Третій етап – збір відсутньої інформації.( проведення первинних маркетингових досліджень).

Для уточнення інформації проводиться анонімне анкетування учнів школи, якісні дослідження: інтервю з педагогами, батьками, шкільним медичним персоналом, із самими підлітками. Під час дослідження зясовуємо рівень інформованості з проблеми , інформаційні запити , основні поведінкові ризики і значущі для представників ЦГ канали інформації.

Потрібно також памятати, що для проведення інтервю із підлітками і молоддю слід залучати добре підготовлених фахівців , що зможуть налаштувати на себе аудиторію й викликати її на відвертість.

Четвертий етап – постановка конкретної мети і завдань під час проведення шкільної кампанії.

Приміром , візьмемо таку тему: ,, Сприяти зниженню ризику інфікування ВІЛ”

З такої мети виводимо конкретні цілі:

1. Вивчення рівня знань учнів 8-11 класів школи про шляхи передачі ВІЛ-інфекції.

2. Збільшення частки молодих людей у віці від 15 до 25 років , упевнених у своїй здатності захистити себе від ВІЛ.

3. Збільшення кількості звернень молоді за медичною і консультативною допомогою з питань ВІЛ\СНІД [14, с.8-12].

Завдання:

встановити контакти з усіма зацікавленими організаціями;

навчити фахівців ,що працюють з підлітками , різних форм і методів профілактичної роботи;

серед студентів педагогічного університету підготувати добровольців ( волонтерів) для поширення серед однолітків інформації проте , як захистити себе від ВІЛ;

за даними первинних досліджень розробити стратегію кампанії і план її реалізації;

розробити і випустити матеріали кампанії;

провести всі заплановані зоходи із залучення добровольців;

провести оцінку кампанії за допомогою якісних і кількісних досліджень.

Потрібно мати на увазі , що на планування кампанії має бути відведенний час , достатній для кількісного і детального пророблення всіх його компонентів , ціткого визначення цілей і завдань кампанії , продумування показників, за якими відстежуватиметься виконання завдань й оцінюватиметься ступінь досягнення мети [19, с.39-41].

Пятий етап—аналіз значущого оточення.

Успіх кампанії залежить від якості організованої роботи із близьким отченням цільової групи: у даному разі із батьками і вчителями.Вивчення найближчого оточення може проходити у вигляді інтервю , анкетування , бесіди. Важливо зясувати ставлення батьків і вчителів до проблеми , пояснити їм , що ви плануєте робити в рамках кампанії , заручитися їхньою підтримкою.Три складові молодіжного оточення – учетелі , батьки, друзі—можна використати для надання профілактичної інформації та впливу на формування мотивацій до зміни поведінки.

Якщо за первинного дослідження ви зясували , що найкраще профілактичну інформацію підлітки засвоюють на шкільних уроках здоровя, то свою то свою кампанію розпочніть зі шкільними вчителями. Проведіть із ними кілька семінарів , на яких можна навчити їх техніки інтерактивних тренінгів, закцентуйте їхню увагу на необхідності донести до підлітків не назви чи число груп вірусів , а шляхи передачі і способи захисту від ВІЛ.

Якщо ви зясували , що підлітки схильні прислухатися до думки батьків , рядяться з ними , то розпочніть свою роботу із зустрічі з батьками , підготуйте для них інформаційні матеріали з порадами про те , як обговорити з дитиною безпеку її поведінки у плані зарження ВІЛ-інфекцією[53, с.41-45].

Закордонний і вітчизняний досвід свідчать, що в підлітковому віці найавторитетнішими для дітей є їхні однолітки. Тому до проведення кампанії якнайбільше потрібно залучати молодь , використовувати можливість донести важливу інформацію ,, з рук у руки” , ,, із вуст у вуста” [37,с.37-43 ].

Потрібно памятати, що доросла аудиторія( батьки, учителі) найчастіше не готові відкрито говорити про цю проблему.Багато хто , вважаючи, що ВІЛ їх не торкнеться ,не бажають обговорювати “важку ,, тему , пояснюючи все тим , що,,і так багато негативного в нашому житті...”

Учителі не завжди володіють достовірною інформацією про наркоситуацію в країні , про про ВІЛ або ж намагаються репрезентувати недостовірну ситуацію , кращу ніж вона є насправді. Часто педагоги не відмовляються співпрацювати , але відводять собі тільки роль організаторів.Багато хто з них бояться говорити з підлітками про СНІД , тому що обговорюючи дану проблему не можливо не зачепити тему сесксуальної просвіти підлітків , що на нашу думку є дуже актуальною ,адже більша частина ВІЛ –позитиних людей інфікувалися саме через безладність статевих зносин.

Батьки не охоче обговорюють проблему вживання наркотиків і їх дію на організм дитини , не менш охоче вони говорять про СНІД [13, с. 6-11].

Дуже часто можна зустрітися з думкою про те, що всі проблеми повязані з ВІЛ\СНІДом , стосуються тільки охорони здоровя – адже це захворювання. А отже , і займатися їх вирішенням повинні тільки лікарі.

Шостий етап—визначення показників успіху й очікуваних результатів проведення шкільної кампанії.

Результативність кампанії (охоплення , запамятовуваність, розуміння, зміна ставлення і поведінки) , проведеної в окремій школі, оцінити легше, тому що всі учасники кампанії перебавають,, на очах” .

Крім анкетування можна використати метод спостереження за поведінкою учнів школи, що дає можливість вивчити не лише зміну рівня поінформованості, а й зміну поведінкових стереотипів.

Сьомий етап—формування послання , пошук каналів передачі.

Коли аудиторія невелика , інформацію до всіх учнів школи можна донести через шкільне радіо, оголошення, плакати, листівки.Необхідну кількість друкованої продукції можна виготовити самостійно.

Восьмий етап—виготовлення матеріалів для проведення шкільної