Вивчення структури та динаміки реакцій батьків підлітка, що вживає наркотики, показало, що знання батьків про залежність своєї дитини приводить до формування особливого синдрому, що визна-чається спеціалістами як синдром батьківської реакції на наркома-нію, в структурі якого найбільш чітко виражені:

у матерів: фобія втрати дитини, почуття вини, сором, невпевне-ність у вихованні, проекція на дитину особистих рис, що не прийма-ються;

у батьків: емоційна та поведінкова нестабільність, невпевненість у вихованні, неприйняття дитини, відхилення до материнського сти-лю виховання.

У матерів формуються оберігаюча (60%) та потураюча (30%) гіперпротекція, що виступає позитивним підкріпленням залежної по-ведінки дитини. У батьків формується нестійкий стиль батьківсько-дитячих стосунків, що в поведінці часто проявляється як протиріч-чя виховних стратегій батьків.

Різниця в стилі батьківсько-дитячих стосунків, наявність у стру-ктурі СБРН несумісних елементів, нехтування батьками виховного стилю матерів — все це призводить до того, що стосунки в подружній парі погіршуються, розвивається гостра криза всередині пари.

Отже, роблячи висновок з усього означеного вище, хочемо наголосити, що узалежнення від тютюну це серйозна, небезпечна проблема стану здоров’я в Україні. Вона також входить в коло проблем сучасної соціальної педагогіки. Одним з напрямів соціально – педагогічного впливу на запобігання тютюнозалежності є профілактика, яка має на меті превенцію, стримування темпів розвитку, а також реабілітацію узалежнених осіб. Зокрема, з поміж ефективних форм соціально – педагогічної діяльності, які покликані усвідомлювати, інформувати дітей, підлітків, молодь виокремлюють бесіди і тренінги, які значно покращують картину усвідомлення негативності, шкідливості впливу нікотину на здоров’я людини.

Висновок до 1 розділу

Розробка досліджуваної нами проблеми в сучасній соціально-педагогічній науці збагатилася багатьма видами і розгалуженнями своєї діяльності. Це дає змогу здійснювати ефективну профілактичну роботу з тютюноузалежниними підлітками. Різні програми, проекти, якими наділена соціально-педагогічна наука зробила великий крок на шляху боротьби з тютюнозалежністю.

Значно удосконалилося превентивне виховання. Особливо помітними є усвідомлення необхідності формування відповідальної поведінки дітей, що в сворю чергу приводить до подальшої зміни акцентів у профілактичній роботі. Превентивне виховання ставить перед собою комплексну задачу розв’язання якої передбачає ряд питань – це навчання ефективним навичкам спілкуванням, критичному мисленню, прийнятю відповідальних рішень, ефективність самооцінки, вміння постояти за себе. Саме робота ще в молодшому шкільному віці сприяє ефективності превентивної роботи з боротьбою афективної поведінки.

Важливим чинником афективної поведінки є психологічні особливості підлітків, саме вони можуть бути проявом, що ведуть до залежної поведінки основними з яких є: внутрішні чинники особистості, сімейні чинники, культурні, емоційні та психологічний стан і розвиток індивідуальної особистость тощо.

Всі залежні особистості із слабким “Я”, тому потрібно боротися, щоб подолати і не допустити до прояву негативних дій, що формують психологічні особливості підлітка.

Розділ 2. Вивчення проблеми впливу життєвих цінностей особистості на рівень тютюнозалежності серед підлітків

2.1. Профілактичні прогрми як чинник превентивного виховання узалежнених підлітків

Одним з найбільш тривожних відхилень у розвитку підлітків є залежна поведінка. Тому дуже важливою та актуальною стає програма первинної профілактики наркоманії у підлітків та молоді. Дослідження показують, що навчання за програмою формування життєвих навичок повинно відповідати наступним умовам: очинатися в дошкільному чи молодшому шкільному віці, коли ще не засвоєні загальноприйняті традиції вживання тютюну та алкоголю;–

грунтуватись не лише на інформації про небезпечність;–

відповідати психологічним особливостям віку;–

зосереджуватись на учні та включати в якості партнерів батьків;–

заняття, що проводять психологи чи педагоги, повинні бути присвячені розвитку навичок навчання та соціальної адаптації, пошуку вирішення завдань становлення, регулювання стресів, формуванню цілей для досягнення здорового способу життя [13, 25].

Ця програма орієнтована на учнів молодшого шкільного віку та відповідає всім цим умовам.

Австралійська програма первинної профілактики заохочення вживання психоактивних речовин приизначена для підлітків 17-18 років та послідовно реалізує системний підхід до антинаркотичного навчання молодших школярів.

Умовами забезпечення ефективності антинаркотичного навчання за програмою формування життєвих навичок є наступні:

1) воно повинно починатися в дошкільному чи молодшому шкільному віці, тобто до того, як будуть засвоєні загальноприйняті традиції вживання тютюну та алкоголю;

2) воно не може бути засноване лише на інформуванні дітей про небезпеку, яка пов'язана із зловживанням психоактивними речовинами, та їх залякувані;

3) воно повинне відповідати віковим психологічним особливостям дітей;

4) воно будується на основі певних життєвих цінностей — таких, як самодисципліна, відповідальність, чесність, повага до людей, обов'язки сімейних стосунків;

5) методологія навчання життєвим навичкам передбачає центрований на учні підхід та включення в учбовий процес у якості партнерів батьків;

6) його цілі — чіткі, реалістичні;

7) передбачається можливість оцінки ефективності запроваджених програм.

Програма первинної профілактики (ППП) являє собою поурочну розробку з антинаркотичного навчання молодших школярів, що включена до річного учбового плану початкової школи. Зміст шести тем ППП розподілено на десять уроків. Тривалість кожного заняття — звичайний шкільний урок.

Юнацький вік у житті людини є тією останньою сходинкою, що веде в досить суворий світ дорослих прав та обов'язків. На цьому етапі закладаються основи «самопрограмування», близької і віддаленої перспектив, що мають визначати активність і досягнення в дорослому житті. Наступні життєві цілі та вчинки часто є певною «корекцією» цих найперших планів-мрій. Юнак стикається з різноманітними соціальними вимогами та рольовими моделями поведінки і активно осмислює їх, піддає критиці, виробляє власні «правила гри». Цей драматич-ний процес розгортається в тому внутрішньому театрі, яким є досягнення его-ідентичності в юнацькому віці. Теорія життєвого циклу людини за Е.Х. Еріксоном закріплює за юністю новий психосоціальний параметр, що має два полюси: позитивний