Звідси, можна вивести питання “Чому важливо говорити про ВІЛ у школі?”

Більшість підлітків та молодь ходять до школи, і школа є місцем де ці проблеми можна обговорити! Сильною стороною школи є те, що в дітей є навчальний план, вчителі і група однолітків. Школа може давати їм не лише інформацію, а також учити їх навичкам. Крім цього школа допомагає формувати стосунки з навколишнім оточенням. Навіть якщо в школі є заняття про ВІЛ у рамках курсу “охорони життєдіяльності” чи уроків валеології, у них є недоліки:

Інформація про ВІЛ надається як правило в контексті медичних і біологічних фактів, поза реальними життєвими історіями, у яких підлітки можуть упізнати себе. Тільки навчання життєвим навичкам і обговорення таких питань як взаємини, сексуальність та ризики щодо Віл при вживанні наркотиків, може допомогти молодим людям сприймати ризик отримання ВІЛ.

У вчителів може не бути необхідних навчальних матеріалів і вони можуть бути не готові до організації заняття на такі теми.

На уроках, як правило, не надається інформація про телефони довіри, соціальні служби для молоді, центри профілактики і боротьби зі СНІД, у яких школярі зможуть отримати додаткову інформацію[25, с.36-48].

Для подолання цих недоліків, доцільним було б проведення опитування громадської думки перш за все самих підлітків та молодь, а також батьків, вчителів, фахівців. Узагальнення такого опитування може стати основою для розробки відповідної програми навчання. Ефективними є ті програми, що вживають на зміну поведінки підлітків та молоді, що стосується сексу, вживання наркотиків і відсутність дискримінації. Недостатньо тільки давати знання дітям, вони мають навчитися застосовувати їх у реальному житті.

Ефективна програма повинна:

Сприяти розвитку життєвих навичок у тому числі стримування від сексу і безпечної сексуальної поведінки.

Надавати можливість “приміряти” ризик передачі ВІЛ до свого життя за допомогою рольових ігор і дискусій;

Проводити обговорення можливих наслідків, незахищених сексуальних контактів і способів їх уникнути;

Давати пояснення, коли треба звертатися по допомогу та підтримку до однолітків, шкільного персоналу й інших служб;

Робити акцент на зв’язку питань про ВІЛ-інфекцію з упевненістю в собі, а також з проблемами небажаної вагітності, інфекцій, що передаються статевим шляхом і зловживання наркотиками;

Зміцнювання цінностей та норм, що будуть підтримувати безпечну поведінку і допоможуть протистояти негативному тиску;

Започатковуватися у ранньому віці – ще до початку сексуальної активності [8, с. 123-127] .

Отже, зважаючи на причини поширення ВІЛ/СНІД в учнівському та молодіжному середовищі у роботу школи впрооваджуються програми, спрямовані на профілактику наболілої проблеми, та зниження рівня інфікування членів даної групи населення.

2.2 Технології виховної роботи в освітніх інституціях

закладах , як форма протидії поширенню епідемії

Слід пам ятати, що будь-яка виховна робота, зокрема і з профілактики ВІЛ/СНІДу, передусім повинна мати інтегрований гатунок, тобто гармонійно поєднуватися з усіма іншими напрямами освітньо-виховної діяльності навчального закладу.

Реалізація програми профілактики ВІЛ/СНІДу у школі є дуже важливою, тому що основною мстою такої роботи є надання необхідної інформації підліткам. Зауважимо, що «надзавданням» профілактичної роботи, особливо серед учнівської молоді, є також створення у кожного власної моделі безпечної поведінки, спрямованої на зниження ризику зараження ВІЛ, формування зваженого ставлення до проблеми СНІДу. Тобто педагог , соціальний педагог має привернути увагу учнів до проблеми, надати переконливу інформацію про ступінь ризику, висунути аргументи на користь безпечної поведінки, допомогти виробити навички такої поведінки, створити ситуацію психологічного комфорту й захищеності, сформувати толерантне ставлення до людей, які живуть із ВІЛ/СНІДом.

Щоб вирішити ці завдання, потрібно відшукати нові форми профілактичної роботи або використовувати традиційні форми, надаючи їм таких сучасних ознак, які відповідали б інтересам і потребам молоді, спонукали учнів осмислено діяти, сприяли формуванню особистої позиції щодо проблеми.[50, с.7-12].

У педагогічній практиці є багато різних форм і методів роботи з учнями. Учителям, психологам та шкільним , медичним працівникам, соціальним педагогам що проводять профілактичну роботу, слід, звертаючись до цих форм, проникати в емоційну, творчу, діяльнісну сфери дитини, намагатися зробити профілактику не формальною, а дієвою, продуктивною[ 25, с.52-64].

Розглянемо деякі форми організації виховної роботи у школі, що можуть стати доречними і в профілактичній роботі, якщо змістовно спрямувати їх на висвітлення теми здорового способу життя, проблем, що пов'язані з ВІЛ/СНІДом, та іншими негативними явищами.

В шкільній практиці варто використовувати театралізовані, інтерактивні, ігрові, інтелектуально – пізнавальні, тренінгові та інші форми виховної роботи,а також застосовувати таку форму профілактики, як інформаційна кампанія в нашому випадку –шкільна кампанія .

Так, до театралізованих форм належать: літературно-музична композиція, концерт, публіцистична вистава, змагання команд КВК, театралізована вистава тощо.

Театралізовані форми роботи - найскладніші й найцікавіші форми, які розкривають тему за допомогою художніх образів, засобів театралізації, використання творчих здібностей учнів.

Під час їх підготовки відбувається колективна креативна діяльність учнів і вчителя. Вистави можуть бути показані багаторазово, що дає можливість працювати з великою і різноманітною аудиторією. Дані форми позакласної роботи потребують від учителя режисерських і навіть акторських здібностей. Але хіба вчитель під час уроку не стає режисером чи актором?

Літературно-музична композиція - композиційне побудоване подання літературного матеріалу у музичному оформленні. На наш погляд, цей жанр дещо застарілий, але, з іншого боку, він традиційний для позакласної роботи у