У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


вітчизняні психологи виділяють перцептивні особливості особистості, що володіють творчим потенціалом, які виражаються в незвичайній напруженості уваги, величезній вразливості, сприйнятливості. До числа інтелектуальних проявів відносять інтуїцію, могутню фантазію, вигадку, дар передбачення, обширність знань. Серед характерних особливостей підкреслюють ухилення від шаблона, оригінальність, ініціативність, завзятість, високу самоорганізацію, колосальну працездатність. Особливості мотивації діяльності вбачають в тому, що геніальна особа знаходить вдоволення не стільки в досягненні мети творчості, скільки в самому його процесі. Специфічна межа творця характеризується як майже непереборне прагнення до творчої діяльності. У вітчизняних дослідженнях креативність частіше за все замінюється творчістю. Але це не говорить про те, що вітчизняні дослідники не звертаються до даної проблеми, вони розглядають її у зв’язку з розвитком творчості, творчої діяльності, творчої уяви, творчої особистості.

Так, Л.С.Виготський, звертаючись до творчості, вказує на необхідність прояву і розвитку здатності до створення нового, все одно чи буде це творіння якою-небудь річчю зовнішнього світу або відомою побудовою розуму чи відчуття.[25]

У роботах А.Я.Пономарьова наголошується, що до повноцінної творчої діяльності здібна лише людина, яка володіє розвиненим внутрішнім планом дій, що дозволяє їй асимілювати потрібним чином суму спеціальних знань тієї або іншої області діяльності, необхідної для її подальшого розвитку, а також потрібні особові якості, без яких не можлива справжня творчість. Звертаючись до питання про те, що є критерієм творчості людини, що забезпечує творчість, багато дослідників вказують на уяву (Л.С.Виготський, Д.Кабалевський та ін.). Хоча в психології існує й інший погляд, який стверджує, що центральним компонентом творчості є пізнавальна активність людини, важливою є точка зору, в якій стверджується, що творчість забезпечується уявою і, відповідно, креативність, що розвивається, багато в чому залежить від уяви, тому ми звертаємося до цієї характеристики.

В педагогічному словнику під уявою (фантазією) розуміється психічний процес, що полягає в створенні нових образів (уявлень) шляхом переробки матеріалу, що сприймався і уявлень, одержаних в попередньому досвіді. Уява тісно пов’язана з абстрагувальною діяльністю мислення. Розрізняють уяву відтворюючу і творчу. Відтворюючою уявою називають процес створення образу предмету за його описом, малюнком або кресленням. Творчою уявою називають самостійне створення нових образів. Воно вимагає відбору матеріалів, необхідних для побудови образу бажаного і більш менш віддаленого, тобто не дає безпосереднього і об’єктивного результату.

Творча діяльність уяви знаходиться в прямій залежності від багатства і різноманітності колишнього досвіду людини, оскільки цей досвід надає матеріал, з якого створюються елементи фантазії. Чим багатший досвід людини, тим більше матеріалу для фантазії має її уява.

Різні аспекти проблеми уяви відображені в багатьох педагогічних і психологічних дослідженнях (Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін, А.В.Запорожець, А.І.Леонт’єв, А.В.Петровський, Д.В.Менджерицька). Так, концепція Л.С.Виготського будується на розумінні уяви як творчій діяльності, що ґрунтується на “комбінуючій здатності мозку”. Звідси продукти творчої діяльності виступають як “кристалізована уява”.

Л.С.Виготський виділив чотири форми, що пов’язують уяву з дійсністю:

Уява спирається на досвід, нове створюється з елементів дійсності. Чим багатший досвід людини, тим більше матеріалу має в розпорядженні її уява.

Уява виступає як засіб розширення досвіду. Це вища форма зв’язку уяви з реальністю, яка можлива тільки завдяки чужому або соціальному досвіду.

Емоційний зв’язок, який виявляється двояко:

- уява керується емоційним чинником - внутрішньою логікою відчуттів, відчуття впливають на уяву. Це найсуб’єктивніший, внутрішній вид уяви.

- уява впливає на відчуття, виявляється “закон емоційної реальності уяви”.

Уява стає дійсністю, коли вона “кристалізується”, “втілюється”, починає реально існувати в світі і впливати на інші речі. Це “повний круг” творчої діяльності уяви, можливий також і для суб’єктивної уяви, що спирається на емоції.

Виходячи з досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів, творчість, як і здібність до неї, виражена поняттям креативність, розвивається у процесі творчих занять. Розвиток здійснюється разом з розвитком особистості та інтелекту, важливим є розгляд креативності в дитинстві. Розвиток креативності тісно пов’язаний, як було показано вище, з розвитком уяви дитини, тому зупинимося на розвитку уяви у молодших школярів.

Як показують дослідження Л.С.Виготського, уява в дітей бідніша, ніж у дорослої людини, що пов’язано з недостатнім особистим досвідом. Звідси автор робить висновок про необхідність розширювати досвід дитини, якщо ми хочемо створити достатньо міцні основи для її творчої діяльності.. Розвиток уяви в дитячому віці залежить не тільки від досвіду, але і від потреб та інтересів (в яких ці потреби виражаються); від комбінаторної здатності та вправ у цій сфері діяльності; від втілення результатів уяви в матеріальну форму; від технічного уміння; від традицій (розвиток тих зразків творчості, які впливають на людину), а також від навколишнього середовища (прагнення до творчості завжди буває обернено пропорційне до простоти середовища).

Дитяча уява має образний характер, її функціонування – це особливого типу реструктуризація образів, яка здійснюється через здатність виділяти конкретні властивості образу від інших його властивостей і переносити на другий образ. Уява виявляється в активній діяльності дитини з перетворення, поповнення, реструктуризації досвіду. Так відбувається узагальнення досвіду діяльності, яке у дитини виражається в здатності комбінування. Важливу роль в процесі комбінування грає основний механізм мислення, аналіз через синтез, оскільки перетворення здійснюється на основі нових властивостей об’єкта через включення його в нові зв’язки з іншими предметами.

А.В.Петровський виділяє такі прийоми комбінування в уяві: об’єднання частин різнорідних об’єктів та зміни кількості частин предмету і зсувів. Подібні, властиві дітям прийоми уяви, називає і Я.А.Дудецький – включення об’єкта в нову ситуацію, зміна умов дії об’єкта, одухотворення неживої природи, надання об’єкту невластивих йому якостей.

У дослідженнях О.М.Дяченка встановлено, що уява у


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32