в Україні. Порівняно з 2000 р. показник захворюваності на ВІЛ в 2001 р. збільшився з 12,5 до 14,2 на 100 тис. населення. Взагалі від початку епідемії з 1987 р. зареєстровано понад 43 тис. ВІЛ-інфікованих, що складає 88,5 на 100 тис. населення. Разом з тим за даними моніторингу виявлено 77 тис. ВІЛ-інфікованих (156,2 на 100 тис.). Слід зазначити, що за оцінками фахівців ЮНЕЙДС реальні масштаби епідемії можуть бути значно більшими і кількість ВІЛ-інфікованих сягати 280 тис., тобто близько 1дорослого населення [14, с.27-32] . Поширення ВІЛ-інфекції у регіонах України нерівномірне. Найбільше уражені регіони, розташовані на сході і півдні країни. Важливо відзначити, що саме схід і південь України лідирують за кількістю споживачів наркотиків, а також за рівнем захворюваності на гепатит В - хворобу, що має аналогічні з ВІЛ-інфекцією шляхи передачі. Найвищий рівень захворюваності відмічається в Одеській, Миколаївській, Донецькій, Дніпропетровській областях, м. Севастополі та Автономній Республіці Крим від 36 до 24 на 100 тис. населення. У цьому регіоні сконцентровано 72загальної кількості ВІЛ-інфікованих в Україні.
Як і в минулі роки, переважає парентеральний шлях передачі інфекції серед ін’єкційних споживачів наркотиків. Разом з тим, в деяких регіонах, зокрема в Донецькій, Дніпропетровській, Одеській областях та Автономній Республіці Крим, збільшується кількість випадків передачі ВІЛ гетеросексуальним шляхом. Отже на сьогодні в Україні мають місце три шляхи поширення ВІЛ-інфекції: парентеральний, статевий та від матері до дитини [12 , с. 16-19].
За даними Європейського Центру епідеміологічного моніторингу за СНІДом, рівень інфікування осіб, які побажали стати донорами, в Україні є найвищім у Європейському регіоні ВОЗ. Це є непрямим свідченням лідерства України за рівнем поширеності ВІЛ серед населення в цілому [13,с.23-37 ].
Таким чином, розповсюдження ВІЛ/СНІДу набуло епідемічного характеру з 1995 року.
Висновки до розділу І.
Аналіз опрацьованої літератури дає можливість стверджувати, що потреба у протидії епідемії ВІЛ/СНІД в Україні зростає з кожним роком. Дані, які свідчать про розвиток глобальної пандемії ВІЛ-інфекції вражають. Чисельність ВІЛ-інфікованих в Україні на сьогодні вже становить близько 190 тис. осіб.
ВІЛ/СНІД є реальною загрозою для здоров’я кожного, але найбільшу небезпеку вона становить для молодого покоління.
Відповідно до визначення Всесвітньої Організації з охорони здоров’я ВІЛ/ СНІД – це вірусна хвороба, що перешкоджає боротьбі організму проти інфекцій і ракових захворювань. Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) відноситься до сімейства ретровірусів, тобто (повільних вірусів).
Практично ВІЛ передається при:
статевих контактах,
при переливанні крові та її препаратів, ін'єкціях й інших втручаннях,
від інфікованої матері до плода під час вагітності (при порушеннях плаценти), проходження дитини по родових шляхах і при грудному вигодовуванні.
В поті , слині та сльозі його присутність незначна , і тому з ними вірус не передається .Отже, ані кашель , ані чхання ВІЛ-інфікованої людини не загрожує іншим бути зараженими ВІЛ , користування спільним посудом, лазнею, туалетами або ваннами , роздягальнями та спортивними залами також безпечно.Без страху заразитися , можна ручкатися. обійматися, штовхатися і торкатися один одного.
Епідемія ВІЛ\СНІДу проникла у всі без виключення закутки нашої країни і торкнулася великої кількості населення .В деяких окремих регіонах , її нищівна хода лише починається , в інших , таких як Донецька ; Миколаївська; Дніпропетровська області , АРК , м. Сімферополь руйнує все те , що було набуто протягом десятиліть.Ця катастрофа призначена для людського суспільства.Це глобальний кризиз , який потребує глобальних дій.
Розділ II Практична реалізація основних напрямів і форм профілактичної діяльності щодо ВІЛ/СНІД в учнівському і молодіжному середовищі
2.1. Соціально-психологічні причини поширення ВІЛ/СНІД в учнівському та молодіжному середовищі та завдання профілактики.
За час розвитку епідемії ВІЛ/СНІД в Україні стало зрозуміло, що її поки не вдається стримати і стабілізувати. Це пов’язано не лише з відсутністю належного фінансування та кадрового забезпечення. Але й з недоліками основних методологічних та методичних підходів у профілактичній роботі, зокрема зосередженості донедавна основної уваги на групах ризику та найбільш уражених регіонах країни.
Результати досліджень Інституту соціальної та політичної психології за темою «Соціально-психологічні фактори профілактики в досліджуваному середовищі наркоманії та захворювань, що передаються статевим шляхом» переконують у необхідності змін у практиці профілактичної роботи. Її зумовлюють наступні соціально-психологічні фактори:
Підвищуються, порівняно з попередніми роками, темпи наркотизації дітей, підлітків та молоді.
Наркоманія і токсикоманія уражають усе молодші вікові групи. Зокрема середовища школярів переміщуються від типових груп «соціального ризику» до учнів елітних освітніх закладів.
Посилюється соціальна дезадаптація підлітків і молоді, повна або часткова виключність їх з освітньо-виховного процесу, поширення ризикованих форм поведінки, рання сексуальна активність.
Дедалі більше даються взнаки безпорадність та некомпетентність усіх категорій сімей (кризових, неблагополучних, відносно неблагополучних) у питаннях вживання дітьми алкоголю, наркотиків, ранньої статевої активності. У сімейному вихованні силові методи, каральні нотації, негативний приклад батьків, що практикують форми нездорової побутової поведінки.
Поглиблюється невідповідність існуючих форм профілактичної роботи сучасним вимогам, дається взнаки відсутність погодженості в роботі відповідальних за це фахівців, установ та організацій.
Все це говорить про нагальну потребу у корекції традиційних та розробки нових соціально-психологічних технологій і напрямків профілактичної роботи з урахуванням особливостей підліткових та молодіжних субкультур [ 38, с. 58-62].
Показовими щодо цього є також результати досліджень Інституту соціальної та політичної психології АПН України за темою «Науково-методичні засади моніторингу причин поширення наркоманії, пияцтва та захворювання на СНІД учнівському та студентському середовищі». Про загальний рівень інформованості учнівської та студентської молоді України із загальних питань ВІЛ/СНІД свідчать результати опитування, проведені Інститутом соціальної та політичної психології АПН України у грудні 2006 року.
Питання анкети
№ п/п | Які з наведених нижче тверджень Ви вважаєте правильними? | К-сть