співробітництва, джерел фінансування, відповідальності тощо стосовно волонтерства, яке охоп-люватиме сферу об'єктів природного і соціального середовища, очевид-но, вимагатиме розробки окремого законодавчого акта на рівні поло-ження про волонтерську діяльність у сферах, які не стосуються безпо-середньо надання соціальних послуг населенню.
Крім того, потрібно внести ряд змін і доповнень до Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг, затвердже-ного постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. №1895, стосовно кола вище перелічених питань.
Найбільш помітним недоліком при цьому виявляється те, що шля-хом змін і доповнень до трьох зазначених актів не можна ліквідувати важливі прогалини у законодавстві щодо волонтеретва. Це пояснюється тим, що вищеза-значені два закони присвячені не волонтерству, а соціальній роботі з дітьми та молоддю, а також соціальним послугам. Отже, в них немає розділів і статей, де було б визначено ідеологію держави щодо феноме-на волонтерства, систему заходів щодо його пропаганди, відповідальні органи виконавчої влади, їх завдання щодо розвитку волонтерського руху тощо. Єдиний документ, який стосується суто волонтерства, має статус положення, а не закону, отже, він не може бути використаний як базовий для доповнень принциповими положеннями соціально-політич-ного характеру.
Висновки до розділу Й.
Аналіз діяльності вітчизняних та зарубіжних добровільних помічників у со-ціальній сфері, сфер людського життя, на які спрямовані зусилля добровольців різного віку, рівня їх освіти, світосприйняття свідчить про те, що в нашому прагматичному суспільстві росте й інтенсивно поширюється рух безкорисливої допо-моги суспільству у вирішенні невідкладних проблем інтелектуального, фізично-го, психічного, емоційного розвитку та соціального становлення його громадян.
Волонтерський рух для молодих людей є невичерпним джерелом надбання громадянської освіти, можливості вчитися та сприяти розвитку солідарності у країні, можливості реалізувати себе у служінні суспільству, а для старшого поко-ління можливістю допомогти і окремій людині і суспільству в цілому
Становлення волонтерського руху в Україні відбувається сьогодні за кількома напрямами:
1. Традиційний для багатьох країн західного світу обмін групами молодих добровольців, які мають на меті транслювання власної культури (історії, тра-дицій, мови, досвіду з певних видів професійної та суспільної діяльності люди-ни) та засвоєння аналогічно культури тієї країни, до якої за домовленістю виїж-джає на певний час волонтер: надання молоді можливості навчатися і розвивати різні лінії взаємозв'язку, а також служити суспільству. Засади такої волонтерсь-кої діяльності розробляються Європейським комітетом міжурядового співробіт-ництва в молодіжної галузі (CDEJ) і активно застосовуються Корпусом Миру США в Україні.
2. Добровільна безкоштовна робота волонтерів у громадських та некомерційних організаціях, яка має на меті допомогу будь-яким категоріям населення у будь-яких видах діяльності, навчанні, потенціальному розвитку. Такий вид діяль-ності сприяє тому, що добровільні помічники мають можливість для творчої та соціальної самореалізації, саморозвитку та самоствердження.
3. Добровільна систематична або епізодична допомога державним установам у здійсненні соціальної політики: допомога освітянським (шкільним та позашкіль-ним) закладам у навчально-виховній роботі, закладам соціального забезпечення в роботі з молоддю з особливими потребами та з людьми похилого віку.
4. Волонтерська діяльність, як результат творчого саморозвитку, бажання на-вчати всіх, хто прагне, тому, що сам добре знаєш та вмієш, але що не завжди є власною професією добровільного помічника.
Педагогічно спрямована волонтерська діяльність як засіб розвитку особис-тості, її соціалізації, духовного-становлення. Цей напрям-засвоюється в дитячих та молодіжних об'єднаннях, які передбачають суспільно корисну діяльність, в різних угрупованнях при центрах соціальних служб для молоді.
Розділ ЙЙ. Практичний аспект діяльності волонтерського руху
2.1. Робота волонтерів на телефоні довіри
“Телефон Довіри” є найдоступнішою і найефективнішою формою діяльності соціально-психологічного спрямування. Людина, яка опинилась в кризовій ситуації, в заплутаних тенетах долі, не маючи змоги поспілкуватися з близькими, поділитися своїми переживаннями, має можливість терміново звернутися до спеціалістів служби «Телефон Довіри».
Міжособистісні стосунки з ровесниками, батьками, дружиною (чо-ловіком), труднощі адаптації в оточуючому середовищі, проблеми внутрішньо-особистісного конфлікту, питання сексуальних стосунків, звернення з проблем насилля, з проблем здоров'я — це далеко не весь спектр проблем, з якими звертаються люди на «Телефон Довіри». Буває так, що людина телефонує, щоб поспілкуватися з незнайомою, чуйною людиною, яка зможе її вислухати. Консультант повинен не просто вислухати, а почути і виділити основне, ще турбує абонента, у тому згустку інформації, яку він подає.
Досвід роботи на «Телефоні Довіри» показує, що впровадження очних консультацій осіб, які звернулися на «Телефон Довіри» і потребують трива-лої психокорекційної підтримки, є дуже доцільним. Спеціалізована соціальна служба «Телефон Довіри» ОЦСССДМ обслуго-вує всі категорії дітей, молоді, жінок та сімей. Для вивчення та узагальнен-ня проблем певної категорії населення практикується проведення тематич-них «гарячих ліній». До такої форми роботи залучаються і інші спеціалісти: юристи, лікарі, педагоги. Проведення «гарячих ліній» неможливе без широ-кої рекламної кампанії: виготовлення та розповсюдження друкованої про-дукції; подання оголошень в засобах масової інформації, створення тематич-них передач на радіохвилях. Тематика «гарячих ліній» різноманітна: «Діти мають права», «Права жінок в Україні», «Поговоримо про інтимне», «Стосун-ки в молодій сім'ї», «Проблеми зайнятості та ринок праці».
Волонтери «Телефону Довіри» є невід'ємною частиною функціонування цієї служби. З метою формування фахових психологічних знань, умінь, на-вичок психокорекційної роботи, певних характерологічних якостей особис-тості, необхідних телефонному консультанту, поводиться курс навчання, який складається з теоретичних та практичних занять. На практичних за-няттях волонтери розробляють макети рекламної продукції “Телефон Довіри”, готують проведення “гарячих ліній”.
Після завершення навчання волонтери отримують свідоцтва про те, ще пройшли курс занять з підготовки телефонних консультантів та можуть за-лучатися до волонтерської роботи на “Телефоні Довіри” соціальних служб області.
Для забезпечення висококваліфікованої роботи “Телефону Довіри” потрібне постійне самовдосконалення, підвищення рівня кваліфікації теле-фонних консультантів,