Готовність учителів до використання театральних засобів у роботі з молодшими школярами досліджувалась за допомогою методів – спостереження, бесід, анкетування, аналізу документації тощо. Класним керівникам, вчителям була запропонована анкета, яка містила такі запитання:

Яку роль на Вашу думку, відіграє театральне мистецтво в морально-естетичному вихованню молодших школярів.

Чи повною мірою використовується потенціал театрального мистецтва Вашій школі?

Що б Ви запропонували для поліпшення даної ситуації?

Чи особисто ви використовуєте театральне мистецтво у власній професійній діяльності? Яким чином?

Ваша думка щодо залучення до різних форм театральної творчості якнайбільшого числа школярів.

Як часто Ви організовуєте для своїх вихованців перегляд вистав професійного театру?

Чи відбувається обговорення з учнями цих вистав?

На що Ви спрямовуєте учнів при обговоренні цих вистав ( на органічність гри акторів; на сюжеті; на ціннісному спрямуванні та ін.)?

Чи використовуєте театралізацію в позаурочній діяльності з навчального предмету?

Дослідження виявило низький рівень готовності вчителів до використання засобів самодіяльного театру у виховній роботі, що зумовлюється недостатнім розумінням значення розуміння механізмів театральної гри для формування особистості, її внутрішнього світу, вміння здійснювати естетичний та моральний вибір. Організація відвідування вистав професійного театру відбуваються більш-менш регулярно, але їхнє обговорення, як правило, не проводиться. Якщо ж проводиться, то здебільшого формально, на рівні – “Спектакль подобається чи не подобається?”, “Гра якого актора сподобалась найбільше?” тощо. Використання театралізації в позакласній роботі з навчальних предметів певною мірою є характерним для вчителів української літератури, рідше – зарубіжної літератури, для інших – зовсім рідко.

Надзвичайно важливою є проблема репертуарних творів у дитячій театральній самодіяльності, адже саме через них можна залучити молодших школярів до цінного досвіду людства. Слід зазначити, що театральній роботі з молодшими школярами не сприяє той факт, що в сучасній українській драматичній літературі творів для дітей досить мало. Тому підготовка спектаклів у дитячих самодіяльних театрах відбувається передусім за творами української драматичної класики ХІХ ст. Ці твори, незважаючи на ідейно-художні вартості, не зовсім підходять для сценічної роботи з учнями, особливо з молодшими школярами, бо є значними за обсягом і вимагають тривалої підготовки. Дітям психологічно важко передати почуття та настрої людей, віддалених від них у часі, іншого життєвого укладу.

Дослідження театральної культури молодших школярів здійснювалося в двох напрямках: рівень зацікавленості театральним мистецтвом молодших школярів; рівень естетичної вихованості молодших школярів, які займаються в театральних колективах.

Для першої групи молодших школярів була запропонована анкета: Чи любиш ти переглядати вистави професійного театру? Яку виставу ти бачив у цьому році? Чи сподобалася вона тобі? Якщо так, то чим (грою акторів, музичним оформленням, декораціями, сюжетом, проблемами, що піднімаються)? Чи береш ти участь у роботі театрального гуртка? Який спектакль, підготовлений у гуртку, тобі подобається найбільше? Чим? Кого із акторів і діячів театру (сучасного і минулого) ти знаєш? Що в їхній діяльності тобі подобається? Якби ти був режисером, яку б п’єсу поставив у театрі?

Результати анкетування приводять до висновку, що в структурі культурних інтересів молодших школярів театральне мистецтво займає невисоке місце. Наприклад, на запитання: “Чи любиш ти переглядати вистави професійного театру?” приблизно 50% з них відповіли: “Ні”. Обмеженими є знання школярів і з історії театру. На деякі ж запитання вони взагалі не давали відповіді. Дітям також була запропонована творча робота “Який із видів мистецтва тобі подобається найбільше?”. Про вплив на них театрального мистецтва визнало незначна кількість молодших школярів. Театр поступався музиці, образотворчому та декоративно-прикладному мистецтву.

Для дослідження рівня естетичної вихованості молодших школярів ми умовно її структуру визначаємо як сукупність компонентів: естетичне сприйняття, естетичне оцінювання, здатність до естетичної діяльності, які можна охарактеризувати такими показниками.

Естетичне сприйняття – вияв почуття радості, задоволення від читання драматичних творів, за якими передбачається здійснити постановку у театральному колективі, від переглянутих вистав професійного театру, від гри юних акторів дитячих театральних колективів, від гри своїх товаришів по театральному колективу.

Естетичне оцінювання – рівень знань з історії театру, рівень знань про засоби сценічної виразності актора (сценічна мова, рух, пластика, міміка), вміння оцінювати рівень довершеності художнього образу, який створюється на театральній сцені, усвідомленні міри гармонійності складових спектаклю (художнє оформлення, музика, освітлення, костюми тощо), розуміння змісту ролі, яку виконує юний актор, її надзавдання.

Здатність до естетичної діяльності – оволодіння основами акторської гри (розвиток уваги, уяви, здатність до перевтілення, розвиток техніки і логіки мовлення, відчуття підтексту), бажання принести своїм виступом естетичне задоволення глядачам та донести до них основні ідеї спектаклю.

Методами визначення естетичної вихованості дітей молодшого шкільного віку засобами театрального мистецтва стали: спостереження; метод незакінчених речень; бесіди з молодшими школярами, вчителями, батьками; аналіз поведінки молодших школярів поза межами школи, вдома; аналіз сценічного і позасценічного спілкування та ін. Також було проведене анкетування за такими запитаннями:

Скільки років ти займаєшся в театральному гуртку?

В яких виставах ти брав участь? Яка вистава сподобалась найбільше?

Які ролі виконував? Яка роль сподобалась найбільше? Чому?

В яких