алкоголю, а ще більше — вживання алкогольних напоїв разом із курінням (рак порожнини рота, глотки і стравоходу). Для курців, які проходили курс радіотерапії під час лікування від раку молочної залози, приблизно в 10 разів зростав ризик раку легенів. У шахтарів-вуглярів бронхіти більше поширені серед курців. До того ж, порівняння тих, хто не курить і працює у вугільному забої, з курцями, які працюють на поверхні, свідчить, що куріння діє уп'ятеро сильніше, ніж вугільний пил. Шахтарі-курці більше ризикують захворіти на хронічний бронхіт та емфізему.
Доведено, що знайдені в тютюні залишки пестицидів та інших забруднювачів ґрунту можуть затримуватися в організмі, а також сприяти накопиченню в ньому важ-ких металів. ДДТ і дієлдрин широко використовувалися для вирощування тютюну, аж допоки їх не заборонили 1981 року, але їхні залишки досі виявляють у ґрунтах і висушеному тютюновому листі. Виробники з деяких країн, наприклад, Німеччини, Швейцарії і США обмежили вміст токсичних сільськогосподарських хімікалій у сигаретах і дедалі більше застосовують ароматичні домішки (для міцного тютюнового запаху) та речовини, що підтримують горіння.
Проте єдиним найефективнішим засобом зниження небезпеки є цілковите припинення куріння. Дослідники вважають, що ті, хто надає перевагу «легким» сигаретам там, роблять більш глибокий і довгий вдих, щоб дістати нікотиновий «струс», а це (вкупі із збільшенням кількості викурюваних сигарет) може бути причиною аденокарциноми, особливого виду раку легенів. Виявлено, що між 1959 і 1991 роками захворюваність на аденокарциному, що розвивається на периферії легенів, збільшилася в 17 разів у жінок і в 10 разів у чоловіків.
«Низькосмолисті» або «легкі» сигарети не менш небезпечні ще й тому, що курці, несвідомі цього, затуляють пальцями і губами вентиляційні отвори навколо сига-ретного фільтру, найчастіше не знаючи, що ці отвори обмежують надходження смол, нікотину й оксиду вуглецю. Коли підчас випробувань вимірюють рівень надходження цих речовин, сигарети «викурює» спеціальна машина, яка, на відміну від людини, не перекриває оті вентиляційні отвори.
Більшості курців-новачків смак сигаретного диму здається жахливим. Протягом першої ж хвилини зростає частота серцевих скорочень і за 10 хвилин може зрости на ЗО %. Якщо не курити упродовж 24 годин, пульс уповільнюється на 10 ударів за хвилину, але перша ж сигаре-та одразу пришвидшує серцеві скорочення. Куріння під час відеоігор, які і без того збільшують частоту пульсу на 12 ударів за хвилину і підвищують систолічний артеріальний тиск на 15 мм ртутного стовпа, призводить до даль-шого прискорення пульсу (приблизно на ЗО ударів) і підвищення тиску (приблизно на 20 мм ртутного стовпа [24, 28].
Кажуть, начебто підлітки менш залежні від куріння і можуть самостійно кинути курити, тобто їм не потрібна будь-яка допомога. Але досвід переконує: серед підлітків справді чимало тих, хто тільки «бавиться» курінням, проте є й такі, що неспроможні зробити це, хоча неодноразово намагалися — отже потребують професійної допомоги. Чим раніше людина призвичаюється до сигаретного диму, тим глибша її залежність від нікотину.
Коли ми кажемо дітям чи підліткам, що їм не можна курити, бо вони ще діти, ми провокуємо їх доводити власну «дорослість» саме через куріння.
Тому основний принцип, із якого варто виходити, надаючи їм допомогу, — це ставитися до них так само, як до людей будь-якого іншого віку. І хоча підлітки як курці мають певні особливості, головним є те, чим вони схожі на всіх інших прихильників куріння.
Нікотин створює низку ефектів, які сприймаються курцем як приємні, — зменшення дратівливості, схуднення, поліпшення уваги і психомоторного функціонування. Це є позитивним підкріпленням куріння, а наслідки ненадходження в організм нікотину, що з'являються через кілька годин після припинення куріння і тривають до 4 тижнів, створюють негативне підкріплення, що також ускладнює відмову від куріння.
Це стосується будь-якої залежності, зокрема, алко-гольної і наркотичної. Усі речовини, які спричиняють залежність, змінюють свідомість людини, її ставлення до життя і те, як вона пристосовується до нього. Ці речовини є бар'єром на шляху усвідомлення і розв'язання життєвих проблем. Підліток, що почав курити, перестає адекватно реагувати на труднощі або звичайні життєві ситуації, які потребують нових рішень. Відчуваючи дискомфорт, людина зазвичай відшукує його причину, визначає способи усунення, і, таким чином, просувається у своєму розвитку. Натомість курець, відчуваючи дискомфорт, найчастіше вважає, що йому необхідна чергова сигарета. Унаслідок цього гальмується розвиток особистості, людина не використовує всіх потенційних можливостей. Згідно з міжнародними даними, щороку близько 40 % курців роблять серйозну спробу позбутися куріння, але через нікотинову залежність лише 3 % з-поміж них мають щастя звільнитися від неї впродовж наступних шести місяців [10, 25].
Споживання нелегальних наркотиків зустрічається досить рідко серед тих, хто ніколи не курив, а куріння, безумовно, може бути попередником споживання алкоголю і нелегальних наркотиків. Втім, тютюнокуріння аж ніяк не зумовлює зловживання наркотиками або залеж-ність від них. Не всі курці згодом вживають наркотики, а дехто з тих, хто зловживає алкоголем і нелегальними наркотиками, не вживають тютюн.
Деякі дослідники висловлюють припущення, що зв'язок між споживанням тютюну та інших наркотиків має три складових. По-перше, нікотин спричиняє зміни в центральній нервовій системі, що відбиваються на тих самих мозкових центрах, які зазнають дії кокаїну і морфіну, привертають людину до інших наркотиків. По-друге, вдихання сигаретного диму є набутою поведінкою, що може посилити дію інших наркотиків. І, нарешті, люди, котрі вдаються до нікотину для регулювання настрою і поведінки, можуть використовувати тютюн як «сходинку» до інших наркотиків. Проблема відхилень у поведінці підлітків