Одним із найважливіших завдань , які вирішує Всеукраїнська мережа ЛЖВС як громадська організація – це профілактика СНІД у ВІЛ-інфікованої молоді та дітей , які разом становлять переважну кількість серед ВІЛ-позитивних людей.На профілактику та соціально-психологічну допомогу цим людям і сім’ям , яких торкнулася проблема ВІЛ/СНІД , та забезпечення для них немедичного догляду спрямовано більшість зусиль організації .Тому дуже багато робиться для забезпечення доступу ЛЖВС до медичної допомоги , зокрема до антиретровірусної терапії , що дає змогу запобігти розвиткові ВІЛ-інфекції у СНІД , і тим самим продовжити і поліпшити якість життя людей.

Що ж являє собою немедичний догляд ? Для початку спробуємо визначити , що входить у поняття “медичний догляд “.По-перше , це надання медичної допомоги , що здійснюється відповідно до клінічних протоколів Міністерства охорони здоров’я, і по-друге, це профілактика, тобто система заходів , застосованих для запобігання хворобам , збереження здоров’я і продовження життя людини.

Практично всі заходи , пов’язани з підтримкою людей , що живуть з ВІЛ , можна віднести до немедичного догляду.Сюди включаються консультації – за принципом „ рівний-рівному”, на тему ”Життя з ВІЛ „ , шляху передачі ВІЛ і т.п. ; соціальні послуги – допомога в побуті , у відновленні документів , в оформленні інвалідності , в проходженні оздоровлення і т.п. ; супровід—до медичних установ , лікаря до клієнта . тощо [ 1, с. 32-56].

Але навіть тепер , коли понад 2000 ЛЖВС вже можуть одержувати АРТ-терапію , коли урядові структури почали прислухатися до їхніх проблем і якість медичних послуг починає поліпшуватися , нам усе ще рано заспокоюватися.Нам потрібно ще багато чого зробити для того, щоб усі існуючі та заплановані програми перетворилися на добре налагодженні робочі механізми . що забезпечують якість надання послуг людям, які живуть із ВІЛ/СНІД у нашій країні.Мережа відіграє прповідну роль у цих програмах.Сьогодні закладається фундамент програм лікування , догляду і підтримки для ЛЖВС на багато років на перед.І від того як наше суспільство.

Висновки до розділу ІІ.

З усього вище зазначеного можна зробити висновок, що основними соціально-психологічними причинами поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу в учнівському та молодіжному середовищі являються:

Підвищені темпи наркотизації дітей, підлітків та молоді.

Посилення соціальної дезадаптації підлітків та молоді.

Повна або часткова їх виключність із освітньо-виховного процесу.

Поширення ризикованих форм поведінки дітей, ранньої сексуальної активності цих категорій населення.

Недостатня поінформованість про шляхи передачі ВІЛ-інфекції.

Відповідно була розроблена сукупність технологій і напрямів профілактичної роботи соціально-психологічного характеру:

Запровадження в навчальних закладах занять з навчання та засвоєння типових способів вирішення проблемних життєвих ситуацій.

Збільшення профілактичних проектів у молодіжному середовищі.

Об’єднання ресурсів державних організацій, які займаються профілактичною діяльністю у навчальних закладах та ресурсів міжнародних організацій.

Профілактика ВІЛ-інфекції серед учнівської молоді у навчальних закладах.

Також доцільно наголосити що до основних форм організації виховної роботи у школі, що сприяють профілактиці ВІЛ/СНІДу є наступні:

* театралізовані форми;

* інтелектуально-пізнавальні;

* інтерактивні, ігрові,

*художньо-прикладні,

* тренінгові форми роботи

* інформаційна кампанія ( в нашому випадку шкільна кампанія). .

У реалізації цих форм роботи безпосередню участь приймають працівники соціальних служб для молоді, соціальні педагоги.

Щодо діяльності соціальних служб та різних благодійних організацій у напрямку профілактики ВІЛ/СНІД , то найпріоритетнішими та найбільш дієвими інституціями даного характеру в нашій країні та безпосередньо у нашому регіоні є:

Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні;

„ Всеукарїнська мережа людей . що живуть з ВІЛ/СНІД”;

БХФ „ Солідарність „ тощо.

Також в даному розділі нами описано та дослідженнно один із новітніх методів освіти навикам здорового способу життя – „ рівний –рівному” .Подана інформація дає чітке уявлення про цей освітянський метод навчання та голосить натсупне: освіта „рівний-рівному „ – це освітній метод , завдяки якому в процесі комунікативної діяльності відбувається обмін знаннями і вміннями , що сприяють формуванню здорового способу життя й запобіганню негативним явищам.

ВИСНОВКИ

Аналіз психолого-педагогічної літератури та емпіричні дані отримані під час дослідження дають змогу зробити наступні висновки:

Вивчивши соціально-психологічні причини поширення ВІЛ-інфекції серед шкільної молоді ми дізнались наступне:

підвищені порівняно з попередніми роками темпи наркотизації дітей, підлітків та молоді;

посилюється соціальна дезадаптація підлітків і молоді, повна або часткова їх виключність з освітньо-виховного процесу, поширення ризикованих форм поведінки, рання сексуальна активність;

невідповідність існуючих форм профілактичної роботи сучасним вимогам, дається взнаки відсутність погодженості в роботі відповідальних за це фахівців, установ та організацій.

2. Опрацювавши матеріали дослідження ми ознайомилися з сучасними стратегічними формами та методами соціальної роботи з профілактики ВІЛ/СНІДу в учнівському та молодіжному середовищі та застосували на практиці одну із форм виховної роботи. Нами було проведено тренінг на тему: “Зупинимо СНІД, поки він не зупинив нас!” [Додаток А]. В ході занять ми досягли таких результатів: сформували у підростаючого покоління розуміння власної відповідальності стосовно ризику інфікування ВІЛ/СНІДом; відповідно було досягнуто мету тренінгу, а саме ми здійснили поінформованість підлітків про природу ВІЛ-інфекції та шляхи передачі вірусу.

Основними формами виховної роботи спрямованої на профілактику було визначено: театралізовані, інтерактивні, ігрові, інтелектуально-пізнавальні, тренінгові форми , інформаційна кампанія в нашому випадку шкільна кампанія.

3. Було надано базові знання про ВІЛ-інфекцію шляхом передачі вірусу учням Угорницької школи для обдарованих дітей з сільської місцевості , студентам ІФКФВ та отримані дані про загальну інформованість учнів 10-х класів щодо проблеми СНІДу. Це ми зробили за допомогою проведення анкетування. Опрацювавши результати анкети мною було визначено, що загальний рівень знань школярів про СНІД є досить поверхневим і носить фрагментарний характер.