уміння зберігати жвавість вражень, передавати їх при створенні образу героя в грі, виражати до нього свої ставлення і почуття, що виникли на цій основі, користуючись при цьому мовою, рухами, мімікою.

Ці здібності є основою будь-якої, пов’язаної з літературним текстом, творчої діяльності.

Гра-драматизація здійснюється в кілька етапів:

Підготовка до гри-драматизації, яка охоплює заходи, спрямовані на засвоєння літературного тексту: читання або розповідання тексту вихователем; прослуховування тексту в звукозаписі; бесіда з дітьми про особливості характерів голосів персонажів; переказування змісту тексту, під час якого діти закріплюють у своїй пам’яті послідовність подій, що відбуваються, прямої мови персонажів та ін.; переказування за виконаними дітьми ілюстраціями, сюжетними малюнками тощо;

Збагачення знань дітей про персонажів та події, про які йдеться у грі; вправляння у виразному читанні тексту; підготовка атрибутів і декорацій. Цій меті служать спеціальні ігрові вправи, спрямовані на пошук і розвиток виражальних засобів (імітаційних рухів, почуттів, ходи, міміки тощо), необхідних для створення образу;

Власне гра-драматизація, в якій розвиваються творчі здібності дітей.

Певну специфіку мають завдання, які виконує гра-драматизація у молодших класах. Ці завдання передбачають:—

активне оволодіння засобами емоційної виразності. Виконуючи роль, дитина повинна вміти змінювати інтонацію залежно від особливостей образу, емоційно відтворювати діалоги дійових осіб, передавати їх сутність і настрій за допомогою інтонації, міміки, жестів, поз, ходи, рухів;—

вироблення вміння емоційно-морального оцінювання персонажів — їхніх дій, учинків, вияву почуттів, ставлення до людей і явищ, які відтворюються у грі.

Гра на тему літературного твору. Діти молодшого шкільного віку відносно легко втілюють у грі сюжет літературного твору. Окремі герої настільки припадають їм до душі, що діти називають себе їхніми іменами, орієнтуються на їхню поведінку. Ігри на теми літературних творів менше прив'язані до сюжету і композиції конкретного твору, ніж ігри-драматизації. Вони можуть поєднувати події з різних літературних джерел, довільно інтерпретувати їх зміст, передбачати нових героїв.

Казки і розповіді по-різному втілюються в іграх молодших школярів. Одні діти розігрують окремі епізоди казки, інші діють, як улюблений казковий герой, треті намагаються відтворити всю казку, дещо збагачуючи її зміст реальними життєвими фактами, виявляючи творчість і вигадку. Тому в самостійних іграх герої різних літературних творів можуть діяти дуже несподівано. Діти в них вільно примирюють непримиренних за сюжетом казки чи оповідання героїв, легко перемагають зло. Закінчуватися гра може так, як цього хоче дитина, а не так, як про це йдеться у творі.

Сюжетно-ролева гра, або як її ще називають творча — образна гра за певним задумом дітей, який розкривається через відповідні події (сюжет, фабула) і розігрування ролей. Такі ігри пов’язані зі сферою людської діяльності й людських стосунків, оскільки своїм змістом вони відтворюють саме цей аспект дійсності. Вдаючись до них, діти намагаються по-своєму відтворити дії, взаємини дорослих, створюючи спеціальні ігрові ситуації. Дитина, вибираючи певну роль, має і відповідний цій ролі образ. З цього образу витікають і ігрові дії дитини. Через образи і дії діти вчаться виражати свої відчуття і емоції. Сюжетно-рольова гра є динамічним феноменом, її розвиток виявляється насамперед у виникненні нових сюжетів — утілених у певних подіях образних відтворень задумів. Гра стає сюжетно-ролевою тоді, коли в ній з’являються “відкриті” сюжет і роль.

У більшості досліджень сюжет характеризується як зміст розгорненої форми сюжетно-ролевої гри. Сюжет гри — це та область дійсності, яка відтворюється дітьми в грі (лікарня, сім’я, війна, магазин і т.д.). Сюжети ігор надзвичайно різноманітні і відображають конкретні умови життя дитини. Вони змінюються залежно від цих конкретних умов, разом з розширенням кругозору дитини і знайомством з оточуючим середовищем.

Таким чином, сюжет є відтворенням у грі логіки подій реального життя. А оскільки конкретна дійсність різноманітна, відповідно і сюжети гри надзвичайно багатоманітні і мінливі. Вибір сюжету, його зміст перш за все залежить від переважаючого мотиву діяльності. Дитячу гру пов'язують з реалізацією різноманітних мотивів, таких як відтворення емоційно-значущих реальних подій, дій емоційно-значущого дорослого, старшої дитини, однолітка, через ухвалення його ролі, спілкування з однолітком.

В учнів 7-8 років сюжет набуває послідовного розвитку в грі. Для них важливим є не тільки розподіл ролей (у молодших виділяються головні ролі, а другорядні – виконуються “самі по собі” по ходу гри). Проте і у них трапляється “злиття” ігрових сюжетів ( особливо часто коли старші бавляться з дорослими). У розвитку сюжету ролевої гри учні широко використовують знання, здобуті з книжок, кінофільмів, театральних вистав.

Іншим провідним компонентом сюжетно-ролевої гри є роль. Роль, в загальному визначенні - ігрова позиція дитини, що полягає в ототожненні ним себе або іншого учасника гри з будь-яким персонажем уявної ситуації. Поняття і виконання ролі розглядається як основний мотив виникнення гри. У роботах Н.Я.Михайленко роль розглядається як особлива освіта, про яку правомірно говорити в аспекті реалізації сюжету гри. Роль вкладає в себе здійснення дітьми дій і відносин, характерних для дійових осіб, заданих сюжетом. Дитина як би приміряє до себе дію іншої людини і реалізує її особливими ігровими засобами.

Зміст кожної гри розкривається завдяки виконанню дітьми обраних ролей. Найчастіше вони обирають роль дорослого, не просто використовуючи ім’я конкретної людини, а й імітуючи її дії.

Ролі можуть виконуватися з використанням простих рухів, міміки, розмови без супроводу дією, дій без супроводу відповідними мовними висловлюваннями. Дитина може виконувати її “за себе”, “за ляльку” або одночасно “за себе” і “за ляльку”. Ігрові дії є більш узагальненими і лаконічнішими, ніж предметні, що