Якою, на твою думку, є справжня гра?

Якою, на твою думку, має бути хороша вистава?

Від чого, на твою думку, залежить успіх підготовки вистави (від театральних здібностей учасників театрального колективу; від театральних вмінь керівника колективу; від позитивної, дружньої атмосфери в колективі; твій варіант).

З якою метою ти займаєшся в театральному колективі?

Чи любиш ти відвідувати вистави професійного театру? Як часто?

Яку виставу професійного театру ти бачив останньою? Чи можеш дати їй оцінку?

Що, на твою думку, є красивим (досконалим) у навколишньому житті?

Аналіз естетичної вихованості засобами театральної творчості дає можливість зробити висновок, що на її формування керівниками самодіяльних дитячих театральних колективів не звертається належна увага. Не спостерігається зв’язок діяльності в театральному колективі з розвитком у молодших школярів естетичного сприйняття природи, суспільного життя, інших видів мистецтва. Тобто не використовуються великі можливості театральної творчості для формування загальної естетичної культури.

Результати педагогічного спостереження за вчителями початкових класів, вчителями мистецьких дисциплін та керівниками мистецьких гуртків, анкетування та опитування дають змогу зробити певні висновки.

По-перше, вчителі займають різні позиції стосовно важливості постановки і реалізації виховних завдань у процесі навчання учнів. На запитання, у яких видах діяльності педагога найкраще реалізуються виховні завдання, вчителі вказали, що в позаурочній діяльності (23%) і за межами школи (15,3%). 7,6% опитуваних взагалі вважають, що вихованням дітей доцільніше займатися у сім’ї, ніж у школі. І тільки 7,8% респондентів вказують, що виховні проблеми варто вирішувати комплексно у системі всіх ланок освіти у комплексі навчальної та позаурочної діяльності.

По-друге, майже половина вчителів вважають, що не кожен предмет має достатній виховний потенціал (46,1%). Серед предметів, матеріал яких здатний повною мірою вирішувати спектр виховних завдань, вчителі віддали перевагу у початковій школі: читанню (76,9%), вивчення навколишнього середовища (53,8%), мові (38,4%).

30,7% опитуваних респондентів визнають важливість вирішення виховних завдань в урочній діяльності, але 69,2% зазначають, що на їх вибір і вирішення не вистачає часу, що це перевантажує учнів (23%) і створює додаткові труднощі для вчителя (7,6%). Тому тільки третина педагогів (38,4%) ставлять виховні завдання під час вивчення конкретної теми уроку, 46,1% відверто визнали, що не замислюються над цим, а у 7,6% вчителів постановка і вибір виховних завдань під час підготовки до уроку викликає труднощі.

Серед критеріїв успішного вирішення виховних завдань вчителями названі такі: поведінка (38,4%), успішність учнів у вивченні предмета (30,7%), сформованість таких навичок, як мислення, мовлення, уміння повторити (22,8%), зацікавленість предметом (7,6%), які були на першому місці в ієрархії критеріїв. Незначний відсоток відповідей становили – взаємовідносини між учнем і вчителем (15,3%), мікроклімат у класі, розширення кругозору учня (близько 7%).

Необхідно зазначити, що на розвиток дитячої творчості не звертає достатньої уваги суспільство, не усвідомлюючи певною мірою небезпеку пасивного сприйняття дітьми дійсності (насамперед через перегляд програм телебачення), яке породжує байдужість, інертність, гальмування розвитку вольових якостей.

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумок використання театральної творчості як засобу естетичного виховання в школі, слід констатувати, що вона не стала важливою ланкою в системі навчально-виховної роботи в сучасному освітньому закладі. У цілому театральна робота зі школярами характеризується епізодичністю, несистемністю, залученням до неї обмеженої кількості дітей (здебільшого обдарованих), що знижує реалізацію її виховного потенціалу. У загальноосвітніх школах недостатньо фахівців з організації театральної самодіяльності, які б знання законів сценічного мистецтва поєднували з розумінням вікових особливостей дітей, виховними завданнями театральної роботи, насамперед з формування естетичної культури молодших школярів.

Отже, даний етап дослідження засвідчив, що:

- молодший шкільний вік є сензитивним до творчості дітей у різноманітних видах художньо-естетичної діяльності. За умови стимулювання творчих проявів дітей, вони виявляють інтерес і бажання виражати себе різними мистецькими засобами (фарбами, звуками, рухами тощо);

- на заняттях мистецького циклу домінують традиційні засоби і методи педагогічного керівництва процесом художньо-естетичного виховання;

- необхідним і доцільним вважаємо оновлення змісту освіти і виховання та впровадження новітніх освітньо-виховних технологій, зокрема інтегративного спрямування, ретельне вивчення вітчизняного і зарубіжного досвіду художньо-естетичного виховання з метою актуалізації найкращого і найціннішого в ньому.

Були досягнені наступні завдання:

Теоретично обґрунтувані проблеми розвитку креативності та сутність діалектики художнього сприймання дітьми молодшого шкільного віку театрального мистецтва.

Розкритий вплив особливостей театрального мистецтва на формування культурно-естетичної свідомості молодшого школяра.

Розкритий зміст, форми і методи залучення дітей молодшого шкільного віку до театрального мистецтва.

Досліджений стан естетичної вихованості молодших школярів та уроки театру в школі.

Перевірені та доведені гіпотези дослідження:

Виховання дітей молодшого шкільногго віку буде успішним, якщо враховувати вікові, психологічні та індивідуальні особливості дітей;

доцільного, комплексного, системного використання форм і методів організації виховної роботи;

розвиток творчої активності і креативності відбувається у процесі залучення дітей до театральної діяльності.

Театральна творчість школярів має значний потенціал для їхнього розвитку. Це пояснюється, насамперед, синтетичним характером театрального мистецтва, що створює можливості для комплексної дії на емоційно-почуттєву сферу особистості різних видів мистецтва, дорівнення театрального мистецтва до дитячої гри, в якій значною мірою реалізується самовираження особистості, колективним характером театральної творчості, що зумовлює взаємне наповнення у всіх учасників театрального дійства естетичними емоціями, посилення емоційного впливу, особливою атмосферою театральної творчості, яка супроводжується радістю, натхненням, взаємодопомогою, відчуттям дружби. Участь дітей у будь-якій театральній постановці примушує їх думати, аналізувати, давати оцінку дійовій особі, партнеру, собі, тобто бути постійно в процесі пізнання, відкривати нове в собі і в навколишньому світі. Театральне мистецтво формує в дітей цілісний погляд на світ, створює можливість не лише для естетичного сприйняття, естетичного оцінювання, але, насамперед, естетичної діяльності,