові й бережливого ставлення до неї, відчуття її краси, турботи про неї, вивченню природних явищ та об’єктів. Адже “...оглядання облаків, цвітів, пливучої води, лету птиць і руху комах належить до найбільших приємностей дитини... З усіх творів природи потягають дитину найбільше цвіти. Дитина, що дивиться на цвіти з любовю і захопленням, має вже певне естетичне приготування. В тій ціли треба плекати годівлю цвітів, бо діти з великим захопленням посвячуються тій праці...” [4, 20]. Так, у вірші “Під снігом” О.Сиротинська описує:
“Віє метелиця, Квіти торішнії
Крутиться, вертиться, Зернятка ніжнії
Котиться полем у млі. Сапали там в осени,
Килимом-габою падає, стелиться Тож їх прикривають килими сніжнії,
Сніг по замерзлій землі. Щоб не померзли вони” [6, 32].
Отже, розкриваючи красу і велич рідної природи, художні твори виховують дітей, здатних цінувати та оберігати її. Вони сприяють збагаченню духовного світу підростаючого покоління, допомагають прищеплювати риси людяності, заохочують творити добро.
У пресі Галичини міжвоєнного періоду знаходимо і твори повчального характеру, які спрямовані на формування бережливого і відповідального ставлення до природи. Так, в оповіданні “Недобрий Івась” [6, 158] автор розповідає про хлопчика, який “...мучив комахи та звірята: ловив мухи та хрущики та обдирав їм крилці, гонив за курми, гусьми, качками та бив їх батіжками...”. Провчив хлопчика лошак, якого Івась “шарпнув за хвіст”, а “лошак розсердився і вдарив Івася копитом в ногу...”. Як бачимо, автор закликає дітей не завдавати шкоди тваринам і на прикладі недоброго Івася показує, що хлопчик зрозумів це тоді, коли йому було боляче, коли він лежав у ліжку і “пив гіркий лік”. Саме “від того часу Івась не мучив більше ні звірят ні комах.”. Цим самим автор вказує на те, що треба бережливо ставитись до природи, зокрема до тварин, оберігати їх, а не завдавати болю, а тим більше знищувати.
На сторінках журналу “Світ дитини” знаходимо і байку для наймолодших читачів “Старець і діти” [9, 156]:
“Раз хлопчики, сїльські пустії
Воробчика зловили,
На нитку присилили
І нуж показувати штуки з ним свої...”.
Автор вказує на жорстокість дітей, незнання ними того, яку користь приносить пташка, нерозуміння того, що вони причиняють їй біль. Однак, продовжуючи читати, дізнаємось про те, що дорогою ішов старець, який, побачивши жорстокість хлопців, купив у них пташку, а тоді випустив її на волю. Цей вчинок старшого чоловіка і його звернення до дітей стали прикладом чуттєвої поведінки для учнів. Це передано наступними словами:
“...Стидились хлопцї і було їм в серцю важко,
Бо так старець їм ще сказав:
Не треба пташцї завдавати болю,
Бо й пташка любить волю”.
Ці останні рядки вже своєю мудрістю, неповторністю закладають підвалини бережливого, дбайливого ставлення до природи, породжують неприйняття психології насильства над нею.
Для формування моральних якостей особистості важливе значення має виховання у молодших школярів дієвої любові до природи, що підтверджується корисними справами, піклуванням про охорону природу. Адже “дитина, що пізнає рідну природу..., повинна – керована шляхетною любов’ю – плекати в своїм серці й розумі бажання праці над піднесенням культури рідного краю...” [7, 21]. Важливим в цьому сенсі є, наприклад, вірш Р.Завадович “Ранішні пташки” [9, 299]:
“Ще далеко до ранніх зорінь, Ах, добридень, цвірінькало мій,
Ще хатинка окутана сном, Ти не спиш, хоч і ранній це час?..
А в садку щось тихенько: цвірінь, ..Тож прийми, мій ти друже, привіт
Мов “добридень” мені під вікном. За солодкий твій досвітний спів!...”
Саме в таких художніх творах, автор знаходить слова, які переконують дітей в тому, що любов до природи, до всього прекрасного на Землі починається з любові до пташки, квіточки, деревця та ін.
Твори художньої літератури природничого спрямування, які знаходимо у пресі Галичини міжвоєнного періоду є цікавими і доступними для молодших школярів. І тут важливі не стільки наукові факти чи узагальнення, скільки ті думки й почуття, які можуть виникнути у читачів, їх морально-естетичне ставлення до навколишньої дійсності. Таким є, наприклад, вірш С.Калинець “Мій садочок”:
“...Пташки пісні щебочуть, Верби