Учбова діяльність починає складатися всередині гри. Ведучу діяльність школяра – навчання, вводить вчитель, воно не з'являється безпосередньо з гри. Дитина починає вчитися, граючи. До навчання вона відноситься як до своєрідної гри з певними ролями і правилами. Виконуючи ці правила, вона опановує елементарні учбові дії.

Театрально-ігрова діяльність стимулює особистісний розвиток дитини, розвиває естетичні почуття, здатність до перевтілення, самоповагу. Формуючи предметне середовище для самостійної театрально-ігрової діяльності, вчитель повинен враховувати рівень підготовленості дітей до участі в ній, продумувати можливі форми її здійснення, театральний ігровий матеріал (персонажі, елементи декорацій), які покликані збуджувати у молодших школярів бажання гратися. Розвиток театрально-ігрової діяльності дітей залежить і від особистості педагога, його емоційності, естетичної культури, вміння враховувати інтереси і нахили дітей молодшого шкільного віку, налаштовувати їх на втілення ігрових задумів.

Багато дослідників пишуть, що закономірності формування розумових дій на матеріалі шкільного навчання виявляється в ігровій діяльності дітей. В ній своєрідними шляхами здійснюється формування психічних процесів: сенсорних процесів, абстракції і узагальнення довільного запам'ятовування і т.д. Ігрове навчання не може бути єдиним в освітній роботі з дітьми. Воно не формує здатності вчитися, але, безумовно, розвиває пізнавальну активність та образне мислення школярів.

2.3 Сутність форм і методів театральної діяльності

Ефективність естетичного виховання учнів залежить від форм та методів його організації. Вони можуть (і повинні) виходити за межі традиційного уроку, бути привабливими, цікавими, різноманітними, пізнавальними, емоційно забарвленими, інтелектуальними. В їхній організації мають враховуватися різноманітні фактори: рівень розвитку учнів, можливості їхнього сприйняття, забезпеченість ілюстративним матеріалом, місце проведення, кількість учасників тощо. Вони можуть охоплювати певну групу учнів (клас), або орієнтуватися на одного учня (індивідуальні завдання). Важливо дотримуватися індивідуально-зорієнтованого підходу та діалогового принципу педагогічної діяльності.

Поняття “форма” означає спосіб організації навчально-виховного процесу та взаємодії його учасників, який завжди органічно пов’язаний з внутрішнім боком роботи педагога і учня та відтворює особливості його змісту.

На сьогодні в педагогіці виділено декілька видів класифікації форм навчально-виховної роботи, зумовлених різними ознаками їхньої організації та змістового наповнення. Найпростіший з них визначається місцем проведення. Згідно з ним форми поділяються на шкільні і позашкільні. Шкільні форми, в свою чергу, поділяються на класні та позакласні (або урочні та позаурочні).

Виходячи з результатів аналізу історично детермінованих форм і методів театральної педагогіки і досвіду сучасної театральної педагогіки, розробленої для шкільних вчителів, можна виділили наступні форми і методи педагогічної роботи з учнями, можливі в практиці сучасного театрального педагога: екскурсії по театру; знайомство з працівниками театру (цехи і різні служби); зустрічі з творчими працівниками театру (тематичні і за підсумками спектаклів); диспути і глядацькі конференції; майстер-класи по написанню театральної рецензії і т.д.; свята присвячення в глядачі; театральні ігри на уроках в школі і на заняттях в театрі; урок театру в школі (загальноосвітній урок на матеріалі вистав театру, або, наприклад, літератури - на матеріалі предмету із застосуванням театральних методик); конкурси і вікторини на знання учнями репертуару театру, на кращий твір, малюнок за виставою та ін.; обговорення спектаклів.

При обговоренні з молодшими школярами вистави можливе вживання різних способів організації обговорення, таких як: “безоціночне інтерв'ю”; “глибоке інтерв'ю”; “шапка запитань”; струм-шоу за проглянутою виставою; ділові ігри “Засідання художньої ради театру” або “Засідання фестивальної комісії”; бесіда акторами театру; тематична зустріч з творцями вистави (про професії актора, режисера і т.д., про їх взаємостосунки в процесі роботи і т.д.) і т.д.

З погляду стратегічних чинників зростання відвідуваності театру, важлива педагогічна робота з учнями молодшої школи, через значущість факту їх першої зустрічі з творами театрального мистецтва для подальшої перспективи їх глядацького досвіду. Як відзначають дослідники, ранній вік залучення до театрального мистецтва надзвичайно важливий для народження формування театрального глядача. Ті, хто почав ходити і достатньо часто відвідував театр з дитинства, як правило, складають в результаті число постійних театральних глядачів. Більше того, молодші школярі, як правило, не мають ще навиків сприйняття сценічної умовності та синтетичних за своїм характером образів театру і потребують своєрідної адаптації і підготовки до їх сприйняття.

В педагогічній роботі з молодшими школярами можливе використання різноманітних ігор, широко розроблених в театральній педагогіці, проведення екскурсій по театру, різних вікторин і конкурсів.

Театральна гра використовувалася як метод передачі знань ще в первісній архаїчній культурі, ще гуманісти Відродження застосовували цей метод в своїх школах для вивчення Античності, в Шляхетному корпусі театр допомагав вивченню іноземних мов. Радянські педагоги і психологи 20-х років спробували науково осмислити цей метод і розповсюдити його на викладання всіх гуманітарних предметів.

Так, у концепції В.Біблера вся учбова робота будувалася на методі глибокого занурення, тобто, учні і педагоги повинні були по черзі прожити всі епохи розвитку людства - програти їх. В концепції Л.Тарасова вивчення всіх предметів починалося з їх емоційно-образного освоєння, а весь блок естетичних дисциплін (музика, образотворче мистецтво, світова художня культура ) вивчалася в рамках однієї дисципліни – “Інтеграційний предмет театр”. Таким чином, з театрально-ігрового освоєння, за задумом, повинне було починатися вивчення будь-якого предмету.

Проте ідея упровадження театральних методик в загальноосвітню школу на цьому не вичерпалася. Стали виникати одиничні школи, де творці намагаються розповсюдити театральні методики навчання на весь процес