Структура роботи. Робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний зміст дипломної роботи викладено на 83-х сторінках.Список використаних джерел включає 61 найменування. Робота містить додатки, які займають 9 сторінок тексту.

РОЗДІЛ 1. ВІЛ-інфекція як соціальна та психолого-педагогічна проблема

1.1 Загальні відомості про ВІЛ/СНІД як захворювання

Відповідно до визначення Всесвітньої Організації з охорони здоров’я ВІЛ/ СНІД – це вірусна хвороба, що перешкоджає боротьбі організму проти інфекцій і ракових захворювань.[7, с.12]. Інфіковані ВІЛ люди легко піддаються опортуністичним (викликаються мікроорганізмами, які, як правило, не є патогенними) і загрозливим для життя хвороб. Ці хвороби найчастіше лікуються, однак успішних способів вилікування цих хвороб в умовах імунної недостатності, дотепер немає.

Вперше інформація про СНІД (синдром набутого імунодефіциту) з'явилася в американській науковій літературі в 1981 р. Лікарі в Нью-Йорку й Лос-Анджелесі виявили в групи хворих незвичайну форму саркоми Капоші, а в іншої групи – рідку злоякісну форму пневмоцистної пневмонії. Захворілими були чоловіки-гомосексуалісти. До кінця 1981 р. таких хворих було зареєстровано вже більше ста. У багатьох з них був виявлений дефіцит клітинного імунітету. Надалі група ВІЛ-інфікованих збільшилася за рахунок, хворих, яким неодноразово переливали кров, наркоманів, що вводив наркотики за допомогою шприців[ 9, с. 2-8]

В 1983 р. ученими у Франції й у США був виділений вірус ВІЛ, що викликає СНІД. Було встановлено, що він передається через рідкі середовища організму: кров, сперму, піхвовий секрет, материнське молоко. Дослідження показали, що вірус імунодефіциту втримується також у клітках мозку й спинномозкової рідини.

Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) відноситься до сімейства ретровірусів, (повільних вірусів).У цей час виділяють два типи вірусу – ВІЛ-1 і ВІЛ-2, що розрізняються по своїх структурних й антигенних властивостях. Що ж стосується сприйнятливості людей до ВІЛ, то за всім даними вона загальна. Іншими словами, генетично обумовленою несприйнятливістю до цього вірусу жодна людська раса не володіє.

ВІЛ має підвищену здатність до мутацій, що може приводити до появи нових штамів, стійких до наявних противірусних препаратів. ВІЛ надзвичайно чутливий до зовнішніх впливів. Він гине при використанні всіх відомих дезінфікуючих засобів навіть у незначній концентрації й губить активність при нагріванні вище 56°С у плин 30 хвилин, а при кип'ятінні – через одну хвилину. Згубними для ВІЛ є такі фактори, як сонячне й штучне ультрафіолетове випромінювання, а також всі види іонізуючого випромінювання. Є дані про те, що ВІЛ губить активність під впливом захисних ферментів, що втримуються в слині й поті. У той же час ВІЛ у деяких природні для нього ситуаціях виявляв тенденцію до відносно тривалого виживання.

Шляхи інфікування вірусом імунодефіциту людини.

Інфікування ВІЛ відбувається при паданні інфікованого матеріалу або на слизові оболонки , або на пошкодженну шкіру людини.Також можливо внутрішньоутробне зараження полу від інфікованої матері.

Шляхи та фактори інфікування вірусом імунодефіциту людини

№ | Шляхи | Фактори | Уразливий контингент

1 | Вертикальний

( від матері до дитини):

трансплацентарно під час вагітності;

під час пологів;

пригрудному вигодовуванні. |

кров

грудне молоко |

діти матерів із ВІЛ

2 | Трансплантація органів і тканин:

пересадка;

підсадка;

переливання;

інфузія;

ін’єкції;

поранення ;

укол;

контакт із слизовими |

кров;

препарати крові;

донорські тканини;

донорські органи | особи, які вживають ін’єкційні наркотики;

реципієнти крові та органів;

медичні працівники та персонал соціальних і дитячих установ , що надають допомогу особам з ВІЛ;

пацієнти;

правоохоронці;

спортсмени.

3 | Статевий контакт із пенетрацією:

анальний;

вагінальний;

оральний. |

менструальна кров;

сперма;

вагінальний секрет | гомо і бісексуали;

працівники секс-індустрії та їх клієнти;

ті, хто має багато сексуальних партнерів;

молодь.

З огляду на те, що ВІЛ розмножується в лімфоцитах та інших клітинах організму , він міститься практично в усіх біологічних рідинах ( крові, лімфі, виділеннях статевих органів, спермі, мочі, сльозі, слині, поті, а також у грудному молоці) Проте його кількість там не однакова .В поті , слині та сльозі його присутність незначна , і тому з ними вірус не передається .Отже, ані кашель , ані чхання ВІЛ-інфікованої людини не загрожує іншим бути зараженими ВІЛ , користування спільним посудом, лазнею, туалетами або ваннами , роздягальнями та спортивними залами також безпечно.Без страху заразитися , можна ручкатися. обійматися, штовхатися і торкатися один одного.

1.2 Аналіз основних шляхів передачі і розповсюдження ВІЛ-інфекції в Україні

Перші випадки ВІЛ-інфекції в Україні були зареєстровані в 1987 р., коли почалися дослідження населення на антитіла до ВІЛ. На кінець року було виявлено 6 ВІЛ-інфікованих громадян України і 75 іноземців, які, відповідно до чинного тоді законодавства, підлягали депортації. Щорічні числа зареєстрованих ВІЛ-інфікованих іноземних громадян до 1994 року мали чітку тенденцію до зниження, а громадян України коливалися від 6 до 40. Поширення ВІЛ до 1994 року (включно) можна характеризувати як повільне. Домінуючим шляхом передачі був статевий, переважно гетеросексуальний. Співвідношення виявлених ВІЛ-позитивних чоловіків і жінок було практично рівним. Усього за цей період зареєстровано 183 ВІЛ-інфікованих громадян України.[57, с. 10-19].

Наприкінці 1994 року були виявлені перші випадки ВІЛ-інфекції серед ін'єкційних споживачів наркотиків, які мешкали у м. Миколаєві. На початку 1995 р. було повідомлено про реєстрацію ВІЛ-позитивних споживачів наркотиків у м. Одесі. В подальшому кількість зареєстрованих ВІЛ-позитивних споживачів наркотиків стала збільшуватись в геометричні прогресії.

В епідемічний процес залучалися представники цієї уразливої групи з інших областей, і в 1997 р. не залишилося жодного регіону країни, де б не були зареєстровані випадки ВІЛ-інфекції [14, с. 22-25].

За даними статистики
Сайт організації СНІД - інфо містить статистику по ВІЛ/СНІДу, бібліотеку., найбільшу кількість ВІЛ-інфікованих було офіційно зареєстровано в 1997 р. (8934 осіб). За останні роки продовжується поширення ВІЛ-інфекції