Сад розвеселяють, Скрізь кругом садочку,

Майські хрущики гудуть Виглядає мій сад мов

Пчоли мід збирають... Дівчина в віночку...” [6, 77].

На сторінках журналів “Світ дитини” і “Наш приятель” знаходимо і твори, автори яких змальовують не тільки любов дітей до природи, але й їх турботу про неї, бажання зберегти її. Так, у вірші “Хлопчина і воробець” читаємо [9, 3]:

“В зимі у великі морози

Воробчик під хату сїдав,

Від зимна в очах він мав сльози

Й поживи надармо шукав...”.

Вражають своєю теплотою слова хлопчика, його турбота про пташку, велике бажання допомогти їй:

“...Сумний він – знать змерз на морозї.

До того голодний мабуть,

Я булки дам пташцї небозї,

Най радість ввійде в її грудь.”.

На прикладі даного твору можемо говорити, що любов до природи породжує у молодших школярів бажання оберігати її, виховується бережливе і відповідальне ставлення до навколишнього середовища, завдяки чому у дітей виникає потреба у діяльності з охорони природи.

Зазначимо, що великий вплив на наймолодших читачів мають і художні твори, в яких автор закликає дітей оберігати рідну природу, охороняти її. Наприклад, у вірші Я.Вільшенко “Голодні птички” автор закликає:

“Дівчаточка, хлопчики Ні кришок, ні зерняток,

Зернятка вкрив сніг, Бідні всі птички,

Голодні горобчики, Бідні вже, мізерні так –

Аж падуть у ніг! Сипте їм кришки!” [6, 100].

Отже, дитяча художня література природничого характеру створює умови закладати основи екологічної культури молодших школярів, формувати вміння та навички користування природними багатствами, здатність самостійно пізнавати закони природи, розуміти її значення для людини. Крім цього, любов до природи, до рідної землі може пробуджувати у дитини активного громадянина, патріота своєї Батьківщини. Так, у вірші Марійки Підгірянки “Що я люблю?” читаємо [9, 70]:

“...Люблю ту річку, що в даль плине, Бо ті груночки, ниви, ліси,

Нивку, що хлібом кормить мене, Милі для мене, повні краси.

Студню, що з неї воду несу, Бо що тут вижу, що люблю я,

Грудник, де білі вівці пасу. Се моя красна, рідна земля!”.

Як бачимо, прищеплення любові до природи, високоморального ставлення до її багатств – це питання не лише естетичного та етичного збагачення особи, але й формування громадянськості, насамперед – патріотизму.

Цікавим є те, що у пресі Галичини міжвоєнного періоду знаходимо і вірші природничого характеру, написані самими дітьми. Наприклад, “стишок”, який прислав на сторінки журналу “Наш приятель” Юзьо Гичка (учень ІІ кл.):

“Літо приходить, Сонічко ясне

Пташки співають Світить і гріє

Діточки в полі А рільник оре,

Цвіти зривають. Пшеничку сіє...” [6, 93]

Дитина у вірші “Літо” звертає увагу не тільки на красу природи, спів пташок, але й, як зазначає І.Ющишин, “...переконується, що кожна людська праця важлива і корисна, що всяку працю треба цінувати...” [10, 72].

Зазначимо, що спостереження у природі, милування її красою формують у молодших школярів екологічне мислення, а саме: вміння визначати, узагальнювати й оцінювати стан довкілля, розуміти моральну, духовну й естетичну цінність природи. Діти при цьому опановують різноманітні оцінки природи, вчаться вважати природу не лише об’єктом використання, але й набувають відповідними моральними нормами та гуманною поведінкою у межах загальнолюдських ціннісних орієнтирів щодо природи: добра, чуйності, благородства вчинків, співчуття, співпереживання. Прикладом може бути вірш “Осінь”, написаний учнем ІІІ кл. Богданом Заячківським:

“Уже жовтіє лист дерев, І відлітають вже птички

Стають зимнійші дні. З сумним щебетом в вирій,

І сонечко не гріє так Клекочуть бузьки і летять

Тепленько як в весні. В країну теплу мрій...” [6, 157].

В цілому аналіз дитячих часописів Галичини міжвоєнного періоду “Світ дитини” та “Наш приятель” засвідчує, що художні твори природничого спрямування сповнені натхнення, зігріті теплотою почуття, написані легкою мовою, вільною, грайливою, доступною наймолодшим читачам.

Взагалі, на сторінках часописів “Світ дитини” та “Наш приятель” (1920-1935рр.) було надруковано 30 художніх творів природничого характеру. Серед них: “Старець і діти”, “Струмок і діти”, “Хлопчина і воробець”, “Що я люблю?”, “Як пташенята обідають”, “Калина”, “У садочку”, “Весна”, “Літо”, ”Осінь”, “Недобрий Івась”, “Мій садочок”, “Під снігом”, “Надійшла весна”, “Квіти”, “Голодні птички”, “З весняним вітром”, “Наші союзники”, “Їжак”, “Квітень”, “Роси, роси, дощику”, “Осінньою порою”, “Жайворонок”, “Ранішні пташки”, “Великодня прогулька”, “Святий вечір у лісі”, “Вже йде весна”, “Гніздо”, “Пригода в лісі”, “Старі приятелі”.

Зазначимо, що дані художні твори природничого характеру спрямовані на розвиток пізнавальних інтересів дітей, оволодіння ними знаннями про рідну природу, виховання любові до неї, до Батьківщини, формування бережливого і відповідального ставлення до навколишнього природного середовища, а отже стимулювання природоохоронної діяльності молодших школярів.

Отже, виходячи із завдання визначення виховного потенціалу художніх творів для дітей, надрукованих у пресі Галичини міжвоєнної доби, для формування в них екологічної культури, можемо зробити висновок, що вони мали на меті:

розширити знання підростаючого покоління про взаємозв’язок природи й суспільства;

допомогти зрозуміти учням багатогранне значення природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема;

виробити у дітей потребу в спілкуванні з природою;

створити умови для оволодіння молодшими школярами нормами правильної поведінки у процесі взаємодії з нею;

сформувати прагнення і вміння молодших школярів брати активну участь в охороні й покращенні навколишнього природного середовища.

Таким чином, твори художньої літератури природничого характеру, надруковані у пресі Галичини міжвоєнного періоду, були спрямовані на розширення знань дітей про явища і процеси навколишньої дійсності, виховання у них бережливого і відповідального ставлення до природи, стимулювання природоохоронної діяльності, що сприяло формуванню природоохоронної культури молодших школярів. Твори даного характеру не втратили своєї цінності й сьогодні, адже формування природоохоронної культури особистості є пріоритетним на сучасному етапі розвитку суспільства.

Література

1. Дорошенко Н. Вибір і поповнювання книжок у читальняних