Таким чином, звертаючись до характеристики креативності, дослідники характеризують її як творчу здатність, прояв і розвиток якої пов’язаний з розвитком уяви, фантазії. Психологи стверджують також, що розвиток креативності якісно змінює особистість людини. Тому логічним є звернення дослідників до розгляду креативності як властивості особистості.

Особистість – цілісність соціальних властивостей людини, продукт суспільного розвитку і залучення індивіда до системи соціальних відносин за допомогою активної предметної діяльності і спілкування. Індивід стає особистістю у процесі освоєння соціальних функцій і розвитку самосвідомості, тобто усвідомлення своєї самототожності і неповторності як суб’єкта діяльності та індивідуальності, але саме як члена соціуму. Прагнення злитися із соціальною спільністю (ідентифікуватися з нею) і разом з тим – до відокремлення, прояву творчої індивідуальності робить особистість і продуктом і суб’єктом соціальних відносин, соціального розвитку.

Згідно з поглядами Л.С.Виготського, В.В.Давидова та інших авторів, особистість розглядається як інтегрована освіта. Розвиток особистості відбувається впродовж життя людини і одним з найважливіших критеріїв особистості є творчість, оскільки в процесі людського життя розвивається уява як внутрішній механізм, що забезпечує прояв творчості. Креативність – характеристика особистості, що свідчить про здатність особистості до творчості.

Тому ряд дослідників, як вітчизняних, так і зарубіжних, визначають креативність як здатність або властивість особистості (Виготський, Гілфорд, Торранс). Так, Е.П.Торранс під креативністю розуміє здібність до загостреного сприйняття недоліків, пропусків у знаннях, чуйність до дисгармонії і т.д. Автор вважає, що творчий акт ділиться на сприйняття проблеми, пошук рішення, виникнення і формулювання гіпотез, перевірку гіпотез, їх модифікацію і знаходження результату. Е.Фромм поняття креативності трактує, як здатність дивуватися і пізнавати, уміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, націленість на відкриття нового і здібність до глибокого усвідомлення свого досвіду.

У ряді досліджень креативність пов'язують з інтелектом (Ж.Плаже, В.Штерн). Інтелект (від лат. розуміння, розум) – відносно стійка структура розумових здібностей індивіда, здатність мислення, раціонального пізнання. В деяких психологічних концепціях інтелект ототожнюють з системою розумових операцій, із стилем і стратегією рішення проблем, з ефективністю індивідуального підходу до ситуації, що вимагає пізнавальної активності, з когнітивним стилем та ін. В сучасній західній психології найпоширенішим є розуміння інтелекту як біопсихічної адаптації до існуючих обставин життя (В.Штерн, Ж.Плаже). Спроба вивчення продуктивних творчих компонентів інтелекту була зроблена представниками гештальт-психології (М.Вертхеймер, В.Келер), які розробили поняття інсайта.

Існують три основні підходи до відношення інтелекту і креативності. Представники першого підходу стверджують, що як такої креативності немає. Інтелектуальна обдарованість виступає як необхідна, але недостатня умова творчої активності особистості. Головну роль в детермінації творчої поведінки грають мотивація цінностей, особистісні риси (А.Дж.Танненбаум, А.Маслоу, О.Б.Богоявленська та ін.). До основних рис творчої особистості відносять когнітивну обдарованість, чутливість до проблем, незалежність думок в невизначених і складних ситуаціях. Інший підхід припускає характеристику креативності як творчої здатності, яка є самостійним чинником, незалежним від інтелекту (Дж.Гілфорд, Д.Тейлор, Я.А.Пономарьов). В більш “м’якому” варіанті ця теорія свідчить, що між рівнем інтелекту і рівнем креативності є незначна кореляція, тобто зв’язок. Третій підхід базується на взаємозв’язку рівня розвитку інтелекту і рівня творчих здібностей. Цю точку зору поділяють практично всі фахівці в області інтелекту (Р.Айзенк, Д.Векслер, А.Термен та ін.). В концепції Торранса, що має назву “теорія інтелектуального порогу”, автор вважає, що інтелект і креативність утворюють єдиний чинник, тому, чим вищий коефіцієнт інтелекту, тим вища творча здатність.

Багато вітчизняних дослідників зверталися до визначення критеріїв креативності у зв’язку з вивченням творчих проявів людини в різних видах діяльності: в мовній, ігровій, винахідницькій, музичній, театральній та ін. Більшість авторів виділяють оригінальність, варіативність, гнучкість та багато інших, що об’єднують дослідників (Т.Р.Комарова, Р.Р Казакова, Н.А.Витлугіна та ін.). Так, О.М.Дяченко до основних критеріїв прояву творчої уяви у дітей молодшого шкільного віку відносить: оригінальність виконання дітьми творчих завдань; використання такої реструктуризації образів, при якій образи одних об’єктів застосовуються як деталі для побудови інших.

Зарубіжні дослідники також намагалися охарактеризувати критерії креативності (Дж.Гауен, Дж.Гілфорд і ін.). Такі спроби були зроблені навіть раніше, ніж у вітчизняній психології. Так Дж.Гілфорд виділив чотири основні параметри креативності:

оригінальність – здатність продукувати віддалені асоціації, незвичайні відповіді;

семантична гнучкість – здатність виділяти функцію об’єкта і запропонувати його нове використання;

образна адаптаційна гнучкість – здатність змінити форму стимулу так, щоб побачити в ньому нові ознаки і можливості для використання;

семантична спонтанна гнучкість – здатність продукувати різноманітні ідеї в нерегламентованій ситуації.

Загальний інтелект не включається в структуру креативності.

Пізніше Дж.Гілфорд згадує вже шість параметрів креативності:

здатність до виявлення і постановки проблем;

здатність до генерації великої кількості ідей;

гнучкість – здібність до продукування різних ідей;

оригінальність – здатність відповідати на подразники нестандартно;

здатність удосконалити об’єкт, додаючи деталі;

здатність вирішувати проблеми, тобто здібність до аналізу і синтезу.

Приклади показників Дж. Гілфорда свідчать про те, що автор робить акцент на зв’язку як з інтелектом, так і з особистістю.

Дж.Гауен розглядає креативність у зв’язку з проблемою обдарованості дітей. З цих позицій автор не тільки дає визначення креативності, але і виділяє її критерії, які важливі для даної дослідницької роботи. Дж.Гауен вважає, що однією із сфер обдарованості є креативність. Така дитина надзвичайно допитлива, здатна з головою “йти” в знання, роботу, що цікавлять її; демонструє високий енергетичний рівень (високу продуктивність