Методологічну і теоретичну основу склали: наукові праці з теорії естетичного виховання (А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський, М.М.Бахтін, Г.З.Апресян, М.В.Гончаренко, А.Т.Гордієнко, К.Є.Кривицький, Н.Б.Крилова, В.О.Кудін, Л.Н.Москвічева, Ю.В.Петров, Н.Е.Миропольська, Г.П.Васянович, Н.С.Вітковська); праці з теорії театрального мистецтва (К.С.Станіславський, Б.Брехт, Л.Курбас, І.Зязюн, Е.Г.Крег, Ю.І.Рубіна, Ю.А.Завадський, А.А.Карягін, В.Морозюк, І.Л.Любинський, В.Г.Большак, А.Ю.Гончарук, Г.Г.Дадамян); праці з психології і педагогіки (Л.С.Виготський, Б.С.Волков, А.Я.Пономарьов, В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін, А.В.Запорожець, О.М.Дяченко, А.В.Петровський, Д.В.Менджерицька, Я.А.Дудецький, А.Р.Шмельов, І.Є.Берлянд); програми для загальноосвітніх шкіл; Закон України “Про освіту” а також досвід зарубіжних країн, зокрема Польщі.

Методи вивчення педагогічної, психологічної, мистецької, методологічної, театрознавчої літератури; аналіз, порівняння та узагальнення вітчизняного і світового досвіду виховання дітей засобами театрального мистецтва; спостереження за навчально-виховним процесом у початковій школі; анкетування, інтерв’ювання, тестування; констатуючий і формуючий експерименти; статистичні методи обробки даних.

РОЗДІЛ 1

НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ЗАСОБАМИ ТЕАТРУ

1.1 Проблеми розвитку креативності молодших школярів в психолого-педагогічній літературі

Мистецтво удосконалює здатність бачити, відчувати, споглядати, мистецькі твори пропонують художні образи, безпосередньо звернені до емоцій і почуттів людини і спрямовані на те, щоб “захопити” її, примусити співчувати та співпереживати. Духовні цінності сприймаються не як щось надособистісне, а як здобуток власного творчого досвіду. У такий спосіб стимулювання емоційних реакцій доповнюється розвитком креативності суб’єкта навчання. Загальновизнано, що мистецтво може відігравати вагомішу евристичну роль, ніж наука. Адже живопис, музика, театр створюють такий комплекс засобів виразності, який дає свободу грі фантазії, уяви, нагадує про гармонії, недосяжні системному аналізові, активізує прояви інтуїції та пошукової ініціативи. Важливо визначити особливості молодшого шкільного віку, а також чи розвивається креативність молодшого школяра під час занять театральним мистецтвом. Вчені переконливо довели, що художньо-творча діяльність дитини в різних сферах мистецтва залежить від специфіки вікового розвитку і в повній мірі визначається нею. Саме ця специфіка дозволяє вважати, що молодший шкільний вік – це перш за все період накопичення знань. Успішному виконанню цієї важливої життєвої функції позитивно сприяє підвищена інтенсивність сприймання, чуттєво-образний характер дитячого мислення, наївно-ігрове відношення до багатьох речей, з якими дитина стикається в оточуючому середовищі. Крім того, у молодших школярів кожна з відмічених здібностей виступає, головним чином, своєю позитивною стороною. В цьому і полягає неповторна своєрідність даного віку, яка виражається в особливому зацікавленні творчістю у всіх його проявах.

Молодший шкільний вік – особливий самоцінний період, в якому набувають розвитку найважливіші якості, що дозволяють дитині зростати як особистість конкретного соціуму.

У першому класі учні засвоюють шкільні норми. Психологічне напруження, яке виникає у першокласника, є результатом реагування на незвичну обстановку, що змінилася. Маленькому учневі важко уважно слухати вчителя, не пустувати. Переступаючи поріг школи, усі першокласники мають щире бажання вчитися, але не все вдається. Поступовий вихід дитини з ігрової діяльності і входження її в навчальну – провідну у молодшому шкільному віці – вимагає від учителя терпіння і майстерності.

До вікових особливостей дітей 1-4 класів та їх особистісних взаємин можна віднести: відсутність системи знань, незначний життєвий та моральний досвід, підвищену емоційність, вразливість і одночасно пластичність до морально-етичних впливів, імпульсивність та безпосередність поведінки дитини, бажання постійно вступати в контакт з іншими людьми. Тому узгодження поведінки та усвідомлення морального боку явищ життя характеризується емоційними узагальненнями, аналізом ситуацій та вчинків, які відповідають етичним цінностям. Розрив між знаннями моральних принципів і відповідною поведінкою – найхарактерніша властивість дитини цього віку. Подальшого розвитку набуватимуть такі моральні почуття: провини, сорому, обов'язку,

Початкові класи – сензитивний період у школі для виховання дитини, культури її поведінки, розвитку чуття краси. Саме в цей час інтенсивно формується сенсорна сфера особистості дитини, збагачується її чуттєвий досвід.

Як справедливо відзначають педагоги, молодший школяр характеризується підвищеною сприйнятливістю зовнішніх впливів, вірою в істинність всього, чого його навчають, що кажуть дорослі, які для нього – взірець для наслідування, приклад того, що і як слід робити. У молодшого школяра безумовна довіра до вчителя в усьому: оцінках, словах, діях. Особливе враження на нього справляє особиста поведінка вчителя, як і в дошкільному віці, діти наслідують вчителя. Від морального обличчя педагога значною мірою залежить успішність естетичного виховання дитини. Вчитель має допомогти дитині просуватись від елементарних навичок поведінки до більш високого рівня, де необхідні самостійність у прийнятті рішення.

Діти відчувають потребу у спілкуванні з дорослими, прагнуть до взаєморозуміння з ними, дорожать їхньою думкою і оцінкою. Та через відсутність необхідного досвіду взаємодії з ровесниками і дорослими, а також через недостатню сформованість усталених соціально значущих способів діяльності та поведінки молодший школяр часто потрапляє в ситуації так званих де6віацій, тобто відхилень від заданих норм і вимог, які за відсутності певних корекційних заходів на наступних етапах розвитку можуть призвести до психічних розладів.

Головним авторитетом виступає вчитель, якого діти намагаються наслідувати. Але він має бути не просто об’єктом для наслідування, а розкриватися найважливішими рисами своєї особистості, показувати шляхи свого духовного зростання.

Педагогові належить бути уважним до психічного стану дитини, коли вона переживає тривогу, почуття сорому, своєчасно розпізнавати його, не застосовувати “каральні санкції”, які можуть призвести до приховування своїх поганих вчинків від авторитетних дорослих – нещирості і лицемірства. Лише теплі і дружні міжособистісні взаємини учителя і учня створюють затишну обстановку.

Діти високо цінують моральні якості вчителя – доброту, справедливість, уміння спілкуватися, розуміння їхніх проблем. Такі вимоги до педагога пояснюються віковими потребами й особливостями молодшого школяра, зміною соціальної ситуації розвитку, складністю адаптації до неї. Серед багатьох функцій, які